Володимир Литвиненко: «Приємно, коли люди гідно оцінюють твою роботу!»

Часом суспільство лякають шокуючими історіями про порушення закону самими міліціонерам. Та невже ж усі працівники органів заслуговують на таке ставлення? Впевнений, що ні! Тому підтвердження – діяльність старшого лейтенанта, дільничного інспектора Ланнівського цукрозаводу Володимира Литвиненка.

Взагалі, життя у селі зовсім не схоже на міське, тут всі один одного знають, тож ніякий недобрий вчинок не залишиться непоміченим. Молодий лейтенант сумлінно виконує свою роботу і за дуже короткий час здобув таку повагу серед односельців, якої мабуть і сам не чекав. Та й не тільки Ланну «пильнує» міліціонер, а й сусідні села. А це накладає ще більшу відповідальність на його діяльність. Особливо важко Володимиру Литвиненко одному контролювати достатньо велику територію. Втім, старший лейтенант не скаржиться, а просто виконує свою роботу, а вона в нього досить не проста. Кожен день дільничого заповнений досить щільно, адже потрібно розглянути і звернення від громадян, і відвідати людей, що мають зброю. Зброя повинна зберігатися в сейфі, бути розібраною – стверджує Володимир Литвиненко. Та не тільки перевіркою зброї займається сільський дільничний, а й перевіркою певних «неблагонадійних» людей, які вже притягалися до відповідальності, або ж знаходяться в такій собі «зоні ризику». Можливо, комусь здається, що така робота не є якоюсь важкою. Але те, що вона повинна бути виконана професіонально, згоджуються всі. А в професіоналізмі Литвиненка упевнені ті, хто його знає.

— Володимире Юрійовичу, вітаю вас із професіональним святом! Чи поздоровляло вас керівництво?

— Та ні, особливих привітань не було, але, ви знаєте, нічого страшного. Це свято - лише один день, тож вітатися і святкувати ніколи. Потрібно працювати.

— Був час, коли  Головне Управління  давало в користування  сільським дільничим  скутери, щоб ті  мали «колеса»  для якіснішого  контролю за своєю  територією. Ви скутер  не отримали?

— На жаль, ні. Я не отримав скутера, але скажу, що чув про те, що інші мої колеги отримували, а значить подібна практика дійсно є. Бували випадки, коли я отримував премію. Нібито, все.

— Ви нещодавно приїхали  з курсів підвищення  кваліфікації. Подібні  курси можуть впливати  на кар’єрне зростання?

— Ці курси  проходять для нас кожні 5 років. Але вони жодного відношення до кар’єрного росту не мають. Просто на них ми покращуємо свої навички.

— А люди, односельці, вас не забули поздоровити?

— Ні. І це дуже  приємно, коли люди в селі  підходять, вітають. Я дуже  вдячний усім за привітання. Знаєте, якщо вітають, то значить оцінюють мою роботу, як непогану. А це дуже важливо для мене.

Сергій ДЗЕХ, «Полтавщина»