Конфлікт у 3-й школі: батьки невдоволені результатами роботи нової директорки

До редакції «Полтавщини» звернулась група батьків учнів полтавської школи № 3. Вони розповіли, що мають низку претензій до нового директора Лесі Марталішвілі. З цього приводу батьки написали колективного листа, під яким зібрали 20 підписів.

Частина батьків вважає, що Леся Марталішвілі займає посаду незаконно. З її призначенням школа почала втрачати європейські принципи, а також погіршилась атмосфера. З приводу цих та інших невдоволень ми поспілкувалися і з самим директором. Леся Анатоліївна вважає, що їй нема за що виправдовуватись. Також, на її думку, кількість невдоволених дуже невелика.

Для зручності, ми розбили лист на частини за претензіями. Нижче кожної з них міститься відповідь директора.

— Для нового керівництва школи № 3 закони не писані. Адже, свою посаду Леся Марталішвілі займає незаконно. Згідно з Наказом від 06.10.2010 № 930 Міністерства Освіти і Науки України, призначенню на посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів має передувати їх атестація. Умовою чергової атестації педагогічних працівників є обов’язкове (не рідше одного разу на п’ять років) підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору форм навчання, програм і навчальних закладів. Щоб провести атестацію, потрібні наказ і час. Більшість членів атестаційної комісії були у відпустці на момент призначення Лесі Марталішвілі на посаду директора школи № 3. Крім того, її не могли атестувати тому, що у неї не було категорії вчителя, яку вона має отримати в першу чергу, — вважають батьки, які звернулись до «Полтавщини».

У відповідь на це Леся Марталішвілі повідомила, що має вищу фізико-математичну педагогічну освіту, 12 років стажу роботи вчителем, 8 років стажу роботи керівником комунальних закладів міста, 7 років працювала викладачем математики у Полтавському національному технічному університеті. За результатами чергової атестації, вона має вищу кваліфікаційну категорію та педагогічне звання «Вчитель-методист».

— У своєму інтерв’ю журналістам 1 вересня, Леся Марталішвілі обіцяла, що зробить усе для «підвищення рівня» школи. Але наразі, новий директор впроваджує лише ті заходи, що мають цілком протилежні наслідки, — вважає частина батьків. — З незрозумілих причин з посади пішла завуч з іноземних мов Олена Дун. Вона хороший організатор та педагогічний новатор. Олена Ігорівна першою запровадила в школі театралізовані вистави іноземними мовами. Зокрема, «Ромео та Джульєтта» англійською. Також вона була одним з ініціаторів впровадження нових якісних підручників з англійської мови та тестування мовних навичок учнів за методиками, рекомендованими спеціалістами Оксфордського університету, — розповіли батьки.

— Олена Ігорівна звільнилась з посади заступника директора за власним бажанням і залишилась працювати вчителем англійської мови, бо змінились її певні життєві обставини. Що стосується її «новаторства» — цим твердження батьки образили інших вчителів іноземних мов, які працювали і працюють в закладі не менш плідно і талановито. До того ж, якщо у неї є бажання, то Олена Одом (нове прізвище Олени Дун у заміжжі) і зараз має можливість впроваджувати і розвивати новації; більше того — діти їх чекають, а колектив готовий підтримати, — відповіла на це Леся Марталішвілі.

— Одними з прекрасних новацій в школі № 3 були ранкова зарядка та мовлення шкільного радіо. Все це відбувалося англійською мовою, тим самим, перетворюючи вивчення предмету на цікаву гру. Але пані Марталішвілі чомусь скасувала ці заходи. Відтепер зарядка та шкільне радіо відбуваються лише українською мовою. Це досить дивно для школи, що спеціалізується на вивченні іноземних мов, — висловили батьки наступну претензію.

— Уточню: мовлення було і є державною, англійською та німецькою мовами. Шкільне радіо працює щодня. Ефіри готують учні, педагоги-організатори та вчителі школи. Мова ефіру обирається в залежності від специфіки теми ефіру. Наприклад, в листопаді в школі проходив тиждень української мови і літератури. Тому всі ефіри були українською. У перший день після канікул ми відмічали Хелоуін. Звичайно ж, звучала англійська, — розповіла Леся Марталішвілі.

— Нова директор скасувала проведення позакласних заходів «Майданс» та «Битва хорів». За її словами, ці заходи мають комерційний характер, тому не потрібні. Слід зазначити, що «Битва хорів» проводилась в ТРЦ «Київ», що надавав необхідні приміщення на безоплатній основі. «Майданс» проходив у Міському Будинку Культури. Вартість його оренди складала 3 тис грн, або 5 гр. з кожної дитини. Ми, як батьки, переконані, що школа має бути не лише місцем, де діти навчаються, а і осередком позакласного життя, — продовжили невдоволені батьки.

— Проекти «Майданс» та «Битва хорів» проходили в школі протягом останніх 3 років. Їх суть — змагання між всіма класами школи у вокальному мистецтві чи хореографії. Ідея — супер, хоча і не нова. Та є «але». Для якісної підготовки до таких конкурсів фахової підготовки класних керівників, звичайно ж, замало. Тому на плечі, точніше — гаманці батьків лягло додаткове фінансове навантаження. Минулого року, наприклад, на костюм кожного учасника збирали від 500 до 1500 грн, послуги хореографа — 600-1200 грн, оренда залу для виступу — по 15 грн з кожного учня. Плюс оплата оренди приміщення для тренувань. Сама підготовка до виступу, як правило, проходила під час уроків. Я вважаю такі виховні заходи невиправданими розкошами. Тому, поспілкувавшись з батьками та дітьми, ми вирішили спрямувати наші виховні заходи в інше русло. Ми нікого не примушуватимемо брати участь у проектах. Формати проектів дещо зміняться. Зараз працюємо над цим. То ж — далі буде, — відповіла Леся Марталішвілі.

— Ще минулого року спробувати свої сили в шкільних олімпіадах міг будь-який учень, що виявив бажання. Однак, відтепер, згідно з розпорядженням нового директора, на олімпіаду можуть піти лише ті, кого призначить вчитель, — заявили батьки.

— Це повна нісенітниця, — відповіла директор.

— Не можливо не помітити і цілковиту зміну шкільної атмосфери. Відбувається тиск на педагогічний склад. Коли ми приходили в школу, то неодноразово чули, як новий директор підвищувала голос і висловлювала своє невдоволення педагогами в кімнаті для вчителів. Все це було чути навіть в шкільному коридорі, свідками були не лише батьки, а й діти. На свято Дня вчителя, Леся Марталішвілі «оригінально» привітала своїх підлеглих — двоє педагогів та завуч вийшли з її кабінету зі сльозами на очах. Свідками цього знову були і батьки, і діти, — розповіли невдоволені батьки.

— Знаєте, це запитання з розряду «коли сліпий, що побачив безрукого, який лазив по деревах, розповідає про це німому, щоб той переказав глухому»! Навіть напружуватися не хочу, щоб на нього відповідати, — заявила директор на питання, чи правдиві слова батьків.

— Серед працівників школи провели збори, на яких директорка оголосила наступне. За кожне судове засідання у справі поновлення на посаді попереднього директора Романова Є.Л. адвокату (яка представляє «інтереси школи» у суді) сплачується 1000 грн. Витрати працівники школи зобов’язані компенсувати за власний рахунок. Наскільки цей факт відповідає чинному законодавству, та, взагалі, за рахунок яких коштів оплачуються послуги адвоката? — запитали батьки.

— Жодної копійки з вчителів на послуги адвоката не збиралося. Послуги адвоката оплачуються особистим коштом. Але колектив закладу, який є відповідачем у справі, має знати про те, що і як відбувається в судових засіданнях. Тому на зборах трудового колективу я відповіла на всі питання колег щодо позову колишнього директора. Зокрема, на запитання про послуги адвоката, який представляє інтереси відповідача, — зазначила Леся Марталішвілі.

— У своєму останньому інтерв’ю журналістам poltavske. tv Леся Марталішвілі заявила, що всі зміни у школі вона робить на основі проведеного анкетування серед учнів, батьків та вчителів. З цього приводу виникає дуже багато запитань. Яким чином було проведено дане анкетування? Чи була затверджена комісія не менш ніж із 3-х осіб? Який був склад цієї комісії? Яким чином підраховувалися голоси і хто залучався до голосування? Чи кожен клас повідомляли про це анкетування? Якщо залучали батьків, то кого саме (оскільки багато з них навіть і не чули про таке анкетування)? — поцікавились батьки.

Нова директорка – нові правила: що відбувається в школі № 3.

— Вимоги щодо створення комісії є абсолютно безпідставними. Совдеповська бюрократія якась. Зрозумійте, що школа — це комунальний навчальний заклад, керівника якого призначає засновник — управління освіти виконкому Полтавської міської ради. Повноваження та посадові обов’язки керівника визначені умовами контракту. Ним же і підтверджено рівень довіри до особи керівника закладу міської громади, в тому числі — і батьками учнів школи. Тому ніяких дозволів та комісій для вивчення думки колективу, учнів та батьків мені не потрібно, — вважає Леся Марталішвілі. — Анкетування проводилось добровільно та анонімно серед членів педколективу школи, учнів 8-11 класів та їх батьків. Проводили його класні керівники в своїх класах, а узагальнювали соціальний педагог і адміністрація. Метою анкетування було вислухати відкриті і чесні думки всіх учасників навчально—виховного процесу щодо ситуації у школі, яка своєю напруженістю вносила в роботу закладу певний дисбаланс. Результати обговорювались на нарадах адміністрації, педагогічного колективу та загальношкільних батьківських зборах. Жодного разу під час таких обговорень питання про недовіру педколективу щодо результатів анкетування навіть не виникало. Тому зараз це виглядає як спроба «причепитися» хоча б до чогось.

— Читала «листа невдоволених батьків» з такою думкою. Якщо батьки 12 учнів школи чимось невдоволені — це перемога! Уявіть собі: це ж тільки 12 із 650 учнів. Отже, всі інші спокійно навчаються і отримують задоволення від спілкування з однокласниками і педагогами, пишуть наукові роботи, отримують перемоги на предметних олімпіадах та у творчих конкурсах. Нарахувала 12, бо інші підписи виражають позицію кількох членів родин (чоловік і жінка чи мама та бабуся), — резюмувала директор 3-ї школи.

Сподіваємося, цей матеріал не вплине на ставлення директора та педагогів до тих учнів, чиї батьки звернулися до «Полтавщини». Також маємо надію, що батьки та директор налагодять діалог і звертатися до журналістів вже не буде потреби.

Дарина СИНИЦЬКА, «Полтавщина»