Розмір тексту

Полтавські націоналісти готуються до бою

Микола Біляєв Микола Біляєв

Полтавські націоналісти не виключають у майбутньому силового протистояння і готуються до нього

На виставці «Книжкова весна на Полтавщині» була представлена експозиція Полтавської молодіжної організації «Сокіл». Щоб з’ясувати, що це за організація та про мету її діяльності «Полтавщина» поспілкувалась з заступником голови «Сокола» Миколою Біляєвим.

— Коли була створена Ваша організація та що вона собою являє?

— Організація була створена в Полтаві три роки тому. За цей час, вважаю, ми досягли досить непоганих результатів як для віддаленого від заходу регіону, оскільки ідеї українського націоналізму легше приживаються в західному регіоні, і чим далі на схід, тим складніше. Стосовно того, що являє собою «Сокіл», то це молодіжна громадська організація, яка ставить на меті ідеологічне виховання та фізичний вишкіл молоді. Власне, правильніше було б казати не створена, а відроджена з організації «Сокіл», яка існувала на території Галичини до Другої світової війни, вихованці якої потім боролися проти Польщі і Радянського Союзу. Теперішній «Сокіл» можна частково вважати молодіжним крилом ВО «Свобода».

— Що входить в поняття «фізичний вишкіл молоді»? Це якісь тренувальні табори?

— Це постійні вишколи, постійні стрільби, заняття з рукопашу, проведення різноманітних змагань.

— А яким чином фінансуються подібні заходи, адже щоб проводити ті самі стрільби, потрібно мати зброю і купувати боєприпаси, а вони не з дешевих. До речі, стрільби проводите з вогнепальної зброї?

— Ні, стрільби проводимо лише з пневматичної зброї, а також страйкбольних та пейнтбольних автоматів. Вогнепальною зброєю, на жаль, похвалитися поки що не можемо. Стосовно фінансування вишкольних таборів, то воно невелике, на 10-15 чоловік. І проходить повністю за рахунок самофінансування учасників. Кожен скинувся гривень по двадцять — купили крупу, тушонку, хліб і пішли десь до річки чи в ліс поглибше. А якщо робимо масові заходи людей на сто, які тривають по декілька днів, то звісно шукаємо спонсорів, щоб закупити провіант та інші матеріали.

— Що саме входить в програми таких вишколів?

— Рукопашний бій, бій на ножах (звісно використовуємо гумові та дерев’яні макети, щоб не травмуватися), спортивне орієнтування, стройова підготовка, тактико-спеціальна підготовка. Багато членів організації спортсмени, які займаються різними видами єдиноборств. Я особисто довгий час займався боксом, хтось займався карате-кіокушин чи тайським боксом. Тож намагаємось підтягувати одне одного. Ну і звісно ж головне — це ідеологічна підготовка.

— Із цих заходів зрозуміло, що ви готуєтесь до війни. А кого ви бачите супротивником?

— Ворогів може бути багато, але зараз найактуальніша проблема — це внутрішні вороги. Думаю, можна на цьому не наголошувати...

— Ні, насправді це цікаво, і хотілося б, щоб ви цю тему розкрили. Кого ви бачите внутрішніми ворогами?

— У першу чергу, наші вороги — це донецька банда, оскільки зовнішній ворог мабуть не завдає такої шкоди, як внутрішній. Він «допомагає» суспільству гнити зсередини. Коли зовнішній ворог атакує, то зрозуміло як з ним себе вести, а внутрішній вбиває потихеньку і непомітно. Але в один момент це все доходить до критичної точки і вибухає. Звісно, що не хотілося б цього вибуху, але в крайньому випадку ми до нього готові. Хотілося б, щоб все йшло законним шляхом, але ж в країні багато людей вважають, що єдиний вихід сьогодні — це збройний переворот. Хотілося б поставити тим людям запитання, чи готові вони до нього, і чи впевнені, що втримають перемогу? Де гарантії, що сюди не увірвуться якісь інші війська і ми не станемо сателітом Росії чи НАТО? Тож коли ці люди кажуть, що треба брати в руки автомати, хочеться відповісти, що ми готові до цього, ми тренуємось, але нам не хотілося б проливати на своїй землі братську кров. От, наприклад, людина не вважає поки що ідеї українського націоналізму своїми, і за це її вбивати? Звісно, поки що цього б не хотілося. Сподіваюсь, пройде час і ця людина зрозуміє, що є правильно, що є добре, а що ні.

— Ви знаєте, що в Україні загалом, і в Полтаві зокрема, багато людей схильні до лівопатріотичної ідеології. А чим далі на Схід, тим неорадянські настрої більші. Як Ви з цими людьми будете...

— Боротися?

— Так, як Ви до них ставитесь і чого їм від вас очікувати?

— Розумієте, ці люди продукт 70-річної окупації України Радянським Союзом. Це ті, хто народилися в СРСР і до цього часу тут проживають, і ті, хто народилися від батьків, які жили в Радянському Союзі. Звісно, що люди тоді не мали доступу ні до якої іншої інформації, була по суті закрита зона. Людям навіювалося «Мир, труд, май», «Там капіталізм загниваючий, в нас соціалізм процвітаючий», їм досить добре промили мізки і диву дивуєшся, як людина взагалі таке може говорити та мати такий світогляд. Хоча зараз багато людей схиляються саме до націоналізму тому, що мають можливість порівнювати, наприклад, Сталіна і Бандеру. Деякі вважають Сталіна за героя, бо їм хотілося б сильного диктатора, який тримав би їх в кулаці...

— Ви вважаєте, що Бандера не тримав би всіх у кулаці?

— Звісно, тримав би, але Бандера не наробив таких гріхів як Сталін. Я згоден, що є люди лівоналаштовані, і як мене не переконати стати комуністом, так і з них не зробити націоналістів. Але левова частка тих людей досить легко піддається впливу, і з ними можна розмовляти. Тож ми цих людей вбивати чи бити не збираємось.

— Ви напевно чули про лівопатріотичні рухи «Суть часу Україна» та «Боротьба». Як будете вчиняти з ними?

— Звісно чули, ми цікавимось такими речами. Хочу сказати, що розвиток породжується в боротьбі, здорова конкуренція вона ніколи не заважала. Повністю викорінити ці рухи неможливо, але суттєво зменшити кількість їх прихильників можна. Зменшити повторюю зміною свідомості, а не фізично.

— Як ви ставитесь до того, що в Охтирці націоналіст Андрій Мірошніченко сплюндрував пам’ятник Леніну? Адже після цього подібний випадок відбувся і в Полтавській області, на Львівщині напевно у відповідь пошкодили пам’ятник Бандері.

— Звісно вчинок Мірошніченка я, як націоналіст, схвалюю, адже Ленін на мою думку найбільший кат, ніж усі інші разом узяті. А стосовно пам’ятника Бандері, то це була очікувана реакція. На жаль, не змогли попередити, але наступні пам’ятники правопорушники пошкодити не змогли — люди їх затримали.

— Отже, звалити пам’ятник Леніну це добре, а Бандері — це правопорушники?

— Звісно, навіть згідно закону. Адже ще президент Ющенко видавав указ про декомунізацію, який ніхто не мкасував, а указу про дебандеризацію не було. А якщо такий закон вийде, то тоді буде силове протистояння до якого ми готові. Я б навіть додав, готові значно більше, ніж наші супротивники з лівих сил.

— Тобто Ви б їм порадили підготуватися, щоб бути гідним суперником для Вас?

— Можливо й так (сміється). Проте, я думаю, їм небагато залишилось. Час найкращий лікар і найкращий архітектор, а їх час проходить.

— Останнє запитання. В Харкові донедавна існувала націоналістична організація «Патріот України», у якої з Вашим харківським осередком був досить серйозний конфлікт. В інтернеті навіть є відео, де вони б’ють ваших колег. В Полтаві націоналістичний рух представляєте винятково Ви?

— Так, в Полтаві націоналістичний рух представляє ВО «Свобода» та ми, як її молодіжне крило. Стосовно «Патріота України» можу сказати одне: була в Харкові така організація і був з нею конфлікт. Зараз немає в Харкові організації «Патріот України». За цим ставимо три крапки і нехай читачі додумують самі.

Владислав ЄВТУШЕНКО, «Полтавщина»

Останні новини

Полтавщина:

Запропонувати тему