Олександр Коба збирається «тероризувати» чиновників і депутатів

До нашої редакції завітав громадський діяч Олександр Коба. Останнім часом з приводу нього ми чули інформацію, яка показувала його не в кращому світлі. Говорили, що то він машини палив, то неповнолітніх відправляв до Харкова під час захоплення ОДА. Олександр Коба говорить, що ще й не такі речі чув про себе. А от чим живе та захоплюється Олександр, мабуть, знають мало. Про це, та про багато іншого він поділився з нами.

— Мені 22 роки, я навчаюсь в магістратурі на історичному факультеті Полтавського Педагогічного університету. В свій час у мене була можливість потрапити на бюджет в Могилянку і Шевченка, оскільки я закінчував 11 клас із другим місцем на республіканському МАНі (авт: Мала Академія Наук) з археології і мене запрошували навчатися в Київ. Але, враховуючи те, що батьки у мене не дуже здорові, з одного боку я не захотів залишати їх самих тут, а з іншого боку було багато цікавих ідей стосовно громадських проектів. Я вирішив залишитися. Зараз я вступив на економічний факультет в ПНТУ. Спектр моїх захоплень досить широкий, кожна людина постійно має займатися самоосвітою. Коли людина може подивитися на якусь проблему з різних точок зору, це дає можливість глибше зрозуміти проблему.

— В яких напрямках ви займаєтесь самоосвітою?

— По-перше це історичні нарративні (авт.: виклад взаємопов’язаних подій, представлених читачеві або слухачеві у вигляді послідовності слів або образів ) напрямки широкого формату, які в першу чергу стосуються суспільних процесів, розуміння політичних проблем, які виникали в суспільстві, зокрема на українських землях, щоб краще розуміти сучасні проблеми. Ми зараз готуємо проект «Твоя історія», який буде стосуватися висвітлення суспільних стереотипів доби УНР, оскільки, в добу УНР сформувалось багато жахливих суспільних візій, які на сьогоднішній день домінують в нашому суспільстві.

— Ви створили рух «Злам стереотипів», яка мета цієї організації?

— З дев’ятого класу я побував в багатьох організації, починалось все з реально радикальних рухів. Я займався якраз інформаційним простором. В свій час мене занесло в російські організації, побув там місяць. У мене батько українець, а мати росіянка, з юнацьких років я шукав відповіді на питання — хто такі росіяни, а хто українці. І в 16-18 років мене носило по організаціям різних напрямків. Але потім все почало устаканюватися, цьому посприяли великі порції історичної критичної літератури, вони зробили свою справу. Враховуючи, що в багатьох організаціях я не бачив ефективної роботи, із близько трьохсот зареєстрованих у нашому місті організацій, реально працюють штук сорок, із них частина займається вирішенням лише універсальних проблем. А якщо брати якісь суспільно-просвітницькі проекти, то їх дуже мало. Тому виникла ідея створити рух, який буде спрямованим на виготовлення громадських продуктів, які будуть орієнтованими в першу чергу на молодь, які будуть виконані простою, доступною мовою. Перша акція, яку ми виконували, це був банальний рух по місту — ми наклеїли 20 листівок, там було написано: «Давай, хлопче, вживай алкоголь, через 20 років ти станеш імпотентом».

— Коли зародився рух?

— Він виник у липні 2012 року. За часів режиму, що минув, ми його не могли зареєструвати, вставляли палиці в колеса. Ти приносиш їм нормальний статут — не подобається. Приносиш ще раз і ще раз, а питання вирішити не вдавалось. Зараз у нас реєстрація має завершитись у найближчі два дні. Головна мета руху — формування альтернативного бачення, спрямованого на критичну оцінку будь-яких подій, що відбуваються. Протягом двох тижнів ми запустимо роботу волонтерського корпусу, допомагатимемо благодійним ініціативам. Зараз є багато людей, які не хочуть вступати в партії, але хочуть робити багато хорошого для людей. У зв’язку з тим, що найближчим часом буде прийнятий закон по люстрації, ми продовжуємо працювати в робочій групі, яка працює над механізмом роботи люстраційної комісії. Коли вже буде створений державний орган люстрації, будемо запускати громадські системи моніторингу влади, будемо сприяти тому, щоб в області був максимально прозорий бюджет. У нас є претензійна мрія створити канал на ютубі, за допомогою якого можна буде тероризувати із журналістами чиновників і депутатів, які не хочуть виконувати свої обов’язки.

— Які задачі ви перед собою ставили коли прийшли в ГО «Майдан», як ви оцінюєте свою діяльність в об’єднанні?

— Координаторами в Полтаві ми стали з першого дня Майдану, з 24 листопада. Ми вимагали робити його без політичних прапорів, це не всім сподобалося, але цю вимогу ми дотримали до сьогоднішнього дня. Коли ми запустили «Майдан» в Полтаві, я переслідував першочергову мету — підтримати рух протесту, який виник в Україні. Коли я подивився, що 22 листопада в Полтаві немає ніяких дії та реакції, я списався із своїми активістами, сказав: «Ну, блін, давайте щось робити». За допомогою соцмереж ми змогли 500-600 осіб в перший день зібрати. Через тиждень зателефонували партійці, запропонували робити спільний Майдан. Я хотів відмовитися, в мене, щодо партії, були свої стереотипи, але вирішив подивитися, що з цього вийде. За час роботи в об’єднанні я всього й не пригадаю, але нами була фактично організована інформаційна кампанія. Нашими активістами, за наш рахунок було роздруковано та розповсюджено близько 350 тисяч листівок. Я був учасником двох форумів Майдану на всеукраїнському рівні. Ті пропозиції, які були нами внесені, вони були затверджені на другому форумі і в робочій групі по громадській освіті була розроблена нова концепція освіти, яка має діяти в Україні.

— Як ГО «Майдан» координував свої дії з Народною радою?

— Стосовно діяльності «Майдану» і Народної ради, по Україні ці процеси були різними, в деяких областях в Народну раду були обрані позапартійні люди, які не були депутатами облради чи міськради. В окремих областях, як у нас, до неї увійшли лише депутати облради. Що стосується співпраці з ГО «Майдан», то всі пропозиції, які подавалися через людей на віче — вони потім розглядалися Народною радою. В цьому ніяких проблем не виникало.

— З’являлося чимало різного роду інформації стосовно вас, говорили, що то ви машини били, то неповнолітніх до Харкова направляли, прокоментуйте цю ситуацію?

— За час Майдану я дізнався, що є американським агентом, агентом із Німеччини, агентом з Польщі. Окремі кола говорили, що я працюю на ФСБ. Скільки всього було, але останній апогей — 15 тисяч переглядів на ютубі. Але ми дізналися звідки ноги ростуть, авторка відео — Оксана Шкода, одна із журналісток Медведчука, яка в свій час притягувалася до кримінальної відповідальності через торгівлю наркотиками. Чому обрали саме мене? Версій декілька. Перша — просто подивилися координаторів Майдану у Полтаві, ім’я назвали випадково. Друга — можливо, я їм трішки більше насолив, ніж інші. Я просто прошу всіх, хто буде читати якісь такі коментарі, дивитися не на слова, а на дії. Поспілкуйтеся з людьми, які знають мене на Майдані, запитайте в них, чи міг я таке зробити, чи ні. Стосовно побитого автомобіля, це сталося декілька тижнів тому, на блок-пості, де патрулювали хлопці із самооборони, на них поїхав автомобіль, а вони були змушені захищатися.

— Скільки ви пробули на Майдані у Києві, в які періоди туди їздили?

— Близько місяця там пробув. Їздив чи 8, чи 9 разів. На Майдані в мене головна мета була — формування громадського суспільства, я дуже хочу, щоб в Україні було сформоване якісне, незаангажоване суспільство, яке буде контролювати владу і дивитиметься на все критично. В Києві у мене була зустріч з Джоном Маккейном, йому я передавав свої проекти, не для того, щоб отримати фінансування, а щоб налагодити співпрацю з тими організаціями, які є закордоном. Були зустрічі з Елмаром Броком, з чеськими, польськими та італійськими консулами. Проводилися зустрічі з нашими громадськими активістами по обміні досвідом, щоб потім робити спільні громадські проекти. Другий момент, я брав участь у подіях 11 грудня, коли був штурм, разом з хлопцями полтавської «Свободи». Ми стояли на вулиці Інститутській. Під час січневого протистояння я близько тижня провів у Києві, ми і медикам допомагали, і чекали на штурм в нічний час. Під час подій, коли вже була агресивна війна, я, на жаль, шкодую про це, не був там, але я робив в Полтаві те, що міг.

— Ви неодноразово заявляли, що не збираєтесь вступати в жодну партію, хоча вам надходили такі пропозиції, чому, ви не підтримуєте ідеї жодної з них?

— Під час Майдану я побачив, що в нас у партіях є реально хороші люди, але наразі я не готовий вступати в партії, оскільки хочу запустити ряд громадських ініціатив. Я боюсь, що в мене при вступі в партію не буде можливості над ними працювати. Другий момент — я вважаю, що в будь-яких партіях є свої внутрішні проблеми, які стосуються тих же питань люстрації. Я не хочу цим займатися, краще я буду впроваджувати громадські ініціативи.

— Чи не хвилює вас те, що коли мета Майдану вже досягнута, коли в Україні, сподіваюсь, настане спокійно, вам просто скажуть: «Відійди в сторону»?

— Такий сценарій дуже можливий, від окремих представників такі ідеї вже лунали у нас, але я до цього ставлюсь абсолютно спокійно, бо я робив це не заради того, щоб прийти до влади чи отримати якісь дивіденди.

— Як ви ставитися до діяльності «Правого сектору», зокрема, на Полтавщині?

— Якщо ми говоримо про «Правий сектор», про мого побратима Ігоря Загребельного, який зараз перебуває в Києві, то я підтримую їхні дії. Якщо ми говоримо про тих людей, які ніколи не були на Майдані, але поїхали туди на один день, а зараз називають себе «Правим сектором», обирають собі різних генералів, отаманів — до цього я ставлюсь негативно.

— Деколи заходиш в Полтавську ОДА, а там незрозумілі молоді люди шкільного віку перебувають, хоча мають бути в школі, чому ніхто не контролює їх присутність?

— По питанню молодих людей питання на Майдані неодноразово порушувалося. Ми зверталися до батьків, але самостійно ти ж не можеш на це ніяк вплинути. Це питання більше до батьків. В країні, на жаль, є важливіші питання і на все не вистачає сил.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»