Редактор «районки»: Гадаю, після реформи половина газет зникне

Верховна Рада України 19 вересня прийняла проект Закону України «Про реформування державних та комунальних засобів масової інформації». Закон має набути чинності 1 січня 2014 року.

Ухвалений в першому читанні проект закону передбачає проведення роздержавлення комунальних та державних друкованих ЗМІ в два етапи. На першому етапі (добровільному) здійснюватиметься реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій згідно з переліком, складеним Кабінетом Міністрів України та Держкомтелерадіо. На другому етапі відбудеться реформування друкованих ЗМІ, які не були реформовані на першому етапі (обов’язкове роздержавлення). Якщо 1 січня 2014 року закон набуде чинності, то до 1 січня 2015 буде проведена добровільна процедура роздержавлення, а з 2015 року до 2017 року — обов’язкова.

Тему роздержавлення друкованих ЗМІ «Полтавщина» вже порушувала, адже незалежні ЗМІ є однією з умов вступу до ЄС. Це питання, хвилює всіх редакторів комунальних газет по всій Україні, адже вони позбудуться економічної підтримки органів державної влади, головного джерела прибутку багатьох державних видань. Про те, як буде знаходити джерела прибутку та жити в нових умовах районна газета «Вісті», ми запитали у її головного редактора Аркадія Славуцького.

— Аркадію Матвійовичу, як гадаєте, скільки газет по Україні не переживуть реформи?

— Гадаю, половина газет зникне. Процес реформування дуже важкий буде. Кожному потрібно буде знайти свою нішу. Це ми і намагаємося зробити, спеціальними сторінками, спецпроектами, що в нас ведуться. Зараз у молоді зовсім інше ставлення до друкованого слова. Ми розуміємо, що потрібно знаходити резерви, які нам допоможуть у популяризації нашої газети. А резерви — це спецпроекти (серед яких: «Мій лікар», «Авангард», «Культурні обрії», «Бути чоловіком», «Цілком таємно» та інші), які конкретно можуть послугувати людям на місцях. Ми випустили сторінку «Дружба», це Мачухівської сільської ради, сторінку «Авангард» — Надержинськкої сільради. Зараз люди хочуть там друкуватись, але наші проекти, поки що, пілотні, ми показуємо, що ми можемо, безперечно, вони мають бути комерційними. Якщо їх не буде, газеті стане дуже важко.

Про джерела прибутку редакції повинен думати кожен працівник газети — знаходити рекламодавців, створювати спецпроекти. Все залежить від колективу і співзасновників, які зацікавлені у популяризації свого друкованого органу. Оскільки районна газета — це паспорт району. Зараз у нас дуже критичне становище із фінансами. Наші журналісти отримують мінімальну заробітну плату.

— За рахунок чого районка зможе отримати фінансову стабільність?

— Реклама і тираж. Збільшення тиражу. Це все залежить від нас, журналістів. Рекламувати газету у Полтаві не доцільно. Популяризацію районної газети потрібно проводити в кожному районному відділенні пошти та по сільських радах. День передплатника ми провели у Супрунівському поштовому відділенні, сьогодні їдемо у Розсошанське відділення зв’язку. Будемо зустрічатися з листоношами, які будуть нам допомагати у розповсюдженні газети.

— Чи були у Вас зібрання редакторів комунальних газет з питання реформування ЗМІ? Що на них обговорювали?

— Були. Це болюче питання для всіх. Але ми в іншому положенні, ніж вони. Виходить у нас немає районного центру. Тобто, у кожному районному центрі є своя структура, свої підприємці, служби, що можуть рекламуватися у цій газеті. У нас це дуже важко. Рекламодавців нам важче знайти, в районі їх майже немає. В Полтаві ж багато видань з більшим тиражем, яким простіше залучити рекламодавця. Ми плануємо, щоб нашу газету більше читали у Полтаві, для цього вона має бути не районною, а районно-міською, ближче до міста. Чому? У нас більше 30 тисяч дачників, які знаходяться у нашому районі. Їх потрібно залучати, щоб вони захотіли передплатити газету. Тому ми й зробили рубрику «Поради селянину + Дача, сад, город».

Переймати досвід ми їздили у Решетилівський район у редакції «Решетилівські вісті». Коли редактор Іван Іванович Циган сказав нам, що у них шість служб таксі в селищі і п’ятсот підприємців, то нам нічим було крити, як говорять. Робота з рекламодавцями там на високому рівні проводиться.

— Можете поділитися своїм планом дій в нових економічних умовах після реформи?

— Я вже почав діяти (це наші спецпроекти). Ці дії потрібно закріпити, щоб вони не були пустими, а працювали. Завдяки ним газета виживе, стане популярною.

— Європа вже давно пройшла шлях роздержавлення ЗМІ, ми також наполегливо йдемо у ЄС, чи можете назвати плюси й мінуси роздержавлення комунальних газет в українських реаліях?

— Я вважаю, що тільки мінуси. Чому? Район втратить свій інформаційний простір. Ми йдемо у Європу, але нам ще, мабуть, зарано. Ми повинні закріпляти позиції ті, що в нас є на місцях.

— А читач, виграє в цьому випадку? Адже конкуренція між редакціями за нього значно зросте.

— Гадаю, той читач, що в нас зараз є, він тільки програє, якщо газети не буде. Я почав працювати тут більше 40 років тому. В нас у районі було 27 сільськогосподарських підприємств і до десяти інших. Зараз їх можна перерахувати на пальцях, але ж люди, які працювали в селах, вони пам’ятають «Ленінським шляхом» (тоді так називалася газета), вони постійні наші читачі. Хоча ціна на газету і підвищилася (у зв’язку із здорощенням поліграфічних послуг та доставки), вони будуть підписувати її до кінця.

— А чи будуть їхні діти підписувати?

— А з дітей ніхто не буде підписувати, я вважаю, що до тридцяти років її взагалі ніхто не читає. Зараз інтернет витісняє все. Ось тому ми й робимо сторінку «Шкільні меридіани», щоб залучити учительський колектив, щоб вони популяризували газету, давали на цій сторінці поради учням, проводили конкурси. Для молоді на останній сторінці ми ввели рубрики «Спорт» і «Культурні обрії». Ми залучаємо молодь, щоб їй було цікаво читати газету, але це дуже важко.

— Яким виданням вдасться пережити реформу, а які редакційні колективи залишаться без роботи? У вашій редакції передбачаєте скорочення?

— Зараз у нашому штаті 8 осіб. Я буду битися до останнього, щоб ніяких скорочень не було. У нас оптимальна кількість працюючих. В інших редакціях є і менше, але там менша кількість сторінок. Залишаться працювати ініціативні люди, хто знайде свою нішу. Якраз зараз ми її і шукаємо, прикладаємо максимум зусиль, щоб газета була читабельна і тиражна.

— Як гадаєте, що чекає на нинішніх студентів, майбутніх журналістів, які закінчать вузи після роздержавлення?

— За студентів я повинен сказати наступне: до нас приходять на практику люди, із університету, зовсім не підготовлені! Уже четвертий курс, але вони не журналісти, і їм ніколи не бути ними. Але ж у нас є люди, от у мене є два учні 11 класу, які пишуть, як боги. Їх можна зараз брати в колектив. Є таланти, але журналістикою треба хворіти, треба щоб горіли очі.

— Якою повинна бути підготовка майбутніх журналістів, щоб вони були затребуваними на ринку праці? Адже талант це одне, але ж і підготовка фахова важлива.

— Журналіста можна готувати ще із шкільної парти. Яким чином? Задавати учням різноманітні твори на довільну тему. Якщо він знайде себе в чомусь, чи в історії, поезії чи літературі — тоді буде журналіст. Я, наприклад, ще коли служив у армії хотів бути таким, як Василь Песков, на жаль, він недавно помер. Це знаменитий фото-кореспондент «Комсомольської правди». Таким повинен бути журналіст. Нинішня підготовка журналістів дуже слабка. Оскільки їм викладають не журналісти, а філологи. Вони можуть написати грамотно, але без душі, без емоцій. Після наших практикантів ми переробляємо матеріали по десять разів. Причому, навчати ж можна їх. Ось прийшов один студент, я запропонував йому зробити матеріал про фальсифікацію на ринку фармацевтії у спецпроект «Цілком таємно». Він зробив матеріал, але, як говорять, не до кінця. Я сказав як його доповнити, він доопрацював. Тепер ми надрукуємо цей матеріал. Просто не все їм сказано.

Нині на комерційній основі в Полтавському державному педагогічного університету ім. В. Короленка навчається 24 першокурсники — майбутні журналісти, про це нам повідомили на факультеті «Філології та журналістики» вузу. Дипломованими фахівцями вони стануть вже після реформи комунальних друкованих ЗМІ, коли робочих місць стане значно менше. Чи знайдуть майбутні «акули пера» в нових умовах роботу? Як говорить Аркадій Славуцький: «Працюватимуть ініціативні люди, хто знайде свою нішу, у кого горітимуть очі».

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»