Антикорупційний суд не вирішить питання корупції в Україні!

У 2017 році Україна зайняла 130-е місце з 180 країн у рейтингу «Індекс сприйняття корупції», який опублікувала міжнародна неурядова організація Transparency International. Ці дані свідчать про досить високу закорумпованість країни. Хибною є думка, що корупція породжується лише на верхніх щаблях управління. 

З найдавніших часів влада і корупція були нероздільні. Протягом всієї історії паралельно еволюції держави відбувалася еволюція і корупції.

Як відомо, за останні десять тисяч років світової історії, корупція була переможена лише один раз, і то ненадовго у державі древніх спартанців, де не було ні грошей, ні меркантильних інтересів. Однак, як що не боротися з корупцією значить породжувати та підтримувати її. Сумнівними є дії урядовців боротися вже з корупційними наслідками. Антикорупційний суд не мінімізує корупцію, а лише покарає тих, хто «попався на гарячому». І до того ж, якби президент хотів боротися з корупцією, то протягом чотирьох років можна було посадити близьких друзів. А він їх навпаки нагородив, адже сьогодні його оточення займає все вищі державні пости. Тому немає бажання боротися з корупцією. Це було величезний тиск з боку Заходу і внутрішньої української громадськості.

Кидатись популістськими тезисами щодо ліквідації корупції в Україні смішно. А от усунути причини корупції цілком можливо. 

Створення економічно розвиненої країни — це єдиний шлях до мінімізації хабарництва, яке можливо за дотримання наступних умов: 

• створення клімату для ведення і розвитку підприємництва, а не тіньового сектору; 
• поліпшення та стабілізація податкового і митного регулювання, встановлення посильних для бізнесу ставок і правил оподаткування;
• зміна формулювання чинного законодавства та нормативно правових актів повинні таким чином, щоб виключити можливість посадових осіб діяти на свій розсуд, а відтак, і мінімізувати отримання підписів, погоджень, ліцензій і дозволів;
• істотно обмежити повноваження Президента. Позбавити його функції контролю за діяльністю Кабміну, оскільки вся історія України доводить: єдине на що здатний Президент з повноваженнями — це постійна гра на полі Прем’єр-Міністра;
• фундаментальна заміна підходів до покарання осіб, які вчинили корупційні злочини — їх необхідно посили.

Доречно навести досвід Південної Кореї. У 2001 році парламент ухвалив закон про боротьбу з корупцією, яким передбачалося створення Корейської Незалежної Комісії по боротьбі з корупцією. До складу Комісії входить дев’ять спеціально уповноважених комісарів: троє рекомендовані Національною Асамблеєю, троє від Верховного Суду і троє від Президента. Основними завданнями Комісії є — розробляти стратегію антикорупційної програми та оцінювати її, моніторити ситуацію з хабарництвом, визначати причини виникнення корупції, проводити ліквідацію тих інститутів, які провокують корупцію. Також при Комісії діє Центр збору корупційних скарг, який доступний цілодобово весь рік. Однак, щоб громадяни не зловживали правом звинувачення в корупції, Законом передбачена кримінальна відповідальність за помилкове звинувачення терміном на 10 років позбавлення волі або штраф до 40 000 доларів.

У підсумку, попереднього президента Кореї Пак Кин Хе привела до імпічменту і тюремного ув’язнення в 32 роки сума приблизно в $ 65 млн, які були перераховані великим бізнесом в фонди, підконтрольні найближчому оточенню президента в обмін на можливі преференції з боку влади.

У нас сьогодні корупція становить трохи більше 50%. Зниження її на 10% дасть приріст ВВП на 7,3%. Якщо ми знизимо на 50% рівень корупції, то ми відразу отримаємо близько 35% ВВП. Тож, існує прямий зв’язок між зниженням рівня корупції та зростанням ВВП, який і є зростанням добробуту, а відтак, і економічної незалежності країни.

Анатолій БИСТРАЙ, член політради Полтавської обласної організації політичної партії «ОСНОВА»