Олексій Смирнов: Усе у житті можливо, головне — вірити і щось для цього робити
Призер шоу «Х-фактор» днями побував у Полтавы у рамках всеукраїнського турне
«Полтавщина» публікує «пробу пера» молодого полтавського журналіста Станіслава Цвєтова, який нещодавно взяв інтерв’ю у призера всеукраїнського талант-шоу «Х-фактор» Олексія Смирнова.
Іноді доля дає лише один шанс, скориставшись яким, можна втілити свою мрію у життя. З подібною думкою погоджується і фіналіст третього сезону Х-фактору Олексій Смирнов, який 9 листопада вперше у Полтаві провів творчий вечір зі своїми шанувальниками.
Народився Олексій у Маріуполі. З семи років співав у хорі, з 14 — займався у студії, а з 17 років займається вокалом професійно. За освітою естрадно-джазовий вокаліст. Формат зустрічі був обраний незвичайний — Олексій не тільки заспівав свої пісні, але й разом із відвідувачами зняв кліп під час виступу, а потім спілкувався з охочими, фотографувався та роздавав автографи. Скористалися цією приємною подією і ми.
— Олексію, розкажи, будь ласка, як змінилося твоє життя після участі у Х-факторі?
— Докорінно! Наприклад, раніше я вів розмірене життя, нічим особливо не цікавився. Лише займався музикою, навчаючись у російській академії музики імені Гнєсіних у Москві. Намагався гарно вчитися, але у житті нічого важливого не відбувалося. Не було навіть якоїсь моральної віддушини. А після участі в шоу я маю роботу, яку дуже люблю. Займаюся творчістю і планую надалі вдосконалювати здобуті навички.
— Цікаво, чому ти вирішив взяти участь у талант-шоу?
— У мене вже був досвід участі у подібних проектах. Спершу довелося взяти участь у програмі "Шоу № 1"(вокально-танцювальний проект, який виходив на одному з українських телеканалів. — Прим. авт.). За форматом програми виступали групи, а не сольні виконавці. Нас, наприклад, було дев’ятеро. Як для картинки все було гарно. Але для співаків не найкращі умови. Адже людей багато, і кожному хочеться продемонструвати свої можливості. А часу мало. Та й після виступу тебе ніхто не пам’ятає, адже увага розсіюється на всіх. Тому після участі у програмі я не побачив якихось перспектив на майбутнє, але батьки наполягли, щоб я спробував себе ще й у Х-факторі. Сперечатися із ними не став. Тим паче батько підтримав мене і супроводжував на кастингах. І з подивом для себе я потрапив у трійку фіналістів. І вже зараз я розумію, що цей проект дав мені дуже багато.
— А що найбільше запам’яталося у шоу?
— Навіть зараз я добре пам’ятаю абсолютно усе. Починаючи від важкого й божевільного режиму, безсонних ночей, постійних записів пісень у студії, постановок на сцені. Згадую щохвилинні спілкування із режисерами, постановниками, зі своїм наставником й іншими учасниками. Усе це ще тривалий час згадуватиму з радістю.
— Олексію, у шоу співакам, зазвичай, дають пісні, котрі можуть не відповідати їм або не подобатися. Чи змінився твій стиль через це?
— Я завжди тяжів до хард-року, до чогось більш агресивного. Однак під час шоу мені завжди давали класичну рок-музику. Можливо, тоді це і не відразу сприймалося, однак зараз можу сказати однозначно — це тільки розширило діапазон можливостей і виявилося корисним. Але все ж таки музичні смаки і творчість не змінилася.
— Чи є якісь поради, котрі вам давали на шоу, які б допомогли музикантам-початківцям?
— Відверто кажучи, починати з нуля завжди важко. І навіть якщо у вас вже є якісь пісні, вони можуть нікого не зацікавити. Потрібен якийсь крок, котрий вам дасть наснагу зробити щось більше, глобальне і краще. Будь-яке шоу або фестиваль, у якому ви берете участь, вам не дає чогось подібного. Вони лише рекламують виконавця і трішки допомагають просувати ту музику, яку ви створюєте. Усе інше залежить від особистості митця. Мені, наприклад, багато дало навчання у музичній академії. Навіть ті предмети, які я не сприймав, виявилися потрібними у майбутньому. Вважаю, що музиканту потрібно знати історію музики, її теорію та постійно вдосконалювати свої навички. Без цього неможливо стати кращим. Також головне — це працьовитість і віра в те, що ти робиш. Якщо не віриш в те, що робиш, то краще цим і не займатися.
— Наостанок, що б ти запропонував зробити кожному?
— Я б порадив реалізувати свою мрію, але не перешкоджаючи іншим. Адже все у житті можливо. Головне — це вірити і щось для цього робити. Я у цьому переконався сам. Бо в дитинстві про музику навіть і не мріяв. Про неї став замислюватися під час навчання у академії музики. І навіть не сподівався, що так усе вийде. Головне для мене, щоб були живі і здорові батьки та рідні. Адже заради них ми живемо і створюємо музику, пісні, твори мистецтва...