Соціолог розповів, чому Макар і Залужний програли вибори
Микола Лебедик пояснив, чому результати його досліджень по Полтаві не співпали з остаточними результатами виборів
Поразка кандидатів-самовисуванців на виборах до Верховної Ради Олександра Залужного (144 округ) та Володимира Макара (145 округ) викликала у нас ряд запитань до керівника Незалежного центру стратегічних досліджень, наукового керівника Всеукраїнської служби соціологічного моніторингу Миколи Лебедика.
Нагадаємо, що згідно із соціологічним опитуваннями 22 серпня Володимир Макар був беззаперечним лідером електоральних симпатій. За нього були готові проголосувати 33,7% виборців.
6 жовтня проведені соцопитування у лідерах залишали Олександра Залужного.
— Миколо Петровичу, чому результати соцопитувань не співпали із результатами голосування?
— Стосовно і Макара, і Залужного, то їхні остаточні результати майже співпали із результатами соцопитувань. Наприклад, у серпні за Макара готові були проголосувати 33% виборців, а в день виборів проголосували 30,24%.
— До речі, ваші дані соцопитувань підтвердились результатами народного волевиявлення в 147 окрузі, де переміг самовисуванець Олег Кулініч, отримавши 43,32%. 8 вересня за нього готові були голосувати 38,4% і він був лідером симпатій. Це стосується й опитування в 146 окрузі. 6 жовтня виборці вивели Юрія Шаповалова в лідери, надавши під час опитування 36%. Вже на виборах Шаповалов отримав 34,35% і переміг.
— Це дійсно так. Що стосується Макара, то потрібно було зробити моніторинг максимально близько до виборів. На мою думку, існує кілька причин поразки. Перша, і одна із головних, — цим двом кандидатам потрібно було йти до людей, як говорять політтехнологи, на відстань 70 сантиметрів. Вони ж спілкувалися із виборцями переважно під час офіційних заходів. По-друге, вони надто довго «світилися», а до добра швидко звикають. Зробив благодійність, молодець, роби далі, але тут ось з’явився хтось новий. Вони думали, що безумовно позитивний фактор меценатства можна перевести у політичну площину. Але це помилка. У політиці спрацьовує принцип «свій-чужий». І саме у цій площині на тлі нових та комунікабельних конкурентів у вигляді Бублика та Капліна вони стали «чужими». Юрій Бублик активно спілкувався з людьми, йшов до них, а Макар більше нагадував картинку.
— Деякі фахівці говорять, що міський голова Олександр Мамай, який активно пов’язував цих кандидатів із своїм ім’ям, розраховував, що своїм рейтингом підтягне своїх «протеже». Це не спрацювало?
— Це почало працювати, але міський голова надто пізно почав це робити. Але не це головне. Виборці жадали нових політиків і пов’язували із ними зміни на краще. Що стосується Сергія Капліна, то запорукою його перемоги став високий рейтинг «УДАРу», нової партії.
— Після виборів меценатству кінець?
— Це питання не до мене, але думаю, що така робота не проходить безслідно. Ці речі просто потрібно розмежовувати із політикою.
— Що думаєте про переможців?
— Особисто у мене є сумніви, що вони зможуть діяти не в рамках партійних програм, а в руслі саме державницьких завдань. Це різні речі. Одна справа, коли національна свідомість експлуатується, інша — коли вона втілюються в життя без всякої залежності від політичних вподобань чи національності. Наприклад, я не хочу принижувати Сергія Капліна, але який він господарник — ніхто не знає. Також невідомо, як він буде вибудовувати свою співпрацю із облдержадміністрацією та міською радою для поліпшення життя полтавської громади. А без такої співпраці важко уявити якісь позитивні зрушення.
, «Полтавщина»