Вибори полтавських ректорів нагадуватимуть вибори Президента України

Продовжуємо обговорювати з полтавськими ректорами новий закон «Про вищу освіту». На цей раз спілкуємося з ректором Полтавської державної аграрної академії Валентиною Аранчій та першим проректором Павлом Писаренко.

— Для чого потрібен Закон України «Про вищу освіту»? Нормально вчилися і за старими законами.

— Цей закон був конче необхідним, ми всі його чекали, — розповідає Валентина Аранчій. — Тому, що всі навчальні заклади, всіх чотирьох рівнів акредитації, працювали по закону «Про освіту» 1997 року. При попередній владі було декілька варіантів законопроекту «Про вищу освіту» Табачника, Сергія Квіта, Михайла Згуровського, але тоді його не прийняли. Зараз його підтримали у парламенті. Звичайно, що в ньому є недоліки, але він спокійний, лояльний, загалом хороший закон.

— Головний законодавчий акт про організацію навчального процесу, датований 1993 року. Він до цього часу діє і протилежний новому закону. І таких застарілих актів дуже багато, — розповідає Павло Писаренком.

— Які недоліки нового закону?

— Питання викликає наукова ступінь «спеціаліст», яку скасували. Ми би його залишили не до 2016 року, а наприклад до 2020. У нас лікар медицини молодший спеціаліст — це фельдшер, а спеціаліст-магістр — повна вища освіта. У ветеринарів є тільки посади ветлікаря, а бакалавра ветлікаря немає. Заочне навчання ніхто не скасовував, а рівень магістра закрили по заочникам. Люди вчилися отримали диплом бакалавра, а тепер не можуть отримати магістра чи спеціаліста. Багато питань по навчальним закладам 1,2 рівня акредитації (технікуми, коледжі). Якщо стосовно їх підзаконних актів не буде, то їм складно вижити, бо в законі сказано, що після 9 класу в коледжі вступати не можна. Коледжі зараз об’єднуються і пишуть листи на міністерство. Технікумам в ліцензуванні зараз відмовляють. Голова комітету Верховної Ради з питань науки та освіти Лідія Гриневич, коли приїжджала до нас, сказала, що дуже багато моментів, ще потрібно підправити у законі.

— Які ключові ідеї в законі «Про вищу освіту»?

— Чітко вказано, що вища освіта тепер базується на університетській автономії. 50% навчального плану за виборов університету і студента. Маємо право самостійно визначатися з набором дисциплін. А раніше в нас 10-15% складала варіативна частина навчального плану від міністерства. Кошти із спецфонду, університет буде витрачати на розвиток матеріально-технічної бази. Ми потроху забезпечуємо університет комп’ютерними класами, різною технікою, але це не ті обсяги, які потрібні. Держава витрачає наші кошти на комунальні послуги. Газ, наприклад, забрав 32% із загального фонду.

— Студенти стануть більш мобільними, — говорить Павло Писаренко. — Була кредитно-модульна система, тепер кредитно-трансферна. Воно, в принципі, схоже, але кредит тепер взаємозамінний по всім вузам. Студент може провчитися у нас семестр, а на другий курс без проблем поїхати в Кам'янець-Подільський і закінчити там ветеринарний факультет. Дисципліни перерахують без проблем. Тільки можливо прийдеться доздати академічну різницю в предметах, якщо вона є.

— За новим законом встановлюються нові правила обирання університетом ректора. Як вони будуть проходити?

— Це будуть міні-вибори, як Президента України. Буде виборча дільниця, будуть урни для голосування, бюлетені. Наказом Міністерства освіти буде створена комісія по виборам ректора. Голосувати зможе весь трудовий колектив і 15% студентів. Після голосування комісія почне підраховувати голоси. Якщо раніше для претендента треба було набрати 33%, щоб виграти, зараз ліміт 50%. Якщо ніхто не набрав 50%, то оголошується 2 тур виборів для двох претендентів. Такі вибори проходитимуть після того, як закінчиться термін посади сьогоднішніх ректорів, у нас вибори будуть через 2 роки. Нові правила, виборів директорів коледжу. Їх обирає трудовий колектив коледжу і дає рекомендацію на вчену раду академії. Вчена раду коледжу обирає директора коледжу. В грудні в нас так буде обиратися директор Лубенського коледжу і Полтавського коледжу.

— В новому законі вказано, що викладач не має права займати дві адміністративні посади, при тому, що у всіх полтавських вузах ректори, чи декани є завідувачами кафедр?

— В Полтаві і справді так. Як правило, декани і ректори завідувачі кафедри. З часом цих нових норм будемо притримуватися, але зараз неможливо. Завідувачем кафедри може буди або професор, або доктор наук. Ректори, декани, їх заступники мають найвищі наукові посади. От наприклад, звільнити з завкафедри землеробства Павла Писаренка, а тоді кого ставити? Професора і доктора наук не так просто знайти, особливо на нові спеціальності. При цьому незрозуміло, чи є завідувач кафедри — адміністративною посадою. В законі про це нічого не сказано. Завідувач кафедри сам не приймає ніяких рішень. Рішення приймаються засіданням кафедри. Завідувачі кафедр не вирішують ніяких фінансових питань. Навчальний план, навантаження — дає ректорат. Зарплату завідувач кафедри за сумісництво отримує. Ми ставили це запитання Лідії Гриневич, вона на це питання не відповіла, сказала, що поки хай буде так, як є.

— Закон вступив в дію 6 вересня. Щось вже змінилося?

— Основні зміни заплановані на 1 вересня 2015 року та 1 вересня 2016 року, а сьогодні перехідний період, — розповідає Павло Писаренко. — Фінансова автономія, Національне агентство якості і інші ключові зміни почнуть вводитися в наступному році. Кожен день до нас приходить листи з наказами від Міністерства аграрної політики і Міністерства освіти. Збираємо документи по ліцензуванню, акредитації.

— Які основні проблеми у вищій освіті сьогодні? Чи вирішує закон «Про вищу освіту» ці проблеми?

— Найбільша проблема в освіті — це фінансування. Державний фонд іде на зарплати і стипендії. А спецфонд з’їдає комуналка, ось що погано. А ми ці кошти хочемо на підручники витратити. Нам дайте фінансування. Стандарт ми свій знаємо. Ми знаємо, як робити і вміємо робити. Колектив у нас потужній, хороші випускники. Нам би на розвиток більше коштів.

— Багато студентів не дотягують до рівня і не можуть вчитися, як потрібно. Я сам вчився і знаю, що університет не відрахує адекватного студента, якщо в нього не вистачає знань. Через це страждає якість освіти. Ваші викладачі можуть ставити двійки студентам?

— Така проблема є і в нас, в тому числі. Виганяємо тих, хто зовсім не приходить на сесію. Ті студенти, які навчаються на бюджеті, тягнуться зі всієї сили. Контрактники платять за навчання і ми їм даємо шанс, але якщо зовсім безконтрольний, то відраховуємо. Є у батьків кошти, хай навчаються діти і через 5 років вирішують — іти на ринок торгувати чи бути спеціалістом. Є така проблема, знання слабкі, але розумієте — у нас вуз зі старими традиціями, закрита територія, куратори спілкуються зі своїми студентами, декан проводить батьківські збори, по результатам сесії відправляємо батькам листи. Зав’язок з усіма тримаємо.

— Звичайні люди говорять, що в університеті сьогодні нічому не вчать. В радянський час був жорсткий відбір і хороші спеціалісти, а сьогодні тільки бавляться і сидять у батьків на шиї. Це правда?

— Якість освіти визначається по випускникам, — розповідає Павло Писаренко.- Наші випускники — заступник міністра аграрної політики, Олександр Сень, Герой України Тетяна Корост, Георгій Антонець, багато молоді на керівних посадах. А те, що говорять, що в радянський час було краще — це неправда. Якість освіти і люди одинакові. Що тоді, що зараз. А те, що наука відірвана від практики — суспільні міфи, щоб поскиглити. Ви самі будете говорити з часом, як добре колись було. Нам товаровиробники телефонують і говорять, щоб ми дали їм спеціаліста, агронома, менеджера, бухгалтера. До речі, сьогодні «Піонер» підбирав студентів, а в обід «Приват-Агро» відбирає спеціалістів. Зрозуміло, що не всі будуть геніями, хтось піде таксистом чи торгувати, але і в нас час таке було.

— Спеціалісти говорять, що багато університетів не справиться з новим законом і перестануть працювати.

— Вважаємо, що в жодному разі зараз не можна скорочувати вузи. Те що працює, хай працює, бо це діти. Тим більше, якщо це контрактники, вони платять гроші, в них є час подорослішати, отримати професію, що в цьому поганого? А ринок праці зреагує, хто потрібен: агроном чи інженер. Галузь освіти працює більш менш злагоджено, ламати її не треба. Якщо у викладача 30 років стажу викладацького, то не хотілося б йому на ринок йти працювати, якщо його звільнять. Треба фінансування для університету, об’єднань і скорочень не треба. Зараз оптимальна структура вищих навчальних закладів, хай вона така і буде. Але нам і так переживати нічого. Якщо не прийдуть до нас абітурієнти, будуть скорочення. А у нас потенціал хороший, висока якість освіти. Деяким слід переживати, але не нам. В Полтаві 5 головних вузів різнопланові і, думаю, всі вони витримають конкуренцію. Аграрне господарство на Полтавщині на першому місці, нам нічого хвилюватися.

— Закон України «Про вищу освіту» можна назвати реформаторським?

— Нам хочеться, щоб він все змінив тільки в кращу сторону. Те, що його прийняли, це вже є перемога, тому що є, на що посилатися, є що вдосконалювати. Він не ідеальний, створений на умовах компромісу між фракціями, але він є. До останнього часу ми не мали бази своєї правової діяльності, тепер ми хоча б працюємо в правовому полі.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»