Клара Лучко: жінка тисячоліття

Проректор-організатор Юнацького університету краєзнавства, який нині набуває нового статусу — академії мистецтва і краєзнавства Панас Михайлик щонайменше чотири рази особисто бачив Клару Лучко у період розквіту її таланту й краси і каже, що в житті вона була іще красивішою, ніж на екрані.

Тоді Панас Якович сам був молодим і служив після закінчення Великої Вітчизняної війни у армії в Закавказзі. В їхній частині солдатам часто показували нові, щойно відзняті фільми, а покази супроводжувалися безпосередніми зустрічами з артистами — виконавцями головних ролей. Таким чином Панас Михайлик і зустрічався кілька разів із Кларою Лучко там, на Закавказзі, і ставив їй якісь запитання, що стосувалися фільмів, але не знав тоді, що ця знаменита кіноактриса родом з Полтавщини. А коли дізнався — уже в Полтаві, зайнявся дослідженням її життєвого й творчого шляху і з’ясував, що в книжках, які потрапляли до рук, помилково писали, що Клара Лучко народилася у нашому обласному центрі. Панас Якович довідався, що прийшла вона в цей світ у селищі Чутовому — йому навіть приблизно вказали хату... А в Полтаву її сім’я переїхала пізніше.

Панас Якович Михайлик

Потім Панас Якович продовжував пошуки інформації про Клару Лучко уже разом із вихованцями університету краєзнавства, вони навіть видали книгу, присвячену цій знаменитій актрисі, а потім перевидали з кольоровими фотографіями всередині.

Сьогодні, 1 липня, ці ентузіасти проводять у центральній бібліотеці міста Полтави вечір пам’яті Клари Лучко — в зв’язку з 85-річчям від дня її народження. Зібраний багатий матеріал про видатну землячку трохи пізніше краєзнавці збираються передати в столицю Франції — в Національну бібліотеку Парижа. До речі, Панас Якович особливо любить розповідати про те, як Пабло Пікассо, вперше побачивши зблизька Клару Лучко, вигукнув: «О, жива роза!» — бо вона була прекрасною без макіяжу.

Народна артистка СРСР, кавалер ордена «Знак пошани», лауреат Сталінської премії, присвоєної за роль Даші Шелест у фільмі «Кубанські козаки», володарка диплому «Людина року» (1965), лауреат титулів «Жінка світу» (1996 рік, США) і «Жінка тисячоліття» (2000 рік, Великобританія), Клара Лучко була надзвичайно популярною і в своїй країні, і за кордоном. Вона зналася в понад 50 фільмах. Ролі її різнопланові: від колгоспниць (соціалістичний реалізм) до класики. Після того, як зіграла у фільмі режисера Яна Фріда «Дванадцята ніч» (за комедією Шекспіра) три (!) ролі Клара Лучко була визнана кращою актрисою тисячоліття. Фільм, знятий 1955 року, одержав дуже високу оцінку на Кембриджському фестивалі, що відбувся майже через півстоліття по тому. Особливо високо була оцінена гра актриси Клари Лучко. На сертифікаті, надісланому їй із Кембриджа, написано, що наступне нагородження відбудеться лише через 1000 років...

Клара Лучко все життя вважала себе українською козачкою, хоч й жила в Москві

Народилася Клара Лучко у селищі Чутовому на Полтавщині. Було там ціле поселення козаків Лучків (лучників), і Клара все життя вважала себе українською козачкою, хоч і жила в Москві. Батько її був директором радгоспу в селі Яківці (нині в межах Полтави), мати — головою колгоспу в іншому районі. Через зайнятість батьків дівчину виховувала в основному бабуся. Потім сім’я переїхала жити в Полтаву. Люди, які знали Клару Лучко в юності, розповідають, що в школі ця красуня комплексувала через свій високий зріст...

Клара Лучко захоплювалася грою актриси Тамари Макарової, яку бачила не тільки на екрані, а й зблизька — у Полтаві, в міському Будинку культури, де та виступала. Клара нагрівала над гасовою лампою цвяхи й накручувала собі волосся, щоб бути схожою на Макарову. І мріяла стати артисткою. А тут — війна, евакуація в Казахстан. У Джамбулі під час війни Клара закінчила десять класів. В ближню Алма-Ату евакуювався Всесоюзний державний інститут кінематографії. Дівчина успішно склала вступні іспити і була прийнята на акторський факультет. Потрапила на курс до знаменитого Сергія Герасимова і... Тамари Макарової!

Коли ВДІК повертався в Москву, туди поїхала і студентка з Полтавщини. Звідтоді і довіку вона — «українка, яка живе в Москві» (так говорила про себе сама). Спочатку було нелегко. Винаймаючи куточок, спала в... кошику, де ніяк було ноги випрямити. Потім у не набагато кращих умовах жила в гуртожитку. Був час, коли щодня їздила після занять у Сокольники, де жила знайома батьків — по дві години проводила в дорозі з пересадками: трамвай — метро — знову трамвай... Страшно було о десятій вечора добиратися додому одній. Якось ледве втекла від переслідування.

Після закінчення вузу Клара Лучко почала працювати в Будинку кіноактора, де у вільний від зйомок у фільмах час грали на сцені кінозірки, а спектаклі ставили відомі кінорежисери. Тут і помітив Клару режисер Іван Пир’єв, який підбирав акторів для фільму «Веселий ярмарок». Нашу землячку затвердили на роль молодої колгоспниці Даші Шелест. Після перегляду знятої стрічки сам Йосип Сталін, якому картина дуже сподобалася, підказав іншу назву — «Кубанські козаки». Фільм приніс Кларі Лучко неабияку популярність. У Дашу Шелест закохувалися юнаки з різних куточків радянської імперії, виконавиці цієї ролі надходили листи, іноді з відвертими освідченнями в коханні...

Та своє кохання Даша (Клара) зустріла ще під час зйомок у «Кубанських козаках»: разом з нею знімався відомий актор Сергій Лук’янов... Він, коли вперше, зайшовши в гримерку, побачив Клару, сказав: «Я пропав!..». Кажуть, що захопився молодою актрисою й сам режисер, але вона віддала перевагу Лук’янову, і через рік після того, як фільм «Кубанські козаки» вийшов на екрани, вийшла за Сергія заміж. 1957 року Клара народила дочку, яку назвали Оксаною. Подружжя щасливо прожило 15 років. Сергій раптово помер від інфаркту під час роботи, на сцені. Йому було всього 54 роки...

 Клара Лучко

Значно молодша за чоловіка Клара залишилася вдовою, і, щоб перебороти горе, вся поринула в роботу. Нові й нові фільми, нові й нові ролі, поїздки за кордон, величезна популярність, життя в пришвидшеному темпі, з крутими віражами (іноді в буквальному розумінні, коли, відмовляючись від дублера, сама виконувала трюки).

Через вісім років після смерті чоловіка Клара познайомилася з відомим письменником і журналістом Дмитром Мамлєєвим. Він став її другим чоловіком, дуже близькою людиною.

Для багатьох упродовж півстоліття Клара Лучко була еталоном краси, елегантності й жіночності. Актриса, яка в кіно грала здебільшого героїнь із сильним характером, у житті була м’якою, лагідною, дуже відповідальною й обов’язковою. А коли отримувала черговий титул, говорила: «Це ж не можна сприймати всерйоз».

Свого часу вся країна просльозилася, коли по телебаченню показували фільм «Циган», у якому Клара Лучко грала роль Клавдії Пухлякової. Їй навіть приписували роман з кіношним коханим Клавдії Будулаєм — актором Михаєм Волонтиром, у гримі дуже схожим на цигана. Клара пояснювала: «Граючи кохання, я ідеалізую свого партнера. Завершується зйомка — ми друзі, і все».

Клара Лучко завжди пам’ятала й любила Полтаву. Вона приїжджала сюди, але не часто...

Клара Лучко пішла за межу вічності 26 березня 2005 року, всього кілька місяців не доживши до 80-ти.

Наталія ЖОВНІР, «Полтавщина»