Полтавець, що повернувся з Ямалу: У Росії я «бєндєровец», тут — «сепаратист»

Нещодавно до рідного полтавського краю із далекого півострова Ямал повернувся Ігор. Своє прізвище він не назвав, але погодився детально розповісти про окремі нюанси роботи у тундрі.

— Ігор, зрозуміло, що з доброї волі у тундру ніхто працювати не їде.

— Як добре тут і як погано там, передусім, маю на увазі погодні умови. -30°C градусів морозу — це норма. Може бути і -48°C, а у 2013 році, як мені розказували, було і -50°C градусів. Якщо здіймається буревій, то з кабіни автомобіля краще не виходити, бо швидкість вітру така, що назад ти вже не сядеш, а це смерть. Також там діє закон — рухатися по зимнику (автодорога між базою та родовищем) тільки у колоні. Якось робітники поїхали Камазом одні, потрапили під бурю, зупинилися і вирішили переночувати просто неба, в автомобілі. Але це техніка, щось трапилося із шатуном, двигун перестав працювати, а зранку знайшли в автомобілі 20 трупів замерзлих людей. На тему погоди можу ще сказати, що 12 червня на озерах ще стоїть лід, правда, вже затоплений водою. Там 2 метри промерзання водойм. А якщо вітер сильний, то він так «втрамбовує» сніг, що після буревію по цьому свіжому снігу можна вже ходити. До речі, під час морозів там розріджується повітря, кисню обмаль, руки трясуться неначе з «бодуна». І щоб закрити тему погоди, фауни і таке інше, то коли говорять, що у Росії ведмеді ходять вулицями, то це правда. На базу часто заходять і починають із цікавістю шукати щось їстівне.

— Тож уся справа у зарплаті?

— Так, тут я не можу заробити такої зарплати, запитання «чому?» — це не до мене, це потрібно запитати у держави Україна. Наприклад, там на фірмі, яка наближена до «Газпрому», водій отримує від 40 до 60 тис російських рублів. Це потрібно ділити на три — і отримаєте зарплату у гривнях. Продавець чи касир — від 25 до 45 тис руб. На газпромівській фірмі зарплати більші. По-друге, якщо у тебе є російський паспорт, то зарплата автоматично стає більшою у 1,5 раза. Я ж маю дозвіл перебувати на території РФ тільки протягом року.

— А ціни?

— Так, це окрема розмова. Наприклад, ціни на квартири у Новому Уренгої наступні: однокімнатна (цегляний будинок) — коштує 4-4,5 млн руб, двокімнатна — 5-5,5 млн руб, трикімнатна — від 5,5 млн і межі немає. Тепер по продуктах: хлібина коштує 30-35 руб, кілограм оленини — від 200 руб, літрова пляшка Кока-Коли — 60 руб, заморожена курятина — 150 руб, місцева риба — 150-180 руб, пляшка полтавської горілки — 360 руб. Високі ціни.

— А як виживають корінні народи?

— Ханти, наприклад, традиційно розводять оленів, полюють, рибалять. Дітей здають в дитячі будинки поки навчання у школі триває. Їх туди вертольотом відвозять, а потім привозять на канікули назад. Стереотипи про «чукчів» спростовуються тим, що корінні народи окрім оленів мають японські сучасні снігоходи, користуються системою GPS, мобільним зв’язком. Там працюють серйозні державні програми, щоб підтримувати та розвивати корінні народи. Наприклад, якщо хтось жениться на хантійці, то отримає 3,5 млн руб «підйомних».

— Представники яких національностей там працюють?

— Там своєрідний інтернаціонал. Українців багато, є азербайджанці, таджики, білоруси, башкири, представники Середньої Азії. Коли почалися оці всі події в Україні, то росіяни могли і «бєндєровцем» назвати. Хоча все це — політика. Якщо у тебе голова на місці, руки з правильного місця і сам ти адекватний, то на твою національність ніхто не дивиться. Навіть росіяни дуже високо цінують українців, як добрих працівників. Але ось, продовжу тему, повернувся я сюди, а мені тут кажуть «сепаратист», слово таке нове я почув і був здивований.

— І що, легко потрапити туди на роботу?

— Чесно кажучи, я по блату там опинився, по знайомству. І то Федеральна міграційна служба Росії місяць мене «мурижила». А без блату навіть не знаю, скільки часу та грошей потрібно вкласти.

— Скільки триває вахта?

— В принципі, це оговорюється. Є вахта 40 днів там — 40 вдома. Ось і я ще трохи погостюю вдома, і назад. Не хочеться, а треба. Напевно, що Україні свої спеціалісти тут не потрібні.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»