Хто вони «Підприємці Полтавщини»? Роман Пішняк: від підприємця до волонтера.

— Романе, чому ви вирішили вступити до організації «Підприємці Полтавщини»?

— Я не просто вирішив вступити до організації, а був одним з її засновників. Причини звичайні, адже люди зі спільними поглядами часто об’єднуються. І підприємці в цьому випадку не є виключенням. Нам часто доводиться дбати про себе самостійно, тому й об’єднуємо зусилля для того, щоб допомагати один одному розвиватись та захищати спільні інтереси. 

— І як часто треба захищати свої інтереси?

— Постійно. Адже ти можеш роками вибудовувати свій бізнес, працювати по 12-15 годин на добу, брати кредити, нести відповідальність за своїх працівників, а потім комусь із можновладців щось не сподобається, або хтось захоче на тобі заробити і ти можеш враз втратити все.

— І зараз така ситуація?

— Така ситуація постійно. Колись більше, колись менше, але постійно. Особливо часто при зміні влади абсолютно змінюється і ставлення до підприємців. А такого не повинно бути. Бо в таких умовах жоден підприємець не може нормально працювати. Адже як можна стабільно працювати не знаючи, що буде завтра. Підприємці не мають сидіти і гадати, що завтра владі прийде в голову змінити, заборонити, скасувати.

— За що ви відповідаєте в організації «Підприємці Полтавщини»? 

— Наша організація діє в кількох напрямах. І оскільки наше об’єднання — це велике коло однодумців, ми намагаємось разом приділяти увагу кожному із цих напрямів. Хоча звісно в кожного є свої вподобання і напрацювання. Приміром, Дмитро Собакарь відповідає за сприяння економічному розвиткові Полтавщини. Спільними діями ми намагаємось залучити інвестиції за допомогою розвитку туризму та популяризації Полтави.

Ще один напрям — це захист інтересів підприємців, який координує Світлана Кошельник.

Я займаюсь питаннями реалізації та підтримки соціальних проектів.

Кожен з нас не словом, а ділом допомагає тим, хто звертається до нас за підтримкою. 

Підприємці і раніше роками втілювали у життя міста різноманітні соціальні ініціативи, але робили це кожен поодинці. А об’єднавшись, ми можемо зробити значно більше і вже це робимо. 

— Розкажіть саме за свій напрям роботи в організації.

— Мій напрям можна умовно поділити на дві частини. Перший напрям — це ініціативи, які ми втілюємо в Полтаві. Це різноманітна допомога тим, хто її потребує: діти з особливими потребами, діти військовослужбовців, допомога військовим, які повернулися до мирного життя.

А другий напрям — це волонтерська діяльність на Сході країни. Ми регулярно здійснюємо поїздки на Донбас до наших захисників. Приміром, 30 грудня здійснили новорічну поїздку до хлопців. Привітали з новорічними святами, відвезли подарунки. Поміж різних речей відвезли домашньої їжі. Хлопці замовили саме домашньої. Бо скучають за нею дуже, і за домівками також.

— Як давно займаєтесь волонтерством?

— З 2014 року. В той час більшість з нас активно долучилися до волонтерської діяльності. З 2015 року вже почали активно їздити на передову. З однодумцями-підприємцями, багато з яких згодом і стали членами нашої організації, робили запити до бригад, складали списки необхідного і діяли.

— Розкажіть трішки детальніше, чим саме вам доводилось допомагати як волонтеру?

На перших етапах ми активно займалися ремонтами дрібної техніки. В той час на рівні держави цей процес не був налагодженим. Збирали зламані автомобілі, заганяли тут на СТО, ремонтували, удосконалювали. Із часом, коли вже обмінялись контактами, якщо на автомобілях щось ламалось, хлопці просто телефонують і замовляють запчастини. Ми складаємо списки і відвозимо запчастини вже прямо туди. А там вже ремонтні бригади все ремонтують.

Паралельно привозимо нашим бійцям продукти харчування, одяг, речі першої необхідності, медикаменти, вогнегасники, маскувальні халати тощо. А ще організовували концерти. Привозили до хлопців діячів мистецтва, артистів. Це тут ви можете щодня піти в кіно, в театр, на будь-який концерт. А там нашим захисникам теж хочеться культурного дозвілля.

— Де вам доводилось бувати на Сході?

Багато місць. Це і Авдіївка, Красногорівка, Мар’їнка, Піски, Первомайск, Торець, Новоайдар, багато місць під Маріуполем, Широкино, Костянинівка. Як зараз пам’ятаю: у Костянтинівку десантники на день ВДВ замовили собі берети. Свято — це святе. Вітчизняні берети не дуже відомі своєю якістю. Тому ми замовили їх з Європи, натівських стандартів. Хлопці були дуже задоволені. 

На промзоні в Авдіївці поставили в штаб нашим військовим кондиціонер за 150 метрів від сепаратистів. Ми займаємось кондиціонерами і вентиляційними системами і хлопці попросили допомогти. Штаб — це одна кімнатка, яка знаходилась під землею, з купою різноманітної техніки. Духота і спека там була неймовірна. От ми і поставили кондиціонер. Цей випадок до сих пір згадуємо всі з посмішкою.

— Хто вам допомагає у вашій діяльності?

По-різному буває. Загалом збираємось з підприємцями, розбираємо список необхідного і до діла. Часом допомагають небайдужі полтавці.

Але шкода, що після скількох років втрат є люди, які думають, що там війни немає. Таких я часто запрошую з нами в поїздку. Тому що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Адже там реальна війна, гинуть наші хлопці, захищаючи нас з вами.

— А як співпрацюєте з військовослужбовцями в Полтаві?

За весь цей час ми познайомились і здружилися з багатьма людьми. І цивільними, і солдатами з офіцерами. Постійно спілкуємось і допомагаємо своїми ініціативами. 

В цьому плані дуже важлива адаптація військових після жахів війни до мирного життя. Щоб хлопці не втрачали себе, знаходили себе у мирному житті, вели повноцінне життя. Проводимо турніри для військових: футбольні, тенісні. Допомагаємо з організацією спортивного дозвілля. Так, Євген Дикань допоміг організувати спортивний зал, де можна взимку грати у футбол. Є ще один зал, в якому хлопці можуть грати в волейбол.

Ми також долучаємось до втілення різноманітних програм, тренінгів для військових. Нещодавно підтримали ініціативу добровольця і бійця АЗОВу Тараса Лелюха провести навчальний тренінг для ветеранів воєнних дій на Сході, членів родин полеглих і представників громадських організацій. Приїхали тренери із Києва та Миколаєва, розповіли про правовий захист військовослужбовців та їх родин. Приміром, роз’яснили учасникам про земельні питання, пояснили юридичні нюанси в цій справі. Також розповіли про гранти для втілення соціальних ідей і написання відповідних проектів. 

— Які плани на майбутнє?

Планів звісно багато. Але поки що не хочу нічого говорити, щоб не наврочити. Є цікаві і корисні проекти, над якими ми зараз працюємо. Все ж на цьому етапі ми структуруємо нашу соціальну роботу і вибудовуємо певну системність.

Також, користуючись нагодою, хочу запросити до нашої організації підприємців, які теж хочуть активно діяти, відчуваючи при цьому взаємодопомогу та підтримку. Як говорить голова нашої організації Євген Дикань: «Не чекайте, доки настане завтра — дійте вже сьогодні!»

Андрій ПЕТРОВ