Петро Ворона бачить на посаді воєнкома пораненого патріота чи екс-заступника Матковського

Голова Полтавської облради Петро Ворона повернувся до виконання своїх обов’язків на посаді після повернення із зони АТО. «Полтавщина» поставила низку питань, які можна об’єднати в загальну «військову» тему.

— Петро Васильовичу, розкажіть про ваші дні у батальйоні «Фенікс», як його неформально називають, і які бойові завдання ви виконували у зоні АТО?

— Першій місяць у нас було навчання у Терновці, це полігон біля Миколаєва, потім відбулося злагодження, потім ми були у Херсонській області, біля Каховської греблі, там де іде шлюз на Кримський канал. А з 13 листопада ми були в зоні АТО, основна база у нас була у Новомлинівці, це Запорізька область, на межі із Дніпропетровщиною. Це «сектор М», між Маріуполем і Волновахою. Ми виїжджали у Новоселівку 2, де і виконували завдання. Перш за все, це супроводження контрольно-спостережного пункту, прочісування місцевості, боротьба із диверсійними групами. Звичайно, що несли патрульну службу на КПП, де ми розміщувались.

— Чи бачили ворога в обличчя, чи тільки «долітало»?

— Коли ми стояли на блок-посту, річка Кальміус, наступний населений пункт — це вони. А долітали міномети і «Тюльпан» (240-мм самохідний міномет. — Авт.), були обстріли і досить часті.

— Тобто, ви ризикували життям, а не сиділи у Миколаєві, як кажуть ваші недоброзичливці.

— Це взагалі проблема... Як у Миколаєві? Я був там рівно півдня. Ну нехай вони туди поїдуть. Я можу дати телефони своїх колег: І Челентано, і Бороди, і усіх інших, хто служив зі мною. Нехай вони поспілкуються із ними, без проблем. До речі, я 1, 2 числа поїду туди, підтримаю, то нехай їдуть зі мною. Я готовий, як політик, до максимальної відкритості. Нехай хтось у моїх роках, мені 48 років, спробує прослужити 2 місяці.

— Ви пішли добровольцем?

— Так, ось моя власноручна заява на ім’я військового комісара, від 18 серпня, попросив, щоб 24, на день Незалежності я був тут, а 25 числа я був вже там. Ось довідка від Міністерства оборони.

— Ви демобілізований?

— Я не демобілізований, наказом Міністра оборони я переведений на виборчу посаду, яку обіймав до цього. Із збереженням на службі. Тобто, я демобілізуюсь тоді, коли буде закон про демобілізацію.

— До речі, про воєнкома Павлова. Під вашими вимогами він написав тоді заяву про власне відсторонення. Деякі вимагають від вас вибачень, бо не довели, що він сепаратист.

— Я був на нараді з питань мобілізації. Я можу говорити, що це питання на сьогоднішній день не організоване на належному рівні. І я залишаюся на своїй думці, що все-таки на цій посаді повинна бути значно патріотичніша людина і значно професійніша. Взагалі, питання військкоматів для України — проблемне. Сюди повинні, перш за все, прийти ті хлопці, які отримали поранення, контузію, ті хлопці, які своїм життям показали, що вони є патріотами. А не ті люди, яких, це важливо, призначили за часів Януковича. Я думаю, що тут повинна пройти певна люстрація на професіоналізм та патріотизм. Щодо вибачень, то я його не ображав. Це окремий громадській активіст говорив, що він його заклеїть скотчем і повезе до Коломойського, щоб обміняти на бронежилети. Це саме цей активіст кричав у мене в кабінеті, що це сепаратист, що область пропала. Тоді навіть навпаки було. Якби мене там не було, як голови облради, то там би для воєнкома були інші наслідки, там була б більша революція. А потім цей же активіст скаржився, що він отримав повістку. А потім Павлов повідомив, що цього активіста не призвали, бо він має судимість, він не має права служити в армії. Але багато йому уваги. Головне — професійніші та патріотичніші люди повинні бути. Наприклад, для мене патріот Петренко, який очолює батальйон наш. Той же Олександр Русін. Так, у нього були скандали, коли він був у міській раді. Але він служить зараз, він майор. Ті, хто не боїться покласти своє життя, ті й повинні працювати.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»