Футбольні «хрещені батьки» Чеснакова і Громова розповіли про полтавську кузню талантів
Журналісти побували в гостях у Полтавській загально-освітній школі-інтернаті № 1
Полтавська дитяча команда «Молодь» виборола путівку до фінальних матчів ДЮФЛ України. Ми завітали до місця де юні полтавські футбольні таланти мужніють і готуються до переходу у доросле життя і дорослий футбол. Йдеться про Полтавську загальноосвітню школу-інтернат № 1, де виховують футболістів.
У стінах цього інтернату виховувалися такі футболісти як Олександр Чижов, Артем Громов, Володимир Чеснаков, Олег Бараник та інші полтавські легенди. Діти потрапляють сюди у зовсім юному віці і багато років живуть тут зі своїми партнерами по команді, далеко від дому та батьків. Практично всі кімнати у школі обклеєні фотографіями та подарованими футболками. Практично на кожному вільному столику чи тумбі стоять здобуті трофеї. Нам пощастило поспілкуватися з тренерами, які виховують цих талантів. З нами говорили тренери Сергій Ходорєв, Сергій Лукаш, Денис Сердюк та Максим Доценко.
— Розкажіть про ДЮФЛ та про ваше досягнення в ній?
— При розіграші ДЮФЛ всі українські юнацькі команди діляться на вісім груп, по 9 колективів у кожній. В своїй групі ми посіли перше місце. Потім всі переможці груп грали стикові матчі для виходу у фінальну стадію, де має залишитися чотири. У стикових матчах при пройшли команду «Кремінь» з Кременчука і тепер гратимемо у Щасливому під Києві. Отже ми увійшли до четвірки кращих дитячих команд України. Нашими суперниками будуть колективи з Києва, Житомира, та Кривого Рогу.
— Цим хлопцям по 16-17 років, чи важко працювати з підлітками у цьому віці?
— Ну в нас же спортивний інтернат, ми зібрали цих дітей десь з п’ятого класу, і вони пройшли певний відбір. Хлопці живуть, зростають і зростають саме у нас, тому проблем як правило не виникає.
— Який режим дня у молодого полтавського футболіста?
— Прокидаються хлопці о шостій ранку, з сьомої до восьмої — тренування, потім сніданок, уроки, після обіду знову тренування аж поки не стемніє. Багато хто не витримує такого режиму і йде з футболу.
— А як у інтернату з фінансуванням?
— З фінансуванням звісно є проблеми. Після п’ятимісячного простою нам нарешті виплатили зарплату. Також допомагають меценати. Велику допомогу надають підприємства «Нафтогазвидобув» та ТОВ «Спецтехсервіс». Також допомагають президенти футбольних клубів «Карлівка» та «Полтава», які надають нам можливість грати на своїх стадіонах. Іноді допомагають наші вихованці, які досягли успіху, Володя Чеснаков, Саша Чижов та інші.
— Діти у вас займаються безкоштовно?
— За заняття футболом ми грошей ніколи не збираємо. Батьки платять за харчування і проживання близько 200 гривень щомісяця. Та й то в деяких випадках ми не беремо за це коштів. У нас тут є різні діти і з неповних сімей, і діти переселенців, тож не можна всіх ставити в одну фінансову шеренгу.
Вийшли до нас і самі герої. До нас вийшла команда «Молодь» у повному складі. За себе і своїх товаришів з нами говорив капітан Євген Караван. Хлопець потрапив до інтернату чотири роки тому, і зараз вже капітанить у одній з кращих команд серед свого віку. Він розповідає, що практично всі його партнери мріють професійно грати в футбол.
«Більшість з нас коли потрапляли сюди ще не думали про те, щоб здобувати якісь трофеї, — говорить Євген. — Ми просто любимо футбол і тренувалися для власного задоволення. Зараз же, ми вже хочемо виборювати ті трофеї, до яких наблизилися.»