Олександр Мамай збрехав щодо квартир для суддів-переселенців

5 грудня «Полтавщина» опублікувала матеріал про передачу квартир мешканцям міста. Серед 23 щасливців було шестеро суддів Октябрського райсуду Полтави та Апеляційного суду Полтавської області. Під час ухвали відповідного рішення наступного дня міський голова Олександр Мамай заявив, що журналісти не достатньо дослідили питання. За його словами, квартири призначені для тих суддів, хто переїхав із зони АТО.

— Бачили, в інтернет-виданні опубліковують: «суддям, там, дають квартири»? Тільки ви знаєте, що погано? Так, як оце опубліковують журналісти за мій будинок, де я проживаю: «міський голова проживає у такому-то будинку»? Тільки вони не публікують, на превеликий жаль, що я в тому будинку проживав ще за три роки до посади міського голови. Цього вони не публікують — це що погано. І так само вони публікують, що ми даємо суддям квартири. Тільки вони не публікують, що ці судді отримують службове житло, а це судді-переселенці із зони антитерористичної операції. Це дуже погано і дуже прикро, що це не просто суддя отримує квартиру, а ця суддя живе три роки на квартирі, а сама вона — і одна, і друга, і третя — із зони антитерористичної операції. Оце дуже погано — що публікують тільки те, що потрібно, — заявив Олександр Мамай перед голосуванням за рішення про надання житла.

Вже після прийняття рішення він вдруге наголосив, що квартири для переселенців і що «просто так» судді б житло не отримали.

— І надалі, раз на рік чи на три роки, коли отримують судді квартири, повірте мені, я особисто беру участь із Курнаковою (начальник управління майном комунальної власності міста Наталія Курнакова — ред.) у перевірці цих усіх документів: де проживає суддя, її родичі, мама, тато і так далі. Просто так оце б ми суддям зараз би давали квартири наліво і направо. А якщо три роки живе на квартирі переселенка із зони антитерористичної операції... — закінчив міський голова.

«Полтавщина» дочекалася того моменту, коли судді почнуть декларувати квартири, і перевірила, наскільки правдиві слова мера. Виявилося, що лише двоє з шістьох дійсно переїхали із окупованих територій. Інші ж четверо почали працювати у Полтаві, як мінімум, за півроку до початку бойових дій на Донбасі.

За даними НАЗК, Алла Чуванова та Лариса Кулешова прописані у місті Лутугине Лутугинського району Луганської області. Обидві мають там нерухомість. Наразі місто знаходиться у зоні проведення АТО. Відповідно до інформації з офіційного інтернет-представництва Президента України, 14 лютого 2015 року їх перевели з посад суддів Лутугинського райсуду Луганської області в Октябрський райсуд Полтави. Алла Чуванова та Лариса Кулешова вже повідомили про суттєві зміни у майновому стані, задекларувавши нові квартири. Першій дісталося житло площею 73 м² (трикімнатна), другій — 42,39 м² (однокімнатна).

Задекларувала нову однокімнатну квартиру на 37,52 м² і їхня колега з того ж суду Олена Шевська. За даними НАЗК, суддя прописана у Харкові і має там власну квартиру на 43,9 м². В Октябрський райсуд Полтави її призначили Указом Президента України 7 листопада 2013 року. За даними офіційного сайту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, це було її перше призначення. До цього Олена Шевська не працювала в інших судах.

Решта троє суддів ще не встигла повідомити громадськість про зміни у майновому стані. Як і Олена Шевська, вони не мають статусу переселенців і не переїхали із зони АТО. Єдиний з трьох, хто має хоч якесь відношення до Донбасу — це Володимир Костенко. За даними сайту Президента, у 2007-му його перевели з посади військового судді у Донецьку на таку ж у Львів. В іншому, його трудова діяльність така:

• у 1997 році закінчив Національну юридичну академію України ім. Я. Мудрого за спеціальністю «Правознавство», отримав кваліфікацію юриста;
• серпень 1987-го — червень 1991 року — курсант Полтавського вищого зенітного ракетного командного училища ім. Ватутіна М.Ф. (Полтава);
• серпень 1991-го — жовтень 1995 року — інженер відділення обслуговування і ремонту дивізіону забезпечення навчального процесу, старший інженер навчальної лабораторії кафедри Полтавського вищого зенітного ракетного командного училища ім. Ватутіна М.Ф. (Полтава);
• жовтень 1995-го — серпень 2002 року- юрисконсульт 179 навчального центру військ зв’язку (Полтава);
• серпень 2002-го — лютий 2007 року — суддя військового місцевого суду Донецького гарнізону (Донецьк);
• лютий 2007-го — вересень 2008 року — суддя військового місцевого суду Львівського гарнізону (Львів);
• вересень 2008-го — донині — суддя Апеляційного суду Полтавської області.

Попри це Володимир Костенко отримав однокімнатну квартиру площею близько 44 м².

Така ж ситуація склалася і з його співробітником Олександром Лобовим. За даними офіційного сайту Президента України та інших відкритих джерел, він усе життя працював лише у Полтавській області:

• у 1998 році закінчив Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство», отримав кваліфікацію юриста;
• серпень 1984-го — грудень 1992 року — служив у лавах Радянської Армії;
• лютий 1993-го — вересень 1993 року — перекладач Кременчуцького льотного училища цивільної авіації;
• жовтень 1993-го — жовтень 1994 року — перекладач промислового об’єднання «Прем’єр» (Кременчук);
• листопад 1994-го — серпень 1995 року — заступник голови правління ВАТ «Зовніштранснафта»;
• серпень 1995-го — серпень 1996 року — юристконсульт екологічної асоціації «Славутич» (Кременчук);
• вересень 1996-го — лютий 1998 року — юристконсульт ПП «Адвокатське бюро «Версія» (Кременчук);
• березень 1998-го — серпень 2000 року — юристконсульт ЗАТ «Градосфера» (Кременчук);
• серпень 2000-го — липень 2001 року — юристконсульт ТОВ НВО «Славутич» (Кременчук);
• липень 2001-го — жовтень 2005 року — суддя Крюківського райсуду Кременчука;
• жовтень 2005-го — донині — суддя Апеляційного суду Полтавської області.

За даними НАЗК, Олександр Лобов живе у квартирі Ніни Лобової (найвірогідніше — матір). Площа цього житла 75,5 м². Та міськвиконком все одно вирішив дати йому однокімнатну службову квартиру площею близько 43 м².

Третя суддя Апеляційного суду Полтавської області Лариса Хіль, за даними сайту Президента, ВКРС тощо також мала трудову практику лише на Полтавщині і після навчання ніколи не працювала на Донбасі:

• у 1986 році закінчила Харківський юридичний інститут ім. Ф.Е.Дзержинського за спеціальністю «Правознавство», отримала кваліфікацію юриста;
• серпень 1979-го — серпень 1980 року — збиральник окулярів магазину «Оптика» (Полтава);
• серпень 1980-го — листопад 1980 року — учень слюсаря-збиральника радіоапаратури Полтавського електромеханічного заводу;
• листопад 1980-го — серпень 1982 року — завідуюча філіалу «Оптика» (Кобеляки);
• вересень 1982-го — липень 1986 року — студентка Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е.Дзержинського;
• серпень 1986-го — травень 1990 року — стажист народного судді, народний суддя Полтавського райнарсуду;
• червень 1990-го — березень 1998 року — народний суддя Ленінського райнарсуду Полтави;
• березень 1998-го — вересень 2011 року — суддя Октябрського райсуду Полтави;
• вересень 2011-го — донині — суддя Апеляційного суду Полтавської області.

За даними НАЗК, Лариса Хіль володіє третиною квартири у Полтаві на 74,1 м². Та це не завадило отримати їй нове житло площею майже 40 м².

Таким чином, міський голова Полтави Олександр Мамай, запевняючи, що квартири передадуть суддям-переселенцям, говорив правду лише на третину.

Нагадаємо, у жовтні Полтавський міськвиконком виключив з житлового фонду 3-кімнатну квартиру і закріпив її за підозрюваним у корупції, пов’язаній з нерухомістю, начальником Полтавського обласного лісгоспу Юрієм Тараненком.

Дарина СИНИЦЬКА, «Полтавщина»