Полтавка обурена діями лікаря і планує шукати правди в суді

Віта Коблицька, яка 13 березня вночі була змушена із високим тиском повертатися додому з приймального відділення Полтавської лікарні № 2, куди її привезла швидка, завітала до редакції «Полтавщини».

Ще раз згадати гірку історію про інцидент у лікарні, жінку змусили слова лікарки-терапевта Полтавської клінічної лікарні № 2 Ольги Громової, яка розповіла свою версію випадку, що набув всеукраїнського розголосу.

Жінка заперечує, що проживає із Ольгою Громовою на одній вулиці, як та зазначала, і не розуміє, яке право медик мала розголошувати її діагноз.

— Я хворіла два тижні, ходила до лікаря. Мені поставили діагноз «загострення хронічного бронхіту». Він назначив мені лікування, але лікарняного я не брала, лікувалася амбулаторно, ходила на роботу. Після прийому антибіотиків, мені стало краще. Тільки я припинила приймати антибіотик, через два дні, в п’ятницю мені стало погано, у мене підвищилась температура до 39-ти градусів, підвищився тиск до 160 (робочий тиск 110/90), мені було дуже погано, дуже боліла голова. Так, як я завжди лікуюся «Тріаксоном», вирішили почати лікуватися серйозно. Цей препарат я раніше колола, але все одно ми зробили пробу на руці спочатку, а потім вкололи. Буквально через кілька секунд, у мене почалася алергічна реакція, мені стало важко дихати, я почала покриватися червоними плямами, — розповіла Віта Коблицька.

Жінці викликали швидку. Медики нормалізували її стан та наполягли на подальшій госпіталізації. Жінка погодилася, почала збиратися, але поспішаючи забула вдома гаманець. Рідні не поїхати з нею, оскільки швидка не могла чекати доки вони зберуться. Донька заспокоїла хвору, сказала, що приїде на таксі згодом.

— Коли ми приїхали, стан у мене був не із найкращих. Лікар швидкої зайшов зі мною. В мене вдома вони оформили картку, де написали скільки я лікуюся, на який препарат у мене пішла алергія. Прийшла лікарка, вона сказала таку фразу: «Якщо у неї зараз рентген буде нормальний, тобто немає пневмонії, ми її госпіталізувати не будемо». Це вона сказала при лікарю швидкої допомоги. Лікар мене не оглянула, не послухала мені легені, не подивилася в мене горло, єдине, що вона зробила — я закотила рукав і показала пробу на антибіотик, — сказала Віта Коблицька.

Рентген-кабінет полтавської клінічної лікарні № 2

Далі, за словами жінки, її відправили на рентген. Вона зазначила, що до рентген-кабінету її ніхто не провів.

— Рентгенолог записала моє прізвище, адресу і говорить мені: «Ви можете купити плівку за 45 гривень, але для цього вам потрібно йти в аптеку», ніхто мені не сказав, що: «ось у нас тут на другому чи на першому поверсі чергова аптека, зайдіть туди, купіть плівку». Я знаю, що у нас є чергова аптека на Фурманова. Також мені запропонували купити плівку у них за 73 гривні. Я погодилася купити у них. Відкриваю я сумку, дивлюся, а гаманця немає. Тобто я його поклала біля сумки і просто забула, — повідомила Віта Коблицька.

У своїх кишенях жінці вдалося знайти 48 гривень. Про це вона сказала рентгенологу, а та відправила її до лікаря «домовлятися». Жінка повернулася до кабінету, де її приймали, та дістала телефон, щоб попросити рідних приїхати.

— Я повідомила рідних, щоб вони приїхали і в мене телефон сів. Заходить лікар із словами, вони мені вже, як то кажуть, в серце в’їлися: «Жіночко, що ви собі думаєте. Ви сюди що лікуватися безкоштовно приїхали?». Кажу: «Звичайно, що ні, але на цей момент у мене є ось така сума». Вона запитала що будемо робити, я відповіла, що не знаю. Лікарю я сказала, що так зрозуміла, мені немає чого там залишатися, оскільки вона сказала, що госпіталізація тільки при наявності проблем з рентгеном. Вона на це нічого не відповіла. Оце ми так поговорили. Я залишаюся в кімнаті, лікар заходить туди, де медсестри. Я одягаюся, у мене така безвихідь в той час була, неначе ти нікому не потрібен, я почала плакати.

Віта Коблицька вийшла у коридор де зустрілася з лікаркою.

— Вона запитала куди я іду. Я ж відповіла: «Ви ж самі сказали, немає рентгену, ви мене госпіталізувати не будете. Що мені робить?». Двері закрилися, я пішла до виходу. Двері відкрились, вона вискочила і сказала: «Тоді пишіть відмову від госпіталізації». Я писати відмовилася, оскільки мені було дійсно погано.

Вийшовши на вулицю, жінка змогла зв’язатися із рідними (телефон на декілька хвилин ввімкнуся) та повідомити про ситуацію, що склалася. Йшов дощ. Від знервованості в хворої піднявся тиск.

— Я сказала рідним, що йду додому. Звичайно, що донька була просто вражена. Вона перетелефонувала в швидку допомогу, сказала, що мене не госпіталізували. У швидкій повідомили, що розберуться. Я вже майже підходила додому, мене зустрів і чоловік, і донька. Зі швидкої зателефонували, сказали, що домовилися і мене госпіталізують. Мені було дуже погано, у мене через високий тиск почалася блювота. Коли ми його виміряли, то на той час у мене було 185 на 160. Це при тому, що у мене ніколи в житті такого тиску не було.

Жінка прийняла пігулки від високого тиску. А її донька зателефонувала до лікарні і попросила лікаря, який приймав маму, представитися.

— Вона не повідомила цього, але сказала, що якщо ми хочемо, то можемо прийти і мене госпіталізують.

Жінка нормалізувала свій стан та вирішила терпіти до понеділка (інцидент стався в п’ятницю). Зранку донька описала ситуацію, що сталася в лікарні № 2, на фейсбуці.

— Я донці сказала, що непотрібно нікуди писати, скарг непотрібно. На свій страх і ризик ми вирішили все ж таки колоти антибіотик, оскільки в мене на ранок була висока температура — 39,5. Ми потихеньку вводили антибіотик, і, слава богу, вже алергічної реакції не було. У мене одразу температура спала, — розповіла Віта Коблицька.

Але на цьому історія не закінчилася, в суботу вночі, близько 23:00 до домівки підійшли невідомі чоловіки.

— Стукіт у вікна був такий, неначе їх вибивали. Звичайно, що перелякалися, тим більше, що перед цим я пережила такий стрес.

Виглянувши у вікно, Віта Коблицька помітила автомобіль та шістьох чоловіків. Вони викликали господарів «розібратися». В чому проблема сім’я не розуміла.

— Нам кричали: «Вийдіть, а то вам не поздоровиться». Я сказала донці викликати міліцію. Вона приїхала швидко. Міліціонери запитали у молодиків, що трапилося. Донька та чоловік вийшла на вулицю. Чоловіки сказали: «Або ви зараз стираєте інформацію із фейсбука про лікаря, або вам не поздоровиться», це ще до приїзду міліції було.

Як зазначила Віта Коблицька, на вулиці один із невідомих представився її донці чоловіком лікарки.

— Донька запитала в них: «А як би ви поступили, якби вашу хвору маму виставили за двері?». Каже, що реакція була така: всі замовкли і опустили голови. Що б вони робили в цій ситуації, незрозуміло. Один із міліціонерів зайшов до нас і почав розказувати: «Тільки, що і одразу скаржитися, придумали, викладати в інтернет. Якщо хочете, давайте поїдемо у відділок і ви напишете заяву». Я відповіла, що не в тому стані, щоб їхати і писати заяву. Потім приїхали слідчі, сказали, що складуть протокол. На той час у мене знову підвищився тиск, почалася блювота, розболілася голова, ми викликали швидку допомогу.

Лікарі нормалізували жінці тиск. Від молодиків в яких слідчі брали пояснення в будинку, за її словами, йшов запах алкоголю. Слідчим Віта Коблицька повідомила, що до суду звертатися не буде.

У понеділок, 16 березня донька жінки написала скаргу на лікаря та віднесла її до приймальні головного лікаря лікарні № 2.

— У лікарні мені зробили рентген і сказали, що у мене гострий гнійний гайморит і мене в понеділок госпіталізували в другій лікарні, — розповіла Віта Коблицька.

За час лікування, вона не дочекалася вибачень ані від головного лікаря, ані від медика.

— Замість того, щоб просто елементарно вибачитися і сказати: «Ну вибачте, так сталося», лікар намагається себе вигородити. Вона розголосила конфіденційну інформацію хворого. Вона не має права розголошувати діагноз, навіть якщо цей пацієнт живе в одному домі з хворим чи на одній вулиці з ним. Найбільше мене вразило, що вона сказала наче ми знайомі. Повірте, на свій жах з цією лікаркою я познайомилася тринадцятого в п’ятницю в приймальному відділенні. Навіть мої справжні сусіди питали, а що це у нас за сусідка.

Віта Коблицька обурена вчинком лікаря і тією брехнею, яку Ольга Громова розповсюдила у засобах масової інформації. На її думку тут є всі ознаки злочину, а саме ненадання медичної допомоги, хуліганство з боку чоловіка лікаря та незаконне розповсюдження персональних даних, та даних що складають лікарську таємницю. Єдине, що стримує жінку від судових позовів, так це незадовільний матеріальний стан та неможливість винайняти адвоката. Якщо серед читачів сайту є кваліфіковані юристи чи адвокати які б змогли надати безкоштовну допомогу або консультацію, Віта Коблицька буде за це дуже вдячна.

Світлана МАЗУР, «Полтавщина»