Задовго до Полтавської битви...
Вибірковість погляду на історію — типова риса сучасного менталітету українців. Майже кожен полтавець щонайменше чув про Полтавську битву, проте, тільки одиниці хоч щось скажуть про не менш важливу для нашої історії Битву на Ворсклі, яка змінила хід історії Полтавщини на віки
Що ж знаємо ми про одну з найкривавіших битв в історії людства та першу битву у Східній Європі, де пролунали постріли вогнепальної зброї?
Кінець XIV століття на полтавських землях ознаменувався складним політичним становищем. Литва і Золота Орда — основні політичні гегемони у регіоні ступили у смугу жорсткої боротьби за подальшу колонізацію цих земель. Золота Орда, війська якої переможним рейдом пройшли по Полтавщині, поглинулася внутрішньою боротьбою за владу хана Тохтамиша та Тимура Кутлуга. Внаслідок поразки і втечі Тохтамиша під опіку Вітовта (литовського князя, що володарював на українських землях), між Ордою та Литвою розпочався конфлікт, що вилився у криваву битву при Ворсклі. Вчені вважають цю битву однією з найкривавіших у Східній Європі.
Місцевість неподалік села Тахтаулове. Можливо саме тут у 1399 році маршувало литовське військо
1399 року війська Литви розбили передові загони татар при Ворсклі. Шлях литовсько-татарських сил пролягав через р. Сулу та по території сучасного Хоролу. Вірогідно, тут і зустрілися дві армії — європейсько-татарська Вітовта з Тохтамишем та ординська Тимура Кутлука. Місце битви визначити важко; серед версій — Новосанжарщина, Котелевщина, Диканька. Відмінне новітнє озброєння литовців, посеред яких було багато найманців із Західної Європи, примусило ординську армію вступити у переговори. Литовські війська першими у регіоні застосували новітні пищалі та гармати, до цього не відомі у регіоні.
Битва на Ворсклі. Малюнок з Лицевого літописного зводу
На початку серпня до ставки ординців прибув емір Едигей, який наполіг на активних бойових діях проти литовців. За спиною дипломатичної гри у тил Вітовта зайшла татарська кіннота. Врешті, відкинувши оману перемовин, супротивники 12 серпня зійшлися у вирішальній битві на ріці Ворскла. На жаль, ні новітня зброя, ні професійність тевтонської кінноти, не змогли протистояти граду стріл татарських вершників. Татарам, охочим до грабунку, було заборонено злазити з коней, щоб ті не полишили поля бою заради чужого майна. Паніка в оточеній армії Вітовта і Тохтамиша сягнула апогею — литовсько-польска кіннота сама розбила власний стрій піщальників, що вважалися непереможними, та зім`яла піхоту, рятуючись від переслідування.
Вже наступного дня повністю розбиті литовці спробували зібратися коло Більська (територія нинішньої Полтавської області), проте й тут знову були розгромлені. У землі Полтавщини лишилося майже 70 князів литовських і руських (тобто українських). Втрати звичайних солдатів навіть не рахувалися. Населення Полтавщини у своїй більшості було забрано у рабство і продано на ринках Кафи.
Литовський князь Вітовт
Для Полтавщини битва мала свої наслідки: після боїв тут було стерто з лиця землі цілу низку поселень. Хоча наш край лишився під владою Литви, все ж колонізувати наші напіввимерлі міста довелося навіть народам Кавказу. Згадкою про битву дотепер лишається селище Тахтаулово що за 10-20 хвилин їзди автомобілем від Полтави. За свідченнями вчених, назва походить від слів «аул Тохтамиша» — тодішньої резиденції ординського невизнаного хана.
, «Полтавщина»