Головний освітянин Полтавщини розповів про рейтинги та успіхи

«Полтавщина» склала рейтинг шкіл Полтави за результатами ЗНО-2014. Спочатку ми звернулися за коментарями до Управління освіти міста Полтава. Проте, чи не єдина відповідь, яку ми там отримали — «пишіть офіційні запити».

Проте, прокоментувати погодився Директор Департаменту освіти та науки Полтавської ОДА Євгеній Ленський. У 2014 році він був директором 7-ї школи. Також на наші запитання відповідав директор спеціалізованої школи № 3 Євгеній Романов, який, за збігом обставин, був присутній на інтерв’ю.

Інтерв’ю вийшло досить велике, тому ми вирішили поділити його на 2 частини. Перша стосується шкіл. Друга — вищих навчальних закладів.

Євгеній Ленський:

— Моя думка така, що рейтинг, який робиться по ЗНО, це не досить правильно. Тому що існують різні школи з різним соціальним паспортом. І, на сьогоднішній день, якщо гімназія гірша, ніж звичайна загальноосвітня школа, це викликає питання. Значить вони десь недопрацювали.

— Тоді які складові повинні враховуватись під час складання рейтингу?

Євгеній Романов:

— Можна я відповім? У мене своєрідне відношення до рейтингу з однієї простої причини. Якби все в нашій країні дотримувалося так, як воно є, тоді б можна було б складати якісь рейтинги. Коли всі знаходяться в абсолютно рівних умовах.

— Тоді це треба теж якось врахувати?

Євгеній Романов:

— Коли я прийшов, то перше, що я зробив — спробував зробити рейтинг для вчителів. Розробити його правильно, зі всіма відсотками та коефіцієнтами. Знаєте, що я відкрив для себе через рік? Ті вчителі, що не працюють, займаються тим, що заробляють бали, торгуються, контролюють. А ті, хто працював, вони працювали. Проте бал був вищий в тих, хто не бігав і не збирав бали. Тобто все залежить від того, яку мету ти ставиш для себе. А складання рейтингів не важливе.

Кожна школа повинна бути самодостатньої і працювати на батьків, які беруть участь у забезпеченні процесу навчання. Найголовніший рейтинг — це діти, що йдуть до школи. Якщо до цієї школи є конкурс. Сюди хочуть прийти 100 чоловік, а беруть 30, значить школи користується популярністю. Батьки, якщо їм треба, і на ЗНО подивляться, і результати олімпіад, і ставлення вчителів дізнаються. Оце показник.

— Добре, але за рейтингом, батьки могли б обрати найкращу школу для своєї дитини.

Євгеній Ленський:

— Ні, за рейтингом ви не оберете. Євгеній Лаврентійович прав в якому плані. Якщо школу обирають, значить вона, щось дає. Є школи, розраховані на досить середніх дітей, проте вони загальноосвітні. Ніхто не каже, що там не може бути зіроньки. Проте, в неї є, так званий паспорт. Якщо дитина навчалась на 3, вона і склала на 3. Питань немає.

— Чому тоді не можна брати ЗНО як показник того, як навчалась дитина?

Євгеній Ленський:

— Можна, але тільки як один із складових. Треба ще враховувати комфортність. У мене в 11 класі з 15 дітей навчалося 5 аутистів. Причому деякі з них настільки хворі, що не могли перейти дорогу. Скажіть, чи здадуть вони ЗНО? Ні. А навчати їх треба. А батьки обирають цю школу тому, що там зроблено комфортні для цих дітей умови.

Євгеній Романов:

— А зробити рейтинг вони не зможуть. Вони не потягнуть.

— Тобто, по вашому, рейтинги взагалі не можна складати?

Євгеній Ленський:

— Це можливо. Але я взагалі, якщо відверто, скажу по-іншому. Зараз повинна бути чітка відкрита інформаційна політика кожного навчального закладу. І кожна школа повинна боротися за свого споживача. Батько повинен мати можливість взяти інформацію по всім школам. Тоді він може обрати школу за профілем, комфортністю розміром, кількістю учнів.

Євгеній Романов:

— Батьки, коли обирають школу для дитини, розпитають все і всіх, наведуть довідки. І таблицю з рейтингом ЗНО вони поставлять на п’яте-шосте місце. В мене є приклад. Нещодавно приїжджає чоловік іногородній, і до нашої школи. Я питаю: «Чому?». Відповідь: «А я все про вас знаю. Тому що я всіх розпитав, заліз на сайт інтернет-видання „Полтавщина“, прочитав все про 3-ю школу, причому і хороше, і погане. Я хочу до вас.»

— Якщо вже мова про відкритість. Чи є в кожній школі свій сайт, щоб батьки могли зайти та продивитись інформацію?

Євгеній Ленський:

— Так, у кожної школи Полтави є свій сайт. Інше питання, на якому рівні він утримується. Зараз ми розробили правила функціонування сайту установи закладу освіти. В них є деякі рекомендації щодо того, що там повинно бути і як. Завдання яке. Кожна школа повинна бути конкурентноздатною. Я прийшов в освіту для того, щоб, у першу чергу, зробити заклади рентабельними. Тобто, щоб їх обирали. Для цього треба працювати над обличчям навчального закладу.

— Євгеніє Лаврентійовичу, а чи можна на вашому сайті дізнатися всю інформацію, яка може цікавити батьків?

Євгеній Романов:

— Ні, в нас сайт трохи інший. У нас щоденники, внутрішня закрита інформація. Кожен з батьків має доступ зі своїм кодом до електронного щоденника, оцінок, домашнього завдання, навіть меню їдальні. Ззовні потрапити складно.

— І як батькам, під час вибору, дізнатися про вашу школу?

Євгеній Романов:

— Зараз якраз ми розробляємо сайт, де будемо дублювати інформацію для всіх, хто захоче подивитись про школу. Користі для нас від нього немає.

Євгеній Ленський:

— Зайдіть на сайт 7-ї школи, наприклад. Там ви зможете побачите все: приміщення, вчителів, скільки класів, як вони виглядають, чим займаються.

Коли я взяв школу, там не вистачало 200 тисяч на утримання. Тобто просто не було дітей. За 4 роки прийшло більше 100 дітей. Це фактично 3 нових класи. До речі, коли я прийшов в цю школу, її збиралися закривати.

— І що допомогло змінити ситуацію?

Євгеній Ленський:

— Те, що школа знайшла своє «обличчя».

— Тобто кожний навчальний заклад повинен робити собі рекламу сам?

Євгеній Ленський:

— Мати своє обличчя. Може, навіть рекламу, звичайно. Піар — дуже велика сила. Але я скажу так: на кожний товар знайдеться свій покупець. Діти дуже різні. І всіх потрібно навчати. Є діти, для яких оцей навчальний заклад буде найкращим. Також треба боротися з корупцією.

— А що ви скажете з приводу результатів з ЗНО 2014 року 7-ї школи? Ви тоді ще були директором.

Євгеній Ленський:

— Це залежить саме від класу. Наприклад, був час, був сильний клас. Тоді ми потрапили в п’ятірку кращих шкіл з ЗНО. А клас того року був дуже слабий. Всі учні підтвердили свої оцінки. В мене є одна дитина, яка не здала ЗНО. Але в неї дуже складний діагноз. Проте, вона закінчила 11 клас і отримала професію. Ми взяли технологічний профіль, в рамках якого отримали ліцензію. Тепер вона оператор комп’ютерного набору. Тепер людина-аутист зможе заробляти гроші на життя.

— Тобто від вчителів рівень знань дитини не залежить?

Євгеній Ленський:

— Людський фактор — досить серйозний. Бувають випадки, коли дитина набирає 6 з ЗНО, а вчитель ставить 12. Звісно, це викликає питання.

— А у Вашій практиці такі випадки були?

Євгеній Ленський:

— Я так скажу. Мені вдалося за перший рік настільки підготувати команду, що я був впевнений. Тому я вважаю, що навчити вчитель може, але на стільки, скільки візьме дитина. Коли учень переходить до школи у другому півріччі 11 класу, чому її можна навчити? Нічому. Був у мене такий випадок. Дівчина перейшла з 26-ї школи.

Але ми повинні вчити всіх, тому що ми загальноосвітня школа. Ми повинні навчати всіх. Хоча і там є моменти.

— Моменти? Які саме?

Євгеній Ленський:

— Наприклад, дитину змусили йти на цей профіль до гімназії. Їй там не подобається, вона не кине цього, але вона не буде успішною.

Взагалі можна робити рейтинг успішності навчального закладу. Його складові — що його обирають, що всі його випускники вступають, працюють. Тобто, якщо люди знаходять себе.

— Тобто треба більш детально розробляти рейтинги?

Євгеній Ленський:

— Звичайно. Не можна так поверхово складати рейтинги.

— Тоді чому б Департаменту самому не розробити подібний рейтинг, викласти його в публічний доступ? Щоб люди могли подивитися та порівняти.

Євгеній Ленський:

— Я згоден, але для того, щоб це зробити, потрібна налагоджена система. Повинна бути чітка місія та мета. Ми повинні знати, куди ми йдемо. Треба вивчити ситуацію. Зараз, за 2 місяці моєї роботи, я не можу цього зробити.

— Тобто вам потрібен час?

Євгеній Ленський:

— Так. В сьомій школі мені це вдалося. Там в нас найголовнішим показником була успішність. Відмінне навчання — це не показник. Успішність — це коли людина реалізувала себе в житті. Вона обрала ВНЗ, де їй подобається навчатися. Отримала професію, працює і отримує задоволення. Вона успішна. Або просто дівчина вийшла заміж. Вона знайшла себе в сім’ї. Це теж успішність. Щоб це зробити, потрібно пройти шлях. Тоді можна буде складати рейтинги.

— Тоді як повинні виглядати рейтинги? Що треба враховувати?

Євгеній Ленський:

— Вони повинні бути вузько профільними. Наприклад, рейтинг шкіл з математичним профілем. Також важливі показники — робота керівництва, достатність дітей, виховний процес. Якщо заклад обирають, значить організація процесу здійснюється на достатньому рівні.

Також можна складати рейтинг вчителя. Якщо в молодший клас, наприклад, приходить по 30 дітей і більше, саме до цього вчителя, оце рейтинг вчителя. Так, наприклад, до мене йшли.

— Чи не може скластися така ситуація, коли дітей буде забагато і «гарний» вчитель не зможе приділити всім увагу? Через що успішність впаде.

Євгеній Ленський:

— Ні. Тому що зараз в класі не може бути більше 30 дітей. Але тут теж треба думати. Навіщо йому йти в школу, де конкурс занадто великий, якщо в його районі є, наприклад, така сама, не гірша школа.

— Тоді наостанок питання. Ви взагалі вірите, що зможете викорінити корупцію у сфері освіти?

Євгеній Ленський:

— Звісно. Інакше б я сюди не прийшов. Я доросла, розумна людина і розумію, що відбувається у нашій державі на сьогоднішній день. Мені було б вигідніше залишитись на посаді директора школи. Я, як камікадзе. Я знав, що йду на пів року, що будуть зміни. Тепер я маю багато ворогів. Проти мне вже навіть підключили СБУ. Проте схопити мене нема за що, бо я відкрита людина.

Дарина СИНИЦЬКА, «Полтавщина»