Патрульну поліцію у Полтаві викликають лагодити розетки, підвезти бабусю на електричку, чи просто сфотографуватися

Спочатку, планувалося отримати відповіді на три питання — відносно безпеки дорожнього руху, самовільної торгівлі та ігрового бізнесу в Полтаві. Але наша бесіда з заступником командира батальйону патрульної поліції Павлом Пипенком затяглася на півтори години. Тому публікуємо повну розмову, адже багато відповідей можуть бути цікавими полтавцям.

— Павло Сергійович, окресліть головні завдання патрульної поліції в місті.

На патрульну поліцію в рамках чинного закону України «Про патрульну поліцію», покладені завдання забезпечення і підтримання громадського порядку, попередження та виявлення правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, правова пропаганда серед людей, особливо, серед учнівської та студентської молоді. Це — основні завдання патрульної поліції. А також — популяризація поліції як відомства, як окремої структури в державі. Оскільки ми прийшли на зміну старій міліції, рівень довіри до якої серед населння був гранично низький. Їм не довіряли, мабуть, самі члени родин міліціонерів, оскільки ця структура була в корінь неефективною.

Зараз до нас прийшли молоді та вмотивовані люди, які працюють для того, щоб підняти імідж і довіру. Це, доволі таки, нелегко робити, оскільки довгий час на цьому фоні робота взагалі ніяка не велася. Від органів правопорядку старої міліції не можна було нічого добитися, у них завжди були черги, вони завжди були чимось зайняті, інтерв’ю не давали, а на запити давали коротенькі відповіді. Ми ж повірили в цю реформу, і за допомогою молодого колективу виконуємо покладені на нас обов’язки в цьому конкретному регіоні.

Заступник командира батальйону управління патрульної поліції Полтави Павло Пипенко

Про безпеку дорожнього руху

— Почнемо з безпеки руху на дорогах. Чому до порушників-водіїв поліція застосовує хоч якісь міри, а відносно пішоходів, які перебігають дорогу, де їм заманеться, дуже мало дій впливу?

— У нас щодня виходить на патрулювання міста в середньому 17-18 автопатрулів. За зміну кожному патрулю на планшет приходить завдання. Це своєрідний квест. Їм приходить чітке завдання, наприклад, сімейна сварка, і вони їдуть його виконувати. Так же само порушення правил дорожнього руху. Патрульні приїзджають, проводять профілактичну бесіду чи виносять постанову.

В адміністративному кодексі за порушення правил дорожнього руху пішоходами, закладений штраф у 51 гривню. Але таким малим штрафом ми людину ніяк не змусимо і не змотивуємо виконувати правила дорожнього руху. Люди ходять по вулицях, як хочуть, незалежно, чи то люди похилого віку, чи школярі, чи студенства молодь. Верхня межа цього штрафу — 51 гривня — не мотивує і не дисциплінує. До того ж, ми працюємо 5 місяців, і не можемо осягнути і подолати те, що складалося роками. Те, з чим ми з вами зіткнулись, накопичувалося протягом 25 років незалежності. «Я перехожу дорогу, де сам хочу» — це тотальна відсутність правової поведінки і правової культури з боку громадян. Дуже важко це пояснити людині. Їй говорять: «Не можна тут переходити», а вона запитує «А чому?». Відповідаємо: «Так пишуть правила дорожнього руху». — «Так я ж не водій». Людині доводиться пояснювати, що є обовязки водіїв, а є обов’язки пішоходів.

Ми, патрульна поліція — орган, який не є каральним, і покликаний для того, щоб людям роз’яснювати правила поведінки. Людям, які виховувалися на радянських стереотипах, важко щось пояснити, через відсутність бачення того, що треба жити по-новому. Цей перeломний період нам доведеться пережити, хочемо ми цього, чи ні. Наші патрулі часто, коли їдуть по вулиці і помічають, що люди переходять дорогу у невстановленому місці, у гучномовець закликають їх дотримуватися правил дорожнього руху. На даний час ми обрали таку стратегію. Бо, скажімо, не бачимо сенсу накладати штраф на бабусю 51 гривню, яка отримує 900 гривень пенсії. Це негуманно в умовах нинішньої економічної ситуації. Ми обрали стратегію лише роз’яснення. Під час навчального року ми відвідуємо школи, ПТУ, вузи, і ведемо правову пропаганду.

— А, можливо, варто порушників карати частіше, хоч і на 51 гривню? Якщо він отримуватиме такий штраф регулярно, можливо, все-таки задумається, що варто дотримуватися правил дорожнього руху. Чи не доцільно проводити місячники чи тижневики відпрацювання порушень ПДР пішоходами?

— У нас є люди, які притягуються за дрібне хуліганство. Багато з них притягуються і по-третьому, і по-четвертому, і по-п’ятому разу, і це їх абсолютно не дисциплінує. Вони отримують штраф 150 гривень, і це на них ніяким чином не діє. Ті, що отимують 7 діб арешту, теж пізніше продовжують порушувати правопорядок.

Зараз у нас канікули, і основна увага прикута до дітей та автобусів, які їх перевозять. Все, що входить до нашої компетенції, ми намагаємося робити максимально якісно, однак рівень професіоналізму патрульних поліційських не дає нам у повній мірі осягнути всі проблематичні аспекти, які є в нашій роботі. Ми, наприклад, освоїлися з правилами дорожнього руху, і плавно переходимо до насильства в сім’ї, сімейних сварок, дрібного хуліганства. Все треба робити поступово, бо, якщо ми охопимо все і відразу, то від цього не буде ніякої ефективності, з нас лише сміятимуться. Тому все робимо поступово.

Ми розпочали з пропаганди — зараз просто звертаємося до людей, проводимо з ними бесіди, а пізніше будемо потроху доставляти людей до відділень поліції, де будемо складати адміністративні матеріали.

— Як довго у вас триватиме такий профілактичний період, і коли розпочнете застосовувати більш рішучі дії до правопорушників?

— З закінченням сезону відпусток і масового відпочинку людей, коли люди перестануть масово споживати алкоголь на пляжах, коли зменшиться кількість конфліктів і грабежів, навантаження на патрульних зменшиться, і в нас вивільниться робочий час, який ми зможемо виділяти на боротьбу з тими ж пішохами-порушниками. З початку осені і навчального року кількість транспортих засобів і пішоходів на дорогах збільшиться.

— Де зараз в цю конкретну мить знаходиться найбільше патрульних машин?

— Місто поділене на 21 квадрат патрулювання. Це — 21 зона відповідальності кожного окремого екіпажу патрульної поліції. В одному квадраті проживає від 5 до 10 тисяч жителів. Кожен патруль знаходиться у своїй зоні на виду у людей, щоб до них будь-хто міг звернутися за потребою. Так, як раніше, кожен район мав свого дільничого інспектора, так же само зараз патрульний офіцер прив’язаний до конкретної місцевості. Екіпаж завжди перебуває у полі зорі уваги населення, вони можуть звернутися до них чи поскаржитись.

У якихось певних конкрентних місцях ми не концентруємо патрульних. Але, якщо диспетчер повідомляє екіпажу про необхідність виїхати з свого квадрату в інший для посилення чи допомоги, то він може залишити зону свого патрулювання і виїзджати в сусідній квадрат.

Про стихійну торгівлю

— Біля Південного вокзалу всім відоме явище несанкціонованої торгівлі. Там продавці не мають жодних дозвільних документів ні на право торгівлі, ні на свій товар, до того ж вони розміщаються на проїзджій частині, що заважає безпеці руху. Чому ніхто не бореться з цим явищем, при чому вже дуже довго?

— Ми піднімали це питання перед міською владою. Патрульна поліція не є всесильним органом. У нас ще є мерія, комунальне підприємство з питань благоустрою. Нас запевняли, що будуть облаштовані місця для торгівлі. Бо, коли намагаємося вигнати людей звідти, вони нас запитують: «А куди нам іти?» Ми не можемо їм дати відповідь. А має бути місце для торгівлі, щоб ми вказували людям, де їм потрібно знаходитися. Ми не можемо вилити молоко на проїзджу частину і заборонити їм торгувати, бо це буде перевищенням наших службових обов’язків та повноважень. Якщо у центрі торгують рибою і молочними виробами, то, по мірі своїх можливостей, ми намагаємося притягувати таких порушників.

Біля Південного вокзалу кілька місяців тому було перекриття патрульною поліцією місця стихійної торгівлі, але люди пішли і перекрили міст. Тому було прийнято рішення, поки міська влада не знайде альтернативного місця для торгівлі, вигнати людей звідти ми не можемо, оскільки їм потрібно надати альтернативу. Поки міська рада не прийме мір в цьому питанні, силами одної лиш патрульної поліції розв’язати цей гордіїв вузол не можливо.

— Але є конкретні факти — люди стоять на проїзджій частині, а вони не мають права там перебувати і заважати учасникам руху.

— Коли вони стоять, ми можемо вплинути на їх лише словом, робимо зауваження, щоб вони відійшли, і, у більшості випадків, вони слухають. Там стоїть бабуся з двома-трьома пляшками молока. Якщо торговці займають значну частину дороги, туди направляється патрульний екіпаж поліції для розчистки проїзджої частини. Але, як тільки ми починаємо складати протокол про адміпорушення хоч б одного з продавців, відразу з’являється група підтримки в 20, 30, а то і 50 чоловік, і розпочинається ескалація конфлікту. Для уникнення цього конфлікту, ми намагємося його мінімізувати.

Складання протоколу на одну бабусю нічого не змінить, адже там торгують близько півтори тисячі людей. Не малу роль грає і те, що самі полтавчани продовжують активно ходити туди скуплятися. Якби кожного ранку там не стояли черги покупців, то, можливо, було б легше побороти це явище. Адже роблячи зауваження продавцю, на інспекторів поліції починають нападати і покупці. Ми ж не можемо у даному випадку застосовувати зброю, адже це буде ескалація насильства і сканадал міжнародного масштабу. Цим має займатися міська влада, яку обирають ті ж самі люди, які продають і купляють товар на стихійних ринках.

— Тоді, виникає враження, що поліція безсила боротися з масовими порушеннями. Ви йдете на уступки продавцям, покупцям. Що тоді поліція може дати в плані покращення правового порядку у місті, порівняно з старою міліцією?

— Ми просто намагаємося людям пояснювати, не загострюючи ескалацію насилля. Кожен має право на захист, і ми захищаємо права громадян. Одначе, цей ринок лише силами патрульної поліції прибрати неможливо. Ми не є панацеєю, яка може і каналізацію полагодити, і водопровід провести. Ми не можемо перебрати на себе повноваження міської влади, ми лише забезпечуємо громадський порядок. Для того, щоб за один день зупинити торгівлю біля Південного вокзалу, нам потрібно залучати до півтори тисячі спецпризначенців. Але ми не будемо робити так, як, скажімо, в Росії, де людей просто беруть за руки і ноги, і закидають в автозак. Ми працюємо на принципах демократичності, толерантності і гуманності. І кожен патрульний, коли в його бік спрямована агресія, намагається залагодити його мирним шляхом.

Стихійний ринок біля Південного вокзалу формувався дуже багато років, його не могли подолати ні керівники райвідділів міліції, ніхто інший. І,з нашою появою, всі подумали, що з’явилася панацея від усіх бід. Ми постійно направляємо запити до міської влади з проханням виділити для торговців окреме місце. Якщо таке з’явиться, тоді можна буде вивести батальйон правоохоронців і сказати людям: «Будь ласка, перейдіть туди». Але такого місця досі немає. Тому просто прогнати ту ж саму бабусю ми не можемо.

— Там торгують не тільки бабусі, а, наприклад, чоловіки азіатської зовнішності, які утримують лотки з великою кількістю м’яса і сала невідомого походження, без санітраних документів на товар, без санітарних книжок продавців. Є припущення, що такі торговці просто платять поліції певну данину, аби їх звідти не проганяли.

У нас є Головне управління Національної поліції і відділення поліції № 2 — це їхня територія. Для того, щоб вилучити це сумнівне м’ясо, нам потрібна нормальна рейдова група з представниками фіскальної служби, санітарної служби. Не можна стверджувати, що поліція їх «кришує». Словом «поліція» зараз називають всіх працівників органів внутрішніх справ. Але патрульна поліція — це лише маленька частина правоохоронних підрозділів, яка має свій вузький спектр обов’язків. У нас немає тих повноважень, які є у дільничних офіцерів поліції чи офіцерів карного розшуку. Ми першими прибуваємо на місце події, а подальшими діями щодо розслідування чи притягенння до відповідальності займаються працівники міських відділень поліції № 1 і № 2.

Разом з екіпажами патрульної поліції в рейдових групах їздять також і дільничні офіцери поліції, які і самі бачать ті самі правопорушення, ми вказуємо їм на такі факти. Ту саму стихійну торгівлю, не створюючи рейдових груп, силами патрульної поліції подолати неможливо. Ми — не подорожник, щоб, куди нас не приклади, все відразу заживало. На Браїлках, наприклад, згорів трасформатор, а викликали патрульну поліцію, хоча ми не електрики і полагодити його не можемо. Так само, бабуся викликає поліцію, бо в неї розетка не працює.

Щодо стихійної торгівлі біля Південного вокзалу — як тільки з міської ради нам надійде інформація про те, що новий ринок збудований, і на ньому є місця для торгівлі, тоді ми почнемо направляти туди людей. Але чіткої відповіді і позиції від місцевої влади ми не маємо.

— Тоді, виходить, кожен може у місті де-завгодно стати з будь-яким товаром і продавати його?

— У нас так і відбувається.

— Вздвож центрального ринку, на всіх вулицях навколо, тротуари заповнені торговцями з різним крамом, людям немає де пройти. Але ж тротуари передбачені для того, щоб пішоходи ними безпечно рухалися, а не обходили по дорозі з інтенсивним рухом торгові лотки і намети.

— Ми дивимося, щоб автомобілі правильно паркувалися. Ми звернулися до представників «Благоустрою», щоб вони теж виходили і складали протоколи про порушення, але вони виходили на день чи два. У патрульній поліції немає людей такої кількості, щоб виконувати всі поточні завдання — сімейні сварки, грабежі, розбої, та ще й боротися з стихійною торгівлею, для чого потрібно додатково 10-12 патрульних екіпажів. У нашому розпорядженні немає стільки людей. Особовий склад коли заступає на зміну, їм приходять найрізноманітніші виклики, і вони мають на їх їздити.

Які виклики від полтавців надходять до патрульної поліції?

— Скільки викликів на добу отримує один екіпаж, в середньому?

В середньому 10-12 викликів на один патрульний екіпаж. Але виклики бувають різні — то в бабусі перегоріла розетка, то обвалилась штукатурка.

— Але ж такі події не відносяться до компетенції поліції.

— Ми не можемо не реагувати, бо зобов’язані їхати на будь-який виклик.

— Тут же немає, навіть, складу правопорушення.

— Ми, все-одно, повинні глибше аналізувати, адже не знаємо, що ця людина у період дзвінка насправді думає. Дзвінок надходить на лінію «102», і завдання перенаправляється на планшет патрульного екіпажу, а останні вже зобов'язані приїхати до заявника і уточнити з ним всі деталі. Ситуацію можна зрозуміти лише на місці. Адже, невідомо, чи не полізе людина, в якої не працює розетка, лагодити її сама, і чи не вдарить її струмом, і не вб’є.. А тоді крайніми будуть працівники поліції, які не відреагували. У нас дуже багато найрізноманітніших випадків.

— А чому оператори служби «102» не можуть рекомендувати людям звертатися, наприклад, в службу надзвичайних ситуацій у подібних випадках?

— Закон про звернення громадян зобов’язує нас усі без виключенння звернення реєструвати, і, відповідно, на кожен реагувати. Навіть, якщо виклик повністю безглуздий, ми ж не знаємо, чи не хворіє ця людина на психічний розлад, і чи не вчинить якихось неадекватних дій, якщо поліція не прибуде.

— Чи не складається у Вас враження, що поліція завантажена побічною роботою, яка лише заважає боротися з правоопорушеннями і злочинністю?

— Це наша функція — допомагати людям. Громадська безпека — це безпека громадян. Тому ми реагуємо на всі звернення і зауваження.

— Але ж у той час, поки поліція комусь лагодитиме розетку, може статися вбивство, ДТП, крадіжка.

— Дійсно, часто приходять такі завдання, які викликають лише посмішку. То чоловік просить станцювати стриптиз його дружині, то бабуся викликає відвезти її з розсадою на електричку. На жаль, у людей немає усвідомлення, що вони просять про те, що не відноситься до того поліцейського піклування, яким ми маємо займатися. Користуючись нагодою, хочемо звернутися до полтавців, не викликати патрульну поліції без нагальної потреби.

— А за неправдиві виклики люди несуть відповідальність?

— Так. Але за це передбачений штраф у розмірі аж 51 гривня. Людина може десять разів пожартувати, а потім просто заплатити 500 грн штрафу за свої розваги. А нас закон зобов’язує виїзджати на кожен виклик.

— Чи звернеться наша поліція до своїх вищих керівних органів, аби ті, у свою чергу, просили законодавчу влади підвищувати штрафи, які вже давно неактуальні. І яку, взагалі, поліція проводить роботу з органами влади?

— Ми доповідаємо про ситуації, які виникають. У нас кожного тижня відбуваються наради, керівництво регіональних підрозділів часто збираються у Києві. От, наприклад, нещодавно, підняли штрафти на керування у нетверезому стані, бо раніше водіїв суми штрафів не зупиняли, і вони продовжували їздити п’яні. Тому, є нагальні проблеми, які доносяться до керівництва держави, але все це не питання одного дня.

— Як відділення поліції реагують на ваші повідомлення? І чи на всі реагують?

— Це вам краще звернутися до керівництва відділень поліції, і вони вам розкажуть. Ми подаємо туди рапорти, але не відслідковуємо їх подальший розгляд. Кінцеві рішення приймають відділення поліції. Ми лише збираємо і передаємо інформацію. Ми — це перша лінія оборони громадського порядку, друга — це дільничні офіцери, третя — карний розшук, четверта — це вже підрозділи слідства.

— Чи вистачає вам патрульних автомобілів для повноцінного патрулювання міста?

— У нас місто патрулююється повноцінно.

Про незаконний ігровий бізнес

— У місті дуже багато незаконних ігрових закладів. Всі бачать, що їх активно відвідують люди, відкрито заходять-виходять. Які дії патрульна поліція вчинає до таких місць?

— Незаконний ігровий бізнес відноситься до сфери впливу оперативних підрозділів. З точки зору патрульної поліції, у лото-маркетах стоять монітори і мишки, а ігровий бізнес предбачає розміщення ігрових автоматів та рулеток. Сервер цього зла теж винесений за межі кіоска, тому, якщо ми, навіть, вилучимо все обладнання у приміщенні, у нас, окрім моніторів і мишок, нічого не буде, а — це звичайні прилади, які є законними, і які прив’язати до надання ігрових послуг ми не можемо.

— А як же сам факт отримання коштів? Крім моніторів, у таких закладах мають місце отримання коштів і виплати виграшів. Це — тіньовий грошовий обіг, який ніяк не оподатковується.

— Патрульна поліція не може зафіксувати факт передачі грошей. Ми виявляємо порушення, а потім викликаємо слідчо-оперативну групу, а вони вже виїзджають на місце у складі слідчого, оперативного працівника, які і вирішують, чи підпадає той чи інший факт під порушення закону, чи ні. Всі необхідні процесуально-слідчі дії вчиняють вони. Ми можемо лише забезпечувати охорону місця події до їх прибуття. Патрульна поліція не є суб’єктом кримінального процесу.

Про розпиття алкоголю і куріння в громадських місцях

— Які дії вчиняють патрульні, коли бачать, що люди розпивають алкогольні напої в громадських місцях?

— Відповідно адмінкодесу покараня за такі дії складає штраф 51 гривню. Ми накладаємо регулярно такі штрафи, але це не дієво. В силу того, що культура розпиття алкоголю у державі складалася роками, і алкоголізація як людей старшого віку, так і молоді, доволі значна. Тому, важливо прививати культуру вживання через засоби масової іфномації та піднімати верхню межу штрафів. По-іншому, боротися з цим неможливо. Людей не лякають такі малі штрафи.

Ми розуміємо, що розпиття алкоголю є причиною великої кількості правопорушень. Наприклад, на пляжах всі зараз випивають масово. А із-за цього виникають конфлікти, викрадення особистих речей.

Так само і паління в громадських місцях є адміністративним порушенням. Але все-одно всі палять на зупинках поруч з людьми, які хворіють на астму, поруч з дітьми.

— Штрафи дійсно малі. Але, якщо вони передбачені, то їх потрібно застосовувати, і робити це активніше. Якщо на одну і ту ж людину накладати щоденно штрафи за її систематичні порушення, то їй колись набридне їх сплачувати.

— Ми велику кількість протоколів складаємо відносно вживання алкоголю і куріння в громадських місцях. Людина стверджує, «що більше не буде», на неї складається протокол, накладається штраф, а за кілька днів та ж людина продовжує робити те саме. Важко зрозуміти менталітет людей. Ми ведемо постійну профілактичну роботу, роз’яснюємо людям їх поведінку. І результати, в принципі, є, але не значні. Хоча кількість постанов виноситься величезна. Але надії втрачати не можна, ми продовжуватимемо постійну профілактичну роботу гуманними методами. Наприклад, з 1 вересня у нас заплановані дуже насичені програми відносно пропаганди здорового способу життя серед дітей і учнів. Патрульна поліція направлена більше на профілактику і попередження адміністративних правопорушень.

— Я живу біля Каштанової алеї на центральній вулиці, то щоденно бачу, що патрульна поліція проїзджає часто, але рідко зупиняється і підходить до відпочиваючих, які влаштовують «застілля» прямо на паркових лавках вздовж пішохідної доріжки.

— Справа в тому, що коли патрульний екіпаж їде на завдання, у нього термін реагування на завдання і прибуття на місце події складає до 5 хвилин. Коли патруль їде на виклик, він не може зупинятися, оскільки у нього немає для цього часу. Основна концепція патрульної поліції — це швидкість реагування на прохання людини про допомогу. Лише в час, коли у патруля немає конкретного завдання, вони можуть зупинитися і провести бесіду з порушниками.

За статистикою, час пік по викликах — це період з 16 до 22 години. У цей час — найбільше навантаження на патрульну поліцію. Такі заклади як Робін Гуд, Аміго, Версаль — це взагалі критичні місця за кількістю порушень із-за масового розпиття алкоголю. Тут фіксується дуже багато насильства і крадіжок. У такі місця направляються відразу кілька патрулів, адже двоє людей не можуть вгамувати натовп нетверезих і буйних порушників. І, повертаючись до тих же неправових викликів, про які вже говорили, хотілося б звернутися до жителів міста, не викликати поліцію для вирішення побутових проблем, адже тоді на боротьбу з правопорушенням немає кого відправити. А бувають, навіть, випадки, коли екіпаж прибуває на місце виклику, а їм відповідають, що «з вами вже фотографувалися, хочемо, щоб приїхали інші». Люди досить часто зловживають довірою патрульної поліції. А у випадках виявлення порушень, люди відмовляються бути свідками для їх фіксації та складання протоколу. Це не сприяє притягненню порушників до відповідальності. Тому закликаємо людей допомагати поліції.

За 5 місяців до патрульної поліції Полтави надійшло 22 724 викликів

— Чи відмічається збільшення кількості поширення зброї на Полтавщині через війну на сході?

— Тенденції збільшення кількості зброї не помічалося. Можливо, головне управління національної поліції вам надасть більше інформації з цього питання.

— Хотілося б ознайомитися із статистикою, які саме ви отримуєте виклики, яких питань і порушень вони стосуються?

— З початку нашої роботи, з березня, у нас було 22 724 виклики за номером «102». Крім цього, 16 808 порушень патрульні зафіксували самостійно.

— З цих 22 724 викликів, скільки бабусям розетки лагодили, а скільки стосувалися інших подій?

— Така статистика не ведеться. Є тільки загальна кількість викликів.

— Скільки з цих викликів були передані оперативно-слідчим підрозділам, якщо там мали місце ознаки кримінальних злочинів?

— Такі підрахунки теж не ведуться. Завдання патрульної поліції — це лише первинне виявлення правопорушення, вона не контролює, як розслідуються виявлені злочини. Наприклад, можна сказати, що за 5 місяців роботи ми оформили 4 553 постанови та 824 протоколів про факти порушень правил дорожнього руху. Порушень правил торгівлі зафіксовано 214 випадків. 5 423 протоколи було складено за вживання алкоголю та куріння у громадських місцях.

Павло Пипенко біля Управління патрульної поліції у місті Полтава

Після розмови склалися кілька висновків, які дещо змінили перше враження про патрульну поліцію, яке формувалося, коли вона створювалася. По-перше, обов’язком патрульної поліції не є боротьба зі злочинністю та правопорушеннями, і вони обмежуються лише профілактичними бесідами і пропагандою. По-друге, поліція вважає, що в праві робити моральну оцінку людям і подіям. По-третє, частину відповідальності за правопорядок патрульна поліція перекладає на міську раду, і відмежовується від неї. По-четверте, саме патрулювання більше схоже на ігри та забави, ніж на серйозну правову роботу. Сам факт того, що патрульні їздять на другорядні і безглузді виклики, і ніхто з заявників, навіть, не відшкодовує хоча б витрати на паливо, змушує задуматися. Навіщо держава витрачає стільки коштів на патрулювання, якщо це не несе належної віддачі в плані покращення правопорядку?

Тому, ми вирішили звернутися з запитаннями до Головного управління патрульної поліції України, аби вони пояснили, якого результату очікують від поліцейського патрулювання в плані покращення правопорядку, і чи вартий він таких бюджетних витрат.

Віталій В’ЮН, «Полтавщина»