Роздержавлення комунальних друкованих ЗМІ може перетворитися на вітрину для Європи
Затягування процесу роздержавлення ЗМІ призвело до того, що зараз вже нічого й нікого переводити на «комерційні рейки»
Нещодавно Президент України Віктор Янукович дав доручення Прем’єр-міністру України Миколі Азарову щодо роздержавлення друкованих засобів масової інформації. Доручення дано, як йдеться в документі, «з метою виконання зобов’язань України перед Парламентською Асамблеєю Ради Європи щодо роздержавлення друкованих засобів масової інформації, заснованих органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також дальшого впровадження європейських стандартів у цій сфері».
У світлі цього завдання Глава держави доручив до 5 квітня доопрацювати проект Закону України про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації і подати його Президенту для внесення на розгляд Верховної Ради України як невідкладного.
Чим викликаний такий аврал і як це доручення втілиться у життя? На цю тему «Полтавщина» мала розмову із заступником головного редактора газети «Полтавський вісник» Віталієм Скобельським.
— Пане Віталію, чим може завершитися така невідкладність?
— Думаю, що в один момент роздержавити газети буде складно навіть технологічно, процес повинен був відбуватися поступово. Газети мають своє майно, приміщення, автомобілі і т.д. По-друге, редакції комунальних ЗМІ мають договірні зобов’язання перед засновниками, під їх діяльність вже виділили кошти. А чи є в бюджетах кошти, щоб розміщувати офіціальні оголошення того чи іншого органу місцевого самоврядування, держадміністрацій на комерційних засадах? По-третє, за цим стоять люди, які мають статус держслужбовців, як бути із ними? Питань багато і їх одним махом не вирішиш.
— Але сама ідея має право на життя?
— Безумовно. І самі журналісти ставили це питання ще 15-20 років тому. Тоді ще були приміщення, ресурси, люди. А зараз вже все не те.
— Особливо в районних газетах.
— Так, там в редакціях працюють 2-3 людей, майже без ресурсів. Що там роздержавлювати, і навіщо вже?
— Свого часу так було із колгоспами. Де була міцна база і добрий господар, там життя не зупинилося. В інших випадках не стало взагалі нічого.
— Так, те ж саме може трапитися із газетами. Над питанням потрібно було працювати системно і послідовно, а так сам процес може перетворитися на вітрину для Європи, без практичного і логічного застосування.
Нагадаємо, що про самі будні «ПВ» Віталій Скобельський розповів нам ще у 2010 році. До речі, з тих пір у житті газети дещо змінилося.
, «Полтавщина»