Мешканці полтавського будинку півроку живуть без даху

Полтавські комунальники півроку не можуть завершити ремонт аварійного даху у будинку за адресою Пушкіна, 31/25. Як розповідають мешканці, будинок ввели в експлуатацію в 1961 році, й з тих пір, жодного разу дах не ремонтували. Наразі через аварійний стан даху квартири постійно заливає, через що на стінах з’являється грибок, штукатурка валиться.

— Після того як три роки тому в мене в спальні відвалились два величезні шматки штукатурки, ми почали писати в усі інстанції, куди тільки не зверталися, — говорить мешканка будинку Інна Петрівна. — Але отримували тільки відписки або відповіді з порожніми обіцянками. У 2012 році звернувшись до нашого мера Олександра Мамая. Нам пообіцяли відремонтувати дах того ж року. Але ми нікого так і не дочекались. Переносили ремонт на місяць, потім ще на місяць. Там і грудень настав. А це не підходящий місяць для ремонту, як нам сказали: «Не ті погодні умови!», — розповіла мешканка.

Минулого року жителі нарешті дочекалися, щоб до них прийшли робітники з міського управління житлово-комунального господарства. Розпочався ремонт. Але дах полагодили над усіма під’їздами, окрім третього.

— У нас будинок так побудований, що лише наш під’їзд має чотири поверхи. Інші — по три. Наш обіцяли зробити останнім, — продовжує жінка. — Але так і не відремонтували. Усе виглядало так, наче вони збираються повертатися, але ми й досі не можемо збагнути, що їм завадило. Вони залишили по собі величезний безлад, дірки в даху. Одним словом, зробили ще гірше, ніж було.

До того ж, за словами жителів будинку, працювали з постійними перебоями. Робітники зникали на декілька днів. Могли дах будинку залишити без покриття. Наприклад, над третім під’їздом робітники зняли старий дах та воронки з водовідводу й знову зникли.

Коли зрозуміли, що робітники повертатися не збираються, почали знову вимагати в міської влади пояснень. Проте до цього часу жодних зрозумілих пояснень, чому вони живуть майже під відкритим небом, не отримали. Так і зимували мешканці третього під’їзду будинку, фактично без даху.

— Я весь час біжу до вікна, перевіряю, чи дощ не пішов, — говорить Інна Петрівна, — У мене трикімнатна квартира, але жити я можу лише в одній. Меблі також довелось перенести, бо на них постійно капає. Живу, як на вокзалі. Як тільки починається дощ, одразу йду за відрами та мисками. Немає вже ніякого терпіння. Ми постійно сплачуємо всі комунальні послуги. Але вже п’ятдесят років у нашому будинку нічого не робиться. Куди йдуть наші гроші?

Мешканцям однієї з квартир набридло чекати, й вони розпочали робити ремонт власними силами. Проте, не всі жителі мають кошти, щоб відремонтувати дах.

Богдан АНДРЄЄВ, «Полтавщина»