Тхеквондо поєднує серця: інтерв’ю з полтаською родиною Нечитайло
Молоді, проте, досвідчені полтавські тренери з тхеквондо розповіли про розвиток свого виду спорту і про те, як спорт допоміг їм стати щасливими
Колись вони билися на змаганнях і мріяли стати чемпіонами, потім зіткнулися з суворими українськими реаліями і вже у молодому віці «зав’язали» з виступами і стали тренерами. Один з всеукраїнських турнірів у Харкові познайомив цих людей і після того вони перебралися до Полтави і вже ніколи не розлучалися. Йдеться про молоде подружжя Нечитайло. Андрій та Ірма вже багато років є тренерами в Полтавській федерації тхеквондо та ДЮСК «Майстер». Під їх керівництвом полтавські дітлахи вчаться бути сильними і захищати себе. Андрій та Ірма Нечитайло дали ексклюзивне інтерв’ю «Полтавщині Спорт».
— Ірма, Андрію, так вийшло, що спорт об’єднав вас, але починали свій шлях у тхеквондо поодинці. Що привело Вас у цей спорт, якою була мотивація?
Андрій: Все почалося з того, що у 1999-му році у школі де я навчався (школа № 32) відкрилася група з тхеквондо. Відкрив її Юрій Іванович Шавиро. Одного разу я почув від друга, що він туди ходить і йому подобається. Фактично друг взяв мене за руку і повів у секцію. З того дня я увесь в тхеквондо. Спочатку займався тричі на тиждень. Потім у мене стало щось виходити і тренер запросив мене до іншого залу, тоді ми ще тренувалися в ДЮСШ «Авангард». Тоді я паралельно ще займався легкою атлетикою.
— Тобто вміли добре і ногами махати і бігати?
Андрій: Так, міг і вдарити і втекти (сміється). Читати далі...