Розмір тексту

Підсумки року служби 16-го батальйону: жодного загиблого, бої на передовій, допомога мирному населенню

Через що довелося пройти бійцям 16-го мотопіхотного батальйону — спогади добровольців

До Полтави на декілька днів у відрядження із зони АТО повернулися заступник командира з тилу 16-го мотопіхотного батальйону Денис Грущенко та заступник командира другої мотопіхотної роти по роботі з особовим складом Сергій Гавага. Ротація особового складу вже майже завершилася,але вони ще передають посади наступникам. Під час візиту до Полтави, захисники завітали і до нашої редакції, де ми поспілкувалися про рік служби та завдання, що виконував батальйон у різних куточках України.

— Спочатку ви виконували завдання в Полтавському батальйоні тероборони, потім його приєднали до 92-ї механізованої бригади і він став шістнадцятим окремим мотопіхотним батальйоном. Які зміни це принесло?

Денис Грущенко:

— Чесно кажучи, нічого не змінилося, тільки гірше стало. Як було забезпечення із Полтавської області та з Харкова, так і залишилося. Єдине, що ми отримали в секторі А — бронежилети і каски кевларові.

— Відколи ви виконуєте завдання в зоні АТО?

Сергій Гавага:

— Із 27 листопада минулого року.

— В яких боях доводилося брати участь, пригадайте найгарячіші моменти.

Сергій Гавага:

— З нашого підрозділу виділялися люди в противотанкові резерви, які конкретно виконували бойові задачі на передовій — в першій лінії оборони: село Кримське, Станиця Луганска.

— За весь час існування батальйон не втратив жодного бійця. Як гадаєте, завдяки чому?

Сергій Гавага:

— Найперше, 90% батальйону — це люди, які прийшли по мобілізації, але це добровольці. З ними набагато простіше працювати, вони патріотично налаштовані.

Денис Грущенко:

— А, можливо, Бог рятував.

Сергій Гавага:

— Так. Щось над нами вище є.

Денис Грущенко:

— Дійсно, ми були задіяні скрізь.

Сергій Гавага:

— Поранення були, але не тяжкі. А так всі стовідсотково вийшли із бойових дій живі-здорові.

— Із якими військами ви взаємодіяли?

— Прикордонниками.

Сергій Гавага:

— Міліція, нацгвардія.

— Можете порівняти забезпечення в кого краще було?

Сергій Гавага:

— Мені здається, що в Збройних Силах краще, ніж у міліції. Нас забезпечували загальновійськовим пайком, все, що можливо. Тільки свіжих м’яса і риби не було, бо це польові умови. У нас по штату були свої хлопці повара. Вони протягом року якщо більше чотирьох годин на добу спали, то це для них дуже добре було.

— Ви жили в наметах?

Сергій Гавага:

— Частину року в наметах, а потім у сховищі.

Денис Грущенко:

— Там раніше склади були.

Сергій Гавага:

— А хлопці, що були на передовій, жили в землянках та бліндажах.

ПТУР «Фагот», яку бійці використовували на передовій ПТУР «Фагот», яку бійці використовували на передовій

— Розкажіть в яких містах вам довелося побувати у складі батальйону та про настрої місцевих мешканців у цих населених пунктах.

Сергій Гавага:

— Розпочали ми з Чугуєва. Далі ми поїхали в район Придністров’я — Одеська область. У Чугуєві Харківської області нормальне відношення було до нас.

Денис Грущенко:

— По Одесі можу сказати, що населення налаштоване 50/50.

Сергій Гавага:

— Далі ми поїхали на Луганщину. Там настрої дуже своєрідні. Люди, які позалишалися, багато хто і нас підтримує. Нам коли приходить гуманітарна допомога, то ми, якщо є надлишок, передаємо в школи, багатодітним сім’ям. У нас хлопці в Кримському останньою банкою тушонки ділилися, підгодовували дітей. Люди прямо в очі нічого не висловлювали, вони там налякані. Вони по декілька раз переходили з однієї сторони на іншу. Бояться щось зайве сказати. На нашому останньому місці із місцевими ми без проблем спілкуємося. Вони як дізналися, що ми вже не полтавський батальйон, говорили: «Ми до вас позвикали, полтавчани».

Денис Грущенко:

— Ми про себе дуже нормальне враження залишили, саме про полтавців.

Добровольці надали гуманітарну допомогу школі на Луганщині Добровольці надали гуманітарну допомогу школі на Луганщині

— А з ворогом доводилося спілкуватися?

Сергій Гавага:

— Мені особисто ні. Якщо вони ближче до нас підходили, то це були полонені. Особливо з ними ніхто не давав спілкуватися. Я вам скажу, є дуже багато провокаторів, які ходять і розповідають. Це підготовлені люди, які розпускають чутки. Був випадок, коли жінка ходила і розказувала: «У меня родители живут в Счастье, а украинцы обстреливают нас из Веселой Горы. Нет ни света, ни газа, ни воды». А я собі думаю, як українці, якщо на Веселій Горі стоять сепаратисти, а в Щасті є все: і світло, і газ, і вода. А вона ходить і розказує, люди вірять.

— У сепаратистів яке озброєння зараз?

Сергій Гавага:

— В принципі, все, що у нас є, те і у них теж є. А, можливо, у них є щось новіше, що стоїть на озброєнні Російської армії. Наприклад, у них є танки Т-72. У нас на Україні вони на озброєнні вже майже не стоять. А в них переважно вони, з Росії приходить.

— Розкажіть про волонтерський вклад у забезпечення вашого батальйону.

Сергій Гавага:

— В перші дні якби не волонтери, було б дуже тяжко.

Денис Грущенко:

— Дуже допомогли із Щербанів. Завдячуємо сільському голові Валерію Петренку.

Сергій Гавага:

— Вся громада Полтавщини допомагала активно. Особливо Горбанівка, Щербані. І одягали нас, і годували.

Денис Грущенко:

— І запчастини до автомобілів купували.

Сергій Гавага:

— Майже вся техніка ремонтувалася за рахунок волонтерського вкладу.

— Вам відомо чи отримав вже хтось із ваших побратимів статус учасника бойових дій?

— Ні, не отримав.

Сергій Гавага:

— На сьогоднішній день іде здача документів. У нашому батальйоні документи по звільненню відпрацьовані і видані. Все, що залежить від частини, батальйоном відпрацьовано повністю. Нам сказали, що процес отримання статусу триватиме близько двох місяців згідно із законом.

— Як оцінюєте соціальне забезпечення демобілізованих в цілому? Земельні ділянки та іншу допомогу отримували?

Сергій Гавага:

— Без проблем. На сьогоднішній день Щербанівська сільська рада виділила мені земельну ділянку. Я її ще не бачив, де вона є. Але рішення на видачу у мене є. Зрозуміло, що їх підшукують, де є нормальні місця. А ще мені майже 2 тисячі гривень допомоги надали від сільради. У нас 10 травня буде зустріч, річниця заснування нашого батальйону, думаю, що під час неї хлопці детально розкажуть з чим зіткнулися, з якими проблемами. Серйозних проблем, щоб хтось відмовляв хлопцям, я не чув такого.

— Психологічна допомога та адаптація в соціумі наскільки важлива для бійців?

Сергій Гавага:

— У нас простіше, хлопці ж добровольцями були. Вони морально набагато стійкіші від тих, хто по мобілізації забрані з дому. Я ще не бачив, щоб у когось були серйозні нервові розлади, що потрібно звертатися до лікаря.

— Випадків дезертирства теж не було?

Сергій Гавага:

— Були в підрозділі випадки. То своєчасно із відпустки не повернулися, були такі, що дійсно самовільно покинули частину. Я не скажу, що десятки, але випадки були. По ним порушені кримінальні справи. Були неприємні моменти. Але батальйон виконав свої завдання, всі повернулися живі-здорові додому, а це найголовніше.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»

Останні новини

Полтавщина:

Запропонувати тему