Суд виправдав Чутівського військового комісара, який взяв на роботу рідного брата

Відбулося засідання Апеляційного суду у Полтавській області, де розглянуто апеляцію військового комісара Чутівського районного військового комісаріату. Він не погодився із рішенням Чутівського райсуду, який вирішив, що посадовець вчинив корупційне правопорушення, передбачене ст.172-7 КупАП, за що був оштрафований на 187 грн.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції послався на визначення поняття безпосереднього підпорядкування, викладеного у ч.1 ст.1 закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», та визнав доведеним факт перебування обвинуваченого у безпосередньому підпорядкуванні свого рідного брата, оскільки останній видавав накази про прийом та звільнення його з посади як підлеглої особи, та про його заохочення (преміювання), що є конфліктом інтересів.

В апеляційній скарзі районний військовий комісар порушує питання про скасування постанови районного суду і закриття провадження по справі у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог насамперед звертає увагу на те, що протокол про корупційне правопорушення відносно нього складений у не процесуальний спосіб, оскільки надана йому копія цього документу суттєво різниться з оригіналом, який знаходиться у матеріалах справи, де на 3 і 4 арк. після слів «Факт вчинення правопорушення підтверджується:» кульковою ручкою дописано перелік з 23 документів, тоді як у його копії підтверджуючі докази не указані взагалі. Незважаючи на це, за наявності двох різних за змістом протоколів та показань двох понятих, які в суді підтвердили, що вони підписували чистий протокол, суд надав пріоритет тому, в який були внесені додаткові записи після того, як первісний варіант протоколу був йому проголошений і вручений. Крім того на 3 сторінці протоколу невиконання обов’язку повідомлення про виникнення конфлікту інтересів ставиться у провину не комісару, а іншій особі.

Щодо суті інкримінованого корупційного правопорушення апелянт доводить, що він діяв у межах військового Статуту і ніякого конфлікту інтересів не допускав. Більше того наголошує, що перед прийняттям рішення про зарахування брата у штат у військкомату, 18 березня 2014 року він направив лист на ім’я військового комісара Полтавського ОВК у якому інформував про труднощі з мобілізаційним укомплектуванням штату РВК з числа фахівців та про свої наміри призначити на посаду офіцера відділення рідного брата капітана запасу, де зазначив, що згідно п. 31 Статуту внутрішньої служби ЗСУ таке призначення не передбачає безпосереднього підпорядкування, а також прохав дати розпорядження про направлення особової справи останнього з Полтавського ОМВК до Чутівського РВК.

У подальшому він регулярно направляв до Полтавського ОВК повідомлення про чисельний та поіменний склад офіцерів військкомату, що видно із низки наданих суду документів, де зазначалось і прізвище та звання брата, що не викликало будь-яких зауважень від керівництва. Особисто він не мав ніякого відношення і до нарахування та виплати брату заробітної плати, премій чи надбавок, оскільки усі види грошового забезпечення виплачувались відповідно до наказів Полтавського ОВК, а Чутівський РВК немає ні бухгалтерії, ні навіть рахунків в органах казначейської служби.

Враховуючи вищевикладене, суд постановив апеляцію районного військового комісара задовольнити. Постанову Чутівського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2014 року скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»