Полтавська міська рада чи театр ляльок: хто ви обранці народу, ляльки чи ляльководи?

Спейбл і Гурвінек — перші ляльки

Першим професійним ляльковим театром у Європі та і у світі від 1930 року став театр чеського лялькаря Йозефа Скупи, який створив пару кумедних ляльок Спейбла і Гурвінека. Чого тільки не витворяли на сцені ці персонажі під бурхливі оплески безтурботних дітлахів, які із захопленням сприймали їх походеньки, навіть не переймаючись тим, що це усього на всього купа лахміття, яке оживає лише під майстерною орудою умілого ляльковода.

Зараз важко та майже неможливо дізнатись для чого Скупа винайшов таке дійство: чи-то лише для дитячої розваги, чи для створення візуального відображення взаємовідносин ляльок та їх ляльководів у суспільстві.

Нові театри, нові ляльки

Усім відомо, що найяскравішим прикладом сучасних лялькових театрів є політичні партії. Хоча нині це й називається партійною дисципліною, але усі розуміють, що назва лише приховує багаторівневий театр маріонеток.

Нам невідомо за якими критеріями здійснюється відбір ляльок, чи то за розмірами м’язів, чи за повною відсутністю IQ (щоб не вносили коректив у дійство), чи за чимось іншим. Та мотузочка, прив’язана до ляльки майстерним ляльководом, змінює ляльку як дверний проріз змінює думки. А відтак, лялька набуває здатності творити таке, про що пересічному громадянинові годі й думати.

Ось так, простий хлопець, виходець із простої сільської родини, а нині народний депутат від «УДАРу», що волею долі безслідно розчинився у Блоці Петра Порошенка Сергій Каплін, 18 листопада 2014 року зробив те, чого до нього не робив ніхто. Уперше у багатовіковій історії Полтави взяв до рук сокиру і вирубав двері кабінету обраного громадою полтавського міського голови.

Ця подія вмить рознеслась неозорими просторами Інтернету, викликаючи обурення у пересічного люду.

Реакція правоохоронців на таке неподобство не забарилась. Виваженою і поміркованою з боку місцевих органів та гнівною і емоційною з боку очільника МВС Арсена Авакова. Одразу пролунало звернення до ГПУ про негайне притягнення зухвалого рубаки до відповідальності та гучна заява про те, що...активность Каплина в Полтаве — «это не просто предвыборный пиар, это ощущение безнаказанности воинствующего хама, которую он имеет, благодаря депутатской неприкосновенности».

Притягати почали гучно і одразу, та потім тихенько, чи-то з огляду на нахмурені брови впливового ляльковода, чи просто від гріха подалі, спустили справу у русло, що мляво та безповоротно понесло її у далечінь забуття.

Отже, беззаконня пройшло. А що дозволено одному, те дозволено усім?

Здавалося б ніщо не віщувало потрясінь на черговій сесії міської ради 25 грудня, оскільки напередодні питання регламенту та попередній розподіл комісій був узгоджений між представниками усіх фракцій. І усе було б добре, якби не ота клята, та до несамовитості солодка посада секретаря ради, яка ніяк не дає спокою ані «простим людям», ані «солідарнівцям».

Отже, голосувати за будь-яку іншу кандидатуру окрім своєї ці фракції геть відмовилися, а через безкарність, завдячуючи заступництву впливових ляльководів, криками та галасом в черговий раз зірвали засідання ради.

Тож, з огляду на ситуацію та враховуючи неможливість подальшої роботи міський голова закрив сесію і пішов собі на робоче місце. Але такий розвиток подій не влаштував крикунів. І гарячі голови взялись до штурму кабінету мера. Та, от біда, двері виявились зачиненими.

«Прості люди» двері вже ламали, тож настала черга «солідарнівців». Щоб усе по чесному.

Причому, якщо народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Сергій Каплін, не довіряючи нікому виносив двері власноруч, то депутат міської ради від партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» Андрій Всеволодович, будучи людиною інтелігентнішою, інтелектуально далекогляднішою та маючи вчену ступінь доктора наук, мав для таких справ своїх ляльок. Тож, до справи взявся Михайло Шевченко, який без зайвих мудрощів у присутності представників громадськості і вибив двері у кабінет мера.

Мимоволі виникає питання, а чи є у Михайла Шевченка хоч якась недоторканість, чи йому для уникнення відповідальності достатньо мотузочки Андрія Всеволодовича?

Тож, будемо чекати на реакцію очільника міського управління поліції на ці події та спостерігати, що переможе: Закон чи Мотузочка.

Карт-бланш чи бунт ляльок?

Спостерігаючи за цією виставою полтавці намагаються зрозуміти, скільки ж рівнів ляльководів та їх ляльок ієрархічної партійної піраміди задіяно у спробі безпрецедентного захоплення представниками БПП влади у місті.

З одного боку є зрозумілим бажання президента мати на посадах мерів міст України своїх представників, задля уникнення несподіванок та не прогнозованих демаршів на наступних президентських виборах. А з іншого боку, зважаючи на форми і методи, якими користуються сучасні ляльки від провладної партії, виникає великий сумнів у тому що такі дії відбуваються за потурання президента.

Отже, що це? Реалізація карт-бланшу від керівництва політичної сили її ляльками на місцях, чи підла та цинічна підстава всенародно обраного президента представниками його блоку перед електоратом Полтави? Затверджений сценарій чи бунт ляльок?

І взагалі, а що далі? Знесення даху міської ради? Руйнування усього будинку? Чи будемо обмежуватись лише дверима? На що ще здатні ляльки? Чи ляльководи?

А може, для збереження спокою та майна територіальної громади не будемо за них голосувати на усіх наступних виборах?

Леонід ПОДОЛЬСЬКИЙ

P.S. Користуючись нагодою, вітаю колектив Інтернет-видання «Полтавщина» та усіх його читачів з наступаючим Новим 2016 роком. Миру та благополуччя у кожну родину. Бережіть себе.