Полковник, учасник АТО, розповів про головні проблеми неоголошеної війни

«Полтавщина» зустрілася із учасником АТО, полковником, розвідником. Його частина дислокується у Кіровограді. Більше про себе він нічого не розповів, бо за його «голову» призначили винагороду. Для комфорту у спілкуванні ми назвемо його Геннадієм.

— В двох словах, можете назвати про свої бойові завдання?

— Я там із березня, працюємо в тилу ворога, я розвідник, далі — можете додумати самі.

— Чи можете назвати головні проблеми цієї неоголошеної війни?

— Головна проблема — війни офіційно немає. Місяць тому загинув мій бойовий товариш, офіцер, він два дні після академії десанту. Так йому не зарахували бойових. Він виконував усний наказ, тому офіційно і не доведеш, що він брав участь у бойових діях і загинув під час виконання бойового завдання.

— Це як жертва ДТП? А навіщо це робиться? Це небажання виплатити сім’ї загиблого належне та надати їм відповідний статус?

— І це також, але головне — офіційно війни немає, військового стану так і не запровадили. А раз немає війни, немає й загиблих на ній.

— Напевно, ви бачите новини, що можете сказати про правду щодо наших втрат?

— Ми там телевізор не дивимось, газет не читаємо — інші завдання. Але щодо втрат, то можу сказати, що на офіційному рівні вони приховуються, втрати в реальності є більшими. До речі, можу сказати й про таку проблему — цивільних не пускають у шпиталі, наприклад, у Харківський. Кажуть, чого ви сюди прийшли, тут поранених немає. Хоча насправді є. Або є поранений, але офіційно він просто отримав травму.

— Яке ставлення до вас у місцевих?

— Деякі допомагають нам, а деякі доносять про наші позиції ворогу.

— Геннадій, чого потребують ваші товариші по службі?

— Є проблеми з водою, її підвозять на БТР, але не в такій кількості, якої б хотілося. Харчування достатньо, їжа смачна, але це якщо кухня вчасно приїде, або ми прийдемо. Є проблеми із зарплатою, за 3 місяці отримав 1000 гривень, хоча у старшого офіцера до 6 тис грн, від солдата до прапорщика — 4,2 — до 5 тис грн. Хоча до АТО проблем із зарплатою не було. Коли потрібно пересуватися цивільним транспортом: на автобусі, метро та інше — платимо ми, жодних пільг. Спимо в чистому полі, на голих металевих сітках, потребуємо шкарпеток, нижньої білизни, підгузників (це розвідникам), бронежилетів, тепловізорів...

— Вибачте, а чому спите у голому полі, а якщо обстріл, хіба правильно не закопувати свої позиції в землю?

— Це ви у мене запитуєте? Є наказ — стояти таким чином, ми виконуємо наказ. Хотів би додати, що на війні наживаються магазини, що спеціалізується на військовій формі. До війни натовську «піщанку» можна було купити за 300 грн, зараз — за 3,5 тис грн. Правда, це з берцями. А якщо б влада у вигляді податку своєрідного сказала б таким магазинам: Ви не наживайтесь, а направте армії безкоштовно хоч невелику частину свого товару, це було б справедливо. А то наша «стекляшка» швидко розлазиться. Форма «х/б» — 1980 років, каски — 1943 року, портупеї — всі із зірочками.

— Можете розповісти про ситуацію із кредитами, які свого часу брали нинішні учасники АТО.

— Ніяких кредитних канікул немає, як мені відомо, в одного військового — забрали автомобіль. А він продовжує воювати.

— Яка зброя у вас, а яка у сепаратистів?

— Ми взяли трофеї — автомати АК сотої серії. Виробництво — Удмуртія, Російська Федерація. У цих автоматів менша віддача, більша точність та убійна сила. Нас примушують, щоб ми здавали трофеї, але ми їх не віддаємо. Там їх хтось продасть, а для нас — це життя. У нас АКСУ та АКМ. А, наприклад, в батальйоні «Айдар» одна зброя на двох, якщо в атаку йти, то із саперною лопаткою.

— Гуманітарну допомогу як вам краще передати?

— До речі, ми вимагаємо, щоб волонтерам давали зброю, щоб їх не висмикували сепаратисти і не брали у полон. А так, краще телефонувати моєму товаришу В’ячеславу на номери: (0532) 50-85-77 або (050) 304-05-33. Він доставить безпосередньо до нас необхідну допомогу. А так, коли довозять допомогу до першого блок-посту, то вона зникає у невідомому напрямі.

— Геннадій, якби ваша воля, щоб ви змінили в проведенні операції?

— Я прошу — дайте нам тактичну незалежність. Нехай у генштабі розробляють загальну стратегію, але нам тут на місці видніше що і як потрібно робити, щоб наказ був виконаний без людських жертв, а вони є (на цьому місці наш співрозмовник зробив паузу, борючись із собою, щоб не проронити сліз. — Авт). Ми також вимагаємо — допустіть до бойових дій ветеранів війни в Афганістані, Конго, Іраку і т.д. Їх досвід нам потрібен, дуже потрібен!

— А чого не пускають?

— Бо у вищих кабінетах Міністерства оборони відбувається здача. Як став Порошенко президентом, трохи лад навели, але вся «стара гвардія» на своїх місцях, тямучих генералів до міністерства не пускають. Також хочу сказати слова вдячності громадським активістам, які збирають допомогу у 118 кабінеті Полтавської ОДА, вони суттєво допомагають армії. Не можу не подякувати і усім нашим матусям, дружинам, сестрам, які все віддають, щоб нам допомогти. Наприклад, у мене хвора дружина, так вона економить на ліках, щоб допомогти мені. Відчуваючи це — не втрачаємо надію на перемогу.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»