Головний психіатр Полтавщини: Люди не вміють святкувати, вони можуть лише «праздновать»

На Свят-вечір перед Різдвом Христовим йдучи вулицею помітила двох жінок, які були вже добре розігріті алкоголем. Вони гучно сміялися, одна з них сказала: «Зараз підемо до Свєти, там поїмо, а потім ще й до Людочки зайдемо, вип’ємо». Така перспектива проведення свята викликала в другої щирий захват і ще гучніший сміх. Загалом, нічого дивного в розрізі менталітету більшості українців. Адже, зазвичай, для середньостатистичного українця свято зводиться до об’їдання та пиятики.

Про культуру святкування по-українські нам розповів головний лікар Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру Віталій Закладний:

— В кожного народу своє смислове навантаження слів. В Росії празднуют, а на Україні святкують. Це накладає певні відмінності на те, як людина проводить свій час. «Праздно» — це значить без роботи (нічого не робить), а «святкує» — до святого дня, тобто духовно. За часів Російської імперії святкових днів було, здається, 140. Коли читаєш про кріпацьку долю, то розумієш, що вона була тяжка, але це була звична праця для людей. Я б сказав, що зараз ми працюємо набагато більше, чим тоді, коли відносини працівника і роботодавця були невільними. На жаль, культура нашого відпочинку відрізняється від того відпочинку, який притаманний іншим європейським цивілізованим народам. На свята я був у Львові, там відпочивало дуже багато людей із Східної України. Вони переймають ті культурні традиції відпочинку, які в нас є.

— Як розуміють культуру відпочинку на Західній Україні, зокрема у Львові?

— Це зміна діяльності, коли людина може займатися не звичною щоденною працею, а зустрітися, сходити в театр, до церкви, обмінятися позитивними емоціями, отримати не матеріальне, а духовне. Тому, якщо це дійсно свято, коли проводяться дійства, люди культурно відпочивають, то виникає навіть інша атмосфера в місті.

— До чого зводяться святкування в більшості українців?

— Так звані «праздники» в людей зводяться до пиятики, об’їдання до без тями.

— Тобто, більшість українців не святкують, а празднуют, з огляду на смислове навантаження слів?

— Звичайно. Після такого тесту на виживання, всі думки людини в шлунку, а алкоголь в печінці. Тому більшість українців на роботу виходять із гострим отруєнням надлишком їжі, сюди ж додається й недосипання. Є в нас у менталітеті таке — забивати себе продуктами харчування, наче після голоду. Люди не вміють відчувати вишуканий смак спожитої їжі, вони відчувають лише її кількість. Така ж ситуація і з спиртними напоями, українці переважно п’ють не вишукані вина, а розбавлений спирт. В період сп’яніння в людей знімаються морально-етичні перепони. Я подивився на одному телеканалі рухомий рядок, де розміщаються оголошення про знайомства. В звичайні дні на дев’яносто відсотків їх залишають чоловіки, а на свята я помітив, що сталася метаморфоза — більшість повідомлень були від жінок. Ці оголошення, в яких жінки писали про свої забаганки, навіть читати було соромно. А це показник того, що люди не вміють святкувати, вони можуть лише праздновать.

— Як суспільству прийти до культури святкування?

— Щоб стати інтелігентними, має минути три-п’ять поколінь. Зверніть увагу, розбудовувати і розвивати Австралію починали каторжники в 30 роках ХІХ століття. Як ви думаєте, кого вивозили туди?

— Убивць, злочинців.

— Злочинців. А щоб вони могли створювати сім’ї їм кого вивозили?

— Повій.

— Так. І бандити з повіями, все ж таки, маючи розумні закони, змогли зробити розвинену країну. А в нас же нація не створена з такого прошарку.

Про те, як привести себе в робочий стан після бурхливих святкувань, Віталій Закладний розповість нам в наступному інтерв’ю.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»