Тетяна Корост: «Я все життя на трудовому майдані!»

І в той же час замість того, щоб об’єднатися, до чого закликає наш Президент Порошенко, продовжується піар політиків, якщо їх так можна назвати, про те, хто стільки стояв на майдані і яка вдячність їм за це від влади чи народу. Революцію робить народ, а її плодами користуються інші. Ніякий майдан чи війна не вартий перемоги без праці в тилу.

Тому я, як і багато громадян України, кожного дня знаходилася на трудовому майдані гідності. Бо що було б, якби всі ми залишили свої робочі місця: а це ферми, де виробляється молоко і м’ясо, поля, де сіється і збирається хліб, школи і дитсадки, де виховуються діти, лікарні, де лікуються люди? Тому патріотизм давайте розділимо разом, не спекулюючи перед народом.

Настав час подумати про завтрашній день. Що будемо робити, чи буде тепло в оселях, чи буде за що купити їсти? Пережила у своєму житті не один розвал в економіці держави, тому стає тривожно й хочеться кричати: «Люди схаменіться! Прийшов час запрягатися всім у плуга!». Розкрийте очі й оцініть кожного. Чому вони перед виборами стали такі благодійні, а що робили вчора для народу? Адже не бідні, і у кожного з них була можливість, для того, щоб бізнес мав ще і соціальну спрямованість. Не знаю жодного прикладу по Полтаві, щоб хтось із нинішніх кандидатів, за кошти «свого бізнесу», побудував дитсадок чи відремонтував школу, чи лікарню. А я це роблю десятки років, вкладаючи кошти Агрофірми мільйонами: у будівництво школи в селі Козлівщина, ремонт сільського клубу та його опалення в цьому ж селі, реконструкцію пологового відділення жіночої та дитячої консультацій районної лікарні, у «Центр матері та дитини», у будівництво амбулаторії сімейної медицини — та передаю ці об’єкти на баланс територіальних громад. Можна наводити ще багато прикладів із мого трудового майдану. І сьогодні настав час усе змінити, щоб на майдан ходили не за кріслами і портфелями, а за тим, щоб гідно служити своїй державі та її народу.

Можливо не кожен виборець мене знає чи розуміє щедрість моєї душі, адже не маю бажання красуватися на бігбордах. Скажу прямо — мені шкода витрачати кошти на рекламу. Я знаю, що за них можна побудувати дитячій садок, чи утеплити школу, надати допомогу онкохворим людям і багато іншого.

Мене вражають заклики від представників партій та різних блоків. Я зневірилась у продажних партійних лідерах, які зраджують рядових членів будь-якої партії, і вважаю, що у Президента, якого обрав наш народ, повинен бути єдиний блок — це Український народ. Тому я іду не від блоку, не від партії, а від народу.

Відомі керівники району мого округу заявляють, що я нічого не зможу зробити, якщо й попаду у ВР, бо туди іде такий блок олігархів, якого ніякий ГРАД не візьме. Вони є власниками свердловин, які експортують газ в Європу, а потім держава реверсує його в Україну. Це вони приватизували молокозаводи, в том числі і Полтавський, та позбавили нас — виробників молока можливості забезпечувати полтавців натуральними молочними продуктами. І це зрозуміло із попереднього скликання, де м’язи і гроші перемагали здоровий глузд і розум.

Бачимо гарні обіцянки, плани дій у всіх кандидатів, та чи зможуть виборці розібратися, де свята правда? Адже там де ми помиляємось, Бог посилає такі суворі випробування, покарання і страждання, як війна і бідність. Усе це не безслідно проходить, особливо через серце кожної матері, яка готова взяти на себе велику відповідальність за українську сім’ю. Та чи вистачить у чоловіків сміливості пропустити жінок у ті двері, законодавчої влади, першими.

Тому я закликаю всіх жінок-кандидатів не здаватись, а перемагати, щоб стати у Верховній раді живим щитом на захист миру і злагоди, материнства і дитинства. Бо це той трудовий майдан кожної жінки-матері, за який крісла не роздають.

Тетяна Корост, кандидат в народні депутати України по 145 округу (Котелевський, Полтавський та Київський в Полтаві райони)