Як Полтавщина зустрічала вогонь Олімпіади 80: свято на стадіоні «Колос»

Режисерами-постановниками його стали режисер народного театру міського будинку культури Михайло Йосипович Заславський та головний редактор Полтавського обласного радіо Василь Федорович Котляр. Вони вели розробку сценарію під пильним контролем партійних органів. Кожен номер затверджувався на високому рівні. У театралізовано-спортивному святі, що отримало назву «Здраствуй вогонь Олімпіади 80!» планували задіяти близько десяти тисяч учасників.

Досвід проведення у полтавців подібних заходів вже був. В 1974 році до 800 річчя Полтави на щойно збудованому «Колосі» відбулося грандіозне видовище. Його родзинкою стало приземлення парашутистів на зелений газон стадіону. Цього разу теж вирішили запропонувати глядачам щось нове. В нашій країні від східних майстрів перейняли досвід побудови живих картин на трибунах. Їх створювали люди, які тримали в руках кольорові дощечки. До вісімдесятого року таку розкіш випробували в Москві, Ленінграді та Києві. Полтавці вирішили: «А ми що — не зможемо?». Більше місяця ганяли студентів на репетиції і зрештою все вийшло якнайкраще.

Леонід Сорокін за роботою

Музичне оформлення свята доручили, вже на той час відомому в Радянському Союзі, звукорежисеру Леоніду Сорокіну. Проблем у підготовці було багато — згадує Леонід Анатолійович, — це допотопна апаратура з плівками, застарілими пультами, слабкими динаміками. Потрібно було зробити комутацію, щоб концерт транслювати по радіо, але перед цим треба вирішити ще одне важливе питання: де взяти олімпійську музику. Пригадує Леонід Сорокін:

Сорокін: За олімпійською музикою мене відправили у відрядження до Москви. У програмі «Ранкова Пошта» на Центральному телебаченні були друзі, і до Полтави я повернувся з цілим рулоном олімпійських пісень. Як з’ясувалося Москва їх нікому не давала, цих пісень навіть не було в столиці України. Примірник, що роздобув, негласно приїздили переписувати київські колеги з радіоканалу «Молода гвардія», так ми виручали одне одного.

За день до концерту завітала комісія на чолі з першим секретарем обкому Партії послухати, що ми підготували. Прослуховування завершилося близько опівночі і посадовці залишилися задоволені, але... кілька номерів поміняли місцями. А що поробиш? Довелося всю ніч переписувати вже готові плівки з фонограмами.

Іван Бей з лубенчанами

На другий день ще й забули авто за мною прислати, тому довелося більше десятка рулонів нести в руках. Мало того, що вони важкі, ще й в напрямку стадіону рухається натовп людей. Неприємності не завершилися, перед прохідною на стадіон я згадав, що забув перепустку. Благання на охоронців не подіяли, а тому я сів під колонною в надії когось знайомого побачити і...заснув. Прокинувся від лайки «де ти шляєшся» Василя Котляра, який і провів мене на стадіон. Апаратуру розмістили в автобусі «Ікарус», в якому попередньо зняли кілька крісел. Три години концерту відпрацював на автоматі, але без помилок. Прийшов додому, запросив гостей, щоб відзначити подію, а сам заснув. Вони стукали в двері, але я не прокинувся.

Михайло Новиков долає останні метри. Стадіон «Колос» 12.07.1980 Фото зроблене з місця, де нині знаходиться фан-сектор ФК «Ворскла».

Естафету олімпійського вогню висвітлювали числені журналісти. Досить оперативно, як на той час, спрацювали полтавські радійники. Кореспондент Ніна Малій зробила розширений сюжет про зустріч олімпійського вогню в Лубнах. Слухачі змогли його почути вже на початку прямої радіотрансляції зі стадіону «Колос». Репортаж, який між іншим транслювався на весь Радянський Союз, вела Віра Чазова. Віра Олександрівна пригадує, що программа вже почалася, а вогонь запізнювався. Мобільного звязку тоді не було, інформацію отримували від працівників міліції, які спілкувалися по раціях. Ведучі Неля Гаркушина та Володимир Костенко (нині обоє працюють на Київському держтелерадіо) вже як могли тягли час, розказували вірші. Завершився парад вихованців фізкультурно-спортивних товариств, усі вишикувалися в очікуванні...Виникла невеличка пауза і тут... на біговій доріжці з факелом в руці з`явився Михайло Новіков. Про цього студента-відмінника Полтавського медичного інституту напередодні писали обласні газети. То ж люди знали, що таке почесне право довірили справді достойному. Далі Михайло Сергійович пригадує, що він відчував того дня, коли запалив вогонь Олімпіади 80 у Полтаві.

Михайло Новиков підіймається сходами до олімпійської чаші. Стадіон «Колос» (12.07.1980)

Новіков: Я приймав вогонь біля міськради. Знаючи, що людей подивитися на естафету прийде багато, з’явився на свій етап за дві години до назначенного часу. Перед стадіоном ескорт бігунів, що мене супроводжував, зупинився. Коли я з`явився на біговій доріжці помітив, як всі люди встали і почали аплодувати, від них наче йшла тепла хвиля. Поруч біля мене все коло по стадіону їхала машина «Чайка» з кінооператором. Здавалося я не торкався землі, до чаші мене наче хтось ніс на руках. По обидві сторонни від сходів, що вели до неї, розташувалися всі факелоносці, які несли естафету від Лубен до Полтави. Перед тим, як запалити вогонь я підняв факел на витягнуту руку і вклонився на всі чотири сторони. Тим часом в небо знялися білі голуби. Доречі я був єдиним факелоносцем, який сидів під час свята на трибуні з почесними гостями. Це приємні відчуття, які запамятовуються на все життя.

Зустрічав факельну естафету в Лубнах олімпійський чемпіон з кульової стрільби в Мельбурні (1956 року) Віталій Романеско. Інтерв’ю в нього бере Ніна Малій

Серед почесних гостей був начальник групи супроводу олімпійського вогню в столицю Олімпіади Москву Михайло Макаричев. Михайло Іванович висловив задоволення тим, як в цей день приймала гостей Полтавщина. Після урочистої частини розпочалася спортивно-мистецька програма. 

Напередодні в полтавських газетах з`явилося інтервю режисера-постановника Михайла Заславського, який привідкрив завісу того, кого ж із відомих артистів запросили на свято. Серед них значилися Анатолій Соловяненко, Тарапунька й Штепсель і навіть Софія Ротару. 

Хто з відомих артистів виступав на святі, чи були зафіксовані правопорушення, як працювали полтавські телевізійники і ще багато чого цікавого щодо зустрічі вогню Олімпіади 80 в Полтаві читайте наступної неділі.

Далі буде...

Володимир СУЛИМЕНКО, «Полтавщина»