Жителі Ковалівки вдруге відстояли свою сільську лікарню
Селяни «відбилися» від оптимізації лікарні
Вперше це було кілька років тому, коли Полтавська райрада та райдержадміністрація захотіли реорганізувати Ковалівську дільничну лікарню, яка обслуговує жителів Ковалівської та Новоселівської сільради (а це понад 5000 осіб), в амбулаторію сімейної медицини. Резолюцією громадських слухань у Ковалівці територіальна громада не дала згоду на таку, з дозволу сказати, «оптимізацію», бо це означало б закриття стаціонару, скорочення посад лікарів і т.д.
Цього року районна влада взялася за «оптимізацію». Але ні в сільську раду, ні до громади ніхто з очільників району та медичної галузі не приїхав.
Просто поставили перед фактом: на сесію районної ради 15 березня виноситься питання про припинення діяльності дільничних лікарень — Абазівської та Ковалівської.
Абазівці нібито погодилися зі своєю долею: залишитися без стаціонару. А ковалівська знову повстала.
Інтереси своїх виборців на засіданні постійної депутатської комісії захищав депутат райради Олександр Бублик. Наголошував на тому, що й Ковалівська сільрада заперечує проти закриття лікарні, про що прийнято відповідне рішення сесії та виконкому ради, а також громада зібрала 1296 підписів — проти закриття лікарні.
Уже перед самою сесією народний депутат Юрій Бублик, котрий до обрання був ковалівським сільським головою й проживає в Ковалівці, підключився як «важка артилерія».
Жителі Ковалівки та активісти ВАО «Свобода» пікетували районний адмінбудинок по вул.Шевченка, 5 у Полтаві.
До них вийшли заступник голови Полтавської райради Микола Кальченко та начальник райвідділу охорони здоров’я Микола Рощак.
Запевнили, що разом з Юрієм Бубликом знайшли компромісне рішення, як виконати закон України про реорганізацію медичної галузі й водночас зберегти цілодобові стаціонарні ліжка.
Обговорення цього питання на сесії було бурхливим. Депутати нагадали голові райдержадміністрації Володимиру Павленку, що в Рунівщині два роки тому закрили дільничну лікарню, перетворивши її в амбулаторію сімейної медицини, яка працює тільки з 8-ї до 18-ї години. А вночі вже не один житель села помер, так і не дочекавшись «швидкої допомоги». Тож ціна «оптимізації» — примарної економії коштів — людські життя.
У той же час «оптимізація» чомусь зовсім не торкається Феофанії, на яку щороку збільшують фінансування з державного бюджету. Простих же українців по суті позбавляють права на медичні послуги, бо то тільки на папері все красиво й гарно, а в реальності медицина віддаляється від людей, особливо в сільській місцевості.
На запитання із залу, чому попри постійні причитання про необхідність економити бюджетні гроші, сама вивіска на районному Будинку культури коштує... 11000 гривень, якоїсь переконливої відповіді від В.Павленка не прозвучало.
Народний депутат Юрій Бублик, виступаючи, наголосив на найбільшій проблемі Полтавського району — закритості влади (рішення приймаються кулуарно, без консультацій з громадськістю, журналістів виганяють із засідань депутатських комісій і т.д.) А також попросив депутатський корпус підтримати компромісну пропозицію: після реорганізації Ковалівської та Абазівської дільничних лікарень в амбулаторії сімейної медицини відкрити на їхній базі філіали терапевтичного відділення Полтавської ЦРЛ. Тільки таким чином можна зберегти існуючі стаціонарні ліжка.
Рішення було ухвалене одноголосно.
Тож громада Абазівки має подякувати ковалівській громаді та ВО «Свобода» за принципову позицію, завдяки чому збережено стаціонар і в їхньому сільському медичному закладі.
Вкотре ковалівська територіальна громада показала приклад усім іншим громадам: за справедливість, за свої права можна й потрібно боротися.
«Борітеся — поборете!» — пам’ятаймо ці пророчі слова Кобзаря!