Полтавські музиканти грали для захисників Вітчизни у Слов’янську
Полтавський симфонічний оркестр академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М.В. Гоголя продовжує дарувати музику військовим, які захищають нашу Батьківщину в зоні АТО
Другим пунктом на Сході, що відвідав симфонічний оркестр на чолі з незмінним керівником та диригентом народним артистом України Віталієм Скакуном, стало звільнене від ворожої навали місто Слов’янськ. «Музика фронту» лунала для військових, які знаходяться лише за 100 кілометрів від страшних бойових дій і кожної миті можуть бути відправлені на лінію вогню.
Просто неба на одній з територій, де дислокуються бійці АТО у Слов’янську, відбувся концерт, програма якого складала з кращих симфонічних творів. Музиканти не шкодували свої інструменти, адже в таку прохолодну погоду їх не бажано експлуатувати на подвір’ї. Але вони знали, що їхня музика потрібна нашим бійцям, тому залишилися вірними своєму мистецтву, яке й подарували військовим. Також прекрасні пісні у супроводі симфонічного оркестру для захисників пролунали у виконанні заслуженої артистки України Маргарити Томм та Лідії Кретової.
— Ми приїхали до наших військових, бо побачивши один раз їхні очі, відчувши їхні емоції, вже не можемо інакше, — поділився враженнями художній керівник та головний диригент полтавського симфонічного оркестру народний артист України Віталій Скакун. — Зі Слов’янська починалися страшні події, дякувати Богу і нашим хоробрим військовим, нині місто українське, відновлюється після нещодавніх подій. Розуміємо, що приїхали до хлопців, які сьогодні ж вночі вже їхатимуть на військовій техніці, яку довелося побачити на власні очі, в бій проти ворога. Для нас музикантів Росія — це Рахманів і Чайковський, Шостакович, ми віримо, що наша країна переможе. Приємно було чути від одного з бійців, який сказав мені: ми вас чекали як Бога... Тому, слава Богу, що ми можемо подарувати маленьку часточку своєї душі через нашу музику нашим захисникам.
Поволі на майданчику, де відбувався концерт, ставало людно. Хтось після чергування звільнився, хтось мав перепочинок, хтось пильнував, готував їсти, крадькома виходив на декілька хвилин, а хтось і прямо з бою на важкій, грізній техніці ставав поруч і, посідавши на свої звичні місця зі зброєю в руках, насолоджувався живими звуками живого виконання полтавських музикантів.
«Музика фронту» від полтавського симфонічного оркестру стала для бійців ковтком свіжого повітря. Вони посміхалися, слухали популярні мелодії, чекали нагоди сфотографуватися з музикантами після виступу та неформального спілкування. Дивлячись в очі цих бійців — інколи юних, але вже таких досвідчених, слухаючи їхні розповіді про реальність загрози і згадки про такі близькі фронтові події, обстріли, про які вони говорять з нервовою посмішкою на обличчі, мимоволі ловиш себе на думці, що щохвилини говориш їм «дякую!» — за те, що вони вистояли, що вірять, що йдуть до перемоги, що вселяють впевненість у їхній міцній підтримці.
Найбільшою винагородою за мистецьку роботу музикантів було те, що хлопці, спілкуючись з нами зазначили, що тільки після концерту симфонічного оркестру зрозуміли, що до війни не замислювалися сходити послухати таку музику, віддавали перевагу клубам, дискотекам, іншим розвагам. Бійці пообіцяли, що обов’язково повернуться з війни і приїдуть до нас на гостини вже у Полтаві, слухати у мирній країні прекрасну музику, що сторіччями допомагала людям знаходити моральні сили справлятися з будь-якими негараздами...
, керівник літературно-драматургічної частини Полтавського театру ім. Гоголя