Полтавці вшанували Кобзаря біля Тарасового дуба
Громадськість Полтави відвідала перший в Україні живий пам’ятник Тарасу Шевченко — дуб
152 роки тому, 18 травня 1861 року, під час перепоховання Тараса Шевченка в приватному саду І. Гуссона посадили дуб (на околиці Павленок за річкою Тарапунька). Це зробили представники полтавської громади на спомин про перевезення тіла поета в Україну. З того часу це дерево відоме, як Тарасів дуб, Шевченків дуб — пам’ятка природи, перший в Україні живий пам’ятник Т. Г. Шевченкові.
На днях представники полтавської громадськості відвідали місце, де посаджений дуб. Мета заходу — привернути увагу керівництва міста, громадськість до дуба, цього німого сучасника перепоховання Тараса Шевченка. А також — відродити гідну традицію полтавців — відзначати день перепоховання поета біля славетного дуба. Про це розповів Олексій Шаманенко, член Громадської ради при Полтавській ОДА.
Так, полтавці принесли до дерева квіти. Під дубом активісти читали поезії Кобзаря. Мистецький колектив «Полтавські піснярі» виконав кілька пісень. Спеціально до заходу полтавка Катерина Калініченко склала вірш:
Ми прийшли вклонитися дубу нині,
Що посадили на честь Тараса.
Він поет із поетів України,
Стражденної сторони окраса.
Слава велета у світі зростає,
Бо визнають поета повсюди,
Увесь світ Пророка з дубом рівняє,
І ростуть такі дуби повсюди.
Синочку матуся саджала дубок,
А для донечки — струнку тополю.
Тарас Шевченко — наш народний Пророк,
Йому саджають вже гаї дубові!
— Царизм наполегливо викорінював у народі пам’ять про Шевченка, робив усе, щоб заросла бур’яном стежка до пам’ятного дуба. Про це свідчить розпорядження Полтавської духовної консисторії щодо заборони служити панахиду з приводу ювілею Т. Шевченка. Між тим, дуб зростав і дедалі міцнішав, — прокоментував Олексій Шаманенко. — У 1963 році цей дуб було вдруге «відкрито». Напередодні 100-річного Шевченківського ювілею відбулося офіційне відкриття цього живого пам’ятника.. Уздовж парадних сходів посаджено алею з молоденьких дубків, дуб було обгороджено, планувалося поставити погруддя Кобзареві. Та згодом ці обіцянки можновладців було забуто. Більше того, в 1988 році, в день перепоховання Т. Шевченка, коли члени полтавського клубу «Рідне слово» намагалися провести біля дуба масове вшанування пам’яті геніального поета, що зіштовхнулися з відвертою протидією місцевої, тоді ще комуністичної влади.
Як розповів Олексій Шаманенко, зараз місцевість біля шевченкового дуба перебуває в жалюгідному стані: ліхтарі уздовж східців понівечено, цементовані східці пошкоджено, огорожа потребує ремонту. Але полтавці сподіваються, що лад біля живого пам’ятника Кобзарю таки буде наведено. І вже наступного року вшановувати Тараса Шевченка біля дуба збереться більше людей.
, «Полтавщина»