Полтавській владі запропонували транспортну програму, підписану небіжчиком

До інтернет-видання «Полтавщина» звернулася Антоніна Панченко, радник міського голови з питань пасажирських перевезень. Вона попросила викласти думку міської влади стосовно звернення до мерії представників Громадської ради при Полтавській облдержадміністрації. За словами жінки, з активістами не можливо співпрацювати. Вони займаються тільки тим, що критикують діяльність міської влади.

При цьому Антоніна Панченко висловила своє обурення і з приводу того, що представники ГР подали на ім’я міського голови Полтави Олександра Мамая Програму розвитку громадського транспорту загального користування м. Полтави. До речі, на даний момент її в місті немає.  Але недостойним радник вважає те, що документ подано у неналежному вигляді. По-перше, згідно з документом, розвиток транспорту в Полтаві передбачений на 2009-2015 роки. По-друге, у Програмі поданий аналіз ситуації з перевезеннями пасажирів у місті протягом 2000-2006 років (чи доречно?) По-третє, члени ГР подали конкретні пропозиції заходів реалізації Програми розвитку міського пасажирського транспорту не на 2013-... роки, а на 2009-2015 роки. По-третє, документ поданий за підписом начальника транспортного відділу з питань транспортних перевезень та зв’язку М. Дубинки (відзначимо: чиновник помер три роки тому).

— Настільки неприємно отримувати такі листи. Ніхто ж не заперечує проти Програми, але подайте на розгляд свою Програму, а не Програму покійника, — прокоментувала Антоніна Панченко. — Нас схвилювало і те, що у листі до міського голови Олександра Мамая члени ГР зазначили: «у місті Полтаві сьогодні створена з причин професійної непідготовленості та бездіяльності посадових осіб Полтавської міської влади велика проблема з пасажирськими перевезеннями». Скажіть, будь ласка, у Громадській раді сидять експерти? Чому це вони дозволяють собі вирішувати: фахівці чи не фахівці працюють у міськвиконкомі? До речі, визначенням Прем’єр-міністра України Миколи Азарова у ГР мають домінувати експерти та науковці. У цій Громадській раді при Полтавській ОДА немає таких людей. Думки висловлюють люди, які не пов’язані зі сферою транспорту, тому вони і розповідають усілякі дурниці.

До речі, Володимир Васильєв, член ГР при Полтавській ОДА, працює у транспортній сфері більше 10 років, був начальником Центральної диспетчерської служби в Полтаві.

«Полтавщина» поцікавилася, чому транспортний відділ міськвиконкому ворогує з Громадською радою при Полтавській ОДА:

— Якщо і міська влада, і ГР мають палке бажання покращити ситуацію з транспортними перевезеннями в Полтаві, то чому б не об’єднатися для цієї благородної справи?

— Про що тут можна говорити, — відповіла Антоніна Панченко, коли люди визначили, що вони — експерти і можуть судити, хто працює у міськвиконкомі. Чого ми не подружимося? Не знаю, чого. Їм усе не подобається.

— Чи ходили Ви до Громадської ради, щоб поговорити з її представниками, налагодити зв’язок?

— Ні, минулого року я зверталася до Миколи Перепелиці, начальника Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю при Полтавській ОДА. Я попросила його, щоб він якось вплинув на представників Громадської ради, бо він з ними контактує. У принципі, якщо вони — Громадська рада при Полтавській ОДА, хочеться сказати: «Шановні, займайтеся своїми обласними справами, там достатньо негараздів». З цими людьми важко співпрацювати. Усе їм не так. А коли їм було хоч що-небудь так? Вони бачать тільки негатив. Ну, не можна шукати в усьому тільки погане. Потрібно звертатися до конструктивної критики. Якщо вийде публікація, може, ГР почитає, зрозуміє щось...

— Так а чому ви спілкуєтесь з Громадською радою через журналістів?

— А через кого? Ви з ними спілкуєтесь більше, ніж з нами. Це просто крик душі. Бо вже дістали...

— А чи не схоже наше з вами спілкування на те, що ви просто пожалілися на Громадську раду?

— Може, й схоже. Але вони ж жаліються на нас!

Уся ця ситуація нагадала нам дитячий вірш Ірини Токмакової «Сварка»:

«Ты меня заобижала.
А скажи: зачем?
Леденец в руке зажала -
Я же весь не съем!
Я просил совсем чуточек,
Крошечку просил.
Осторожно уголочек
Я бы откусил.
Ну и что ж, что он — английский —
Этот леденец.
Был тебе я другом близким.
Всё. Теперь конец...»

Як казав Вільям Хезліт: «Нам мало бути правими; нам потрібно ще й довести, що інші — абсолютно не праві». Але чи варте це того? Чи потрібно це у вирішенні проблемних ситуацій у сфері транспорту в Полтаві?

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»