У Полтаві створять Шевченкову світлицю

Тарас Шевченко відвідав на Полтавщині 50 або й більше населених пунктів. 165 років тому в середині літа Тарас Григорович перебував у губернському центрі — Полтаві у складі археографічної комісії Київського університету, що вивчала визначні історичні пам’ятки. Шевченко, як талановитий художник, мав зображати Поле Полтавської битви і могили загиблих у баталії воїнів, а він малював Хрестовоздвиженський монастир і хату Івана Петровича Котляревського... 30 разів потім Тарас Шевченко згадав Полтаву у своїй повісті «Близнецы». Писав, зокрема, який красивий у Полтаві монастир... Оті монастир і хата найдужче запали йому в душу. На місці, де Біла альтанка, в ті часи було щось інше... Що? — Невелика кам’яна башточка, — кажуть науковці. Такою бачив Полтаву Тарас.

Полтавські дороги Кобзаря

У приміщенні Полтавської обласної державної адміністрації відбулося засідання круглого столу, присвячене 165-річчю від часу перебування в Полтаві Тараса Шевченка. У ньому взяли участь представники громадськості, науковці, письменники, музейники, бібліотекарі, священнослужителі. Завідуюча відділом краєзнавчої літератури та бібліографії Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського Тетяна Приходько влаштувала в залі, де проходило засідання, виставку книг із бібліотечних фондів під назвою «Полтавські шляхи Кобзаря». Особливе місце в експозиції зайняла «Полтавська Шевченкіана» Петра Ротача. Інформація, яка міститься в ній, стосується перебування Шевченка на Полтавщині і людей, які спілкувалися з ним і мали безпосереднє відношення до його діяльності.

Засідання круглого столу, присвячене 165-річчю від часу перебування в Полтаві Тараса Шевченка

Представники громадськості заявили, що у Полтаві необхідно створити Шевченкову світлицю — культурний центр, де б постійно діяла експозиція матеріалів про життя і творчість Тараса Шевченка, зокрема пов’язаних із його перебуванням на Полтавщині, де можна було б проводити уроки для учнів шкіл, заняття для студентів, тематичні зустрічі, куди можна було б запрошувати гостей з інших областей і країн. Усі учасники засідання — а їх було чимало — підтримали цю ідею і намір звернутися до влади з проханням про допомогу у здійсненні цієї ініціативи.

У Полтаві є живий символ пам’яті про Тараса — дуб, посаджений на садибі чеха Гусона 149 років тому. Як депутат Полтавської районної ради, голова Полтавської обласної асоціації «Громадянське суспільство» Володимир Степанюк виступив з пропозицією посадити на території району алею з 1845 дубів, як згадку про приїзд Тараса Шевченка у Полтаву в 1845 році.

— Райдержадміністрація згодна, — розповів Володимир Петрович, — треба визначитися з місцем і хто виступить замовником (простіше — заплатить за проектно-кошторисну документацію).

Володимир Степанюк також вніс пропозицію створити з представників громадськості комісію, яка об’їде усі місця, де є пам’ятники Тарасу Шевченку на території області (слід сказати, що за часів радянської влади їх споруджено у сім разів більше, ніж за 19 років незалежності — 29 і 4 відповідно), щоб з’ясувати, в якому вони стані, чи потребують реставрації. Наступного, 2011 року минає 75 років від часу встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку в Полтаві. При створенні цього пам’ятника використано прогресивний навіть на сьогодні, а тим більше на той час стиль — кубізм. І сама постать Тараса подана не традиційно: він не стоїть на постаменті, а сидить у зажурі...

У мистецькій крамниці відкрили виставку «Мій Шевченко» та презентували триметровий рушник-оберіг

У Мистецькій крамниці у Полтаві громадськість відкрила некомерційну виставку під назвою «Мій Шевченко». Представлені портрети Тараса, зокрема рідкісні, старовинні — з колекції вчителя історії із села Новоселівки Полтавського району Івана Юхна, а також вишиті полтавками. Є тут, наприклад, літографічний портрет Шевченка, виконаний Миколою Мурашком у 1867 році — через кілька років після смерті Тараса Григоровича — на папері. Таких літографій небагато залишилося.

Портрет Тараса

Один з експонатів виставки в "Мистецькій крамниці" - копія посмертної маски Тараса Шевченка з колекції Івана Юхна

— Музейники знають, що значать подібні речі, — сказав Іван Юхно, з чиєї колекції портрет, і ще раз нагадав, як потрібна Полтаві Шевченкова світлиця, куди він передав би свою колекцію. Вдома у Івана Олександровича ці речі зберігалися у папках, деякі він узяв у рамки, помістив під скло.

Зоя Коваленко презентувала триметровий рушник-оберіг, на якому вишитий «Скорботний шлях Великого Кобзаря» на батьківщину. На рушнику вказані населені пункти, через які везли тіло Тараса Шевченка для перепоховання у Каневі. Вишиті й слова із Тарасового «Заповіту». Оберіг вишивали полтавки Зоя Коваленко, Ірина Баб’як, Катерина Калініченко, чиє дівоче прізвище Шевченко, Олена Омеляненко, Ірина Бречко, науковий працівник Канівського музею-заповідника Тараса Шевченка Тамара Філіпович, а потім додали візерунків і деякі полтавські журналісти. Рушник вишиватиметься далі — презентовано лише основні зображення. Повністю готовим оберіг буде до дня народження Тараса Шевченка — тоді полтавці планують презентувати його в Каневі.

Цього ж дня біля пам’ятника Тарасу Шевченку в Полтаві відбулася урочиста церемонія вшанування пам’яті Кобзаря з покладанням квітів і концерт колективу «Полтавські піснярі» (художній керівник — композитор і хормейстер, член Всеукраїнської музичної спілки Дмитро Топтун).

Наталія ЖОВНІР, «Полтавщина»