Микола Кульчинський розповів про Віктора Ющенка

Досить жваве обговорення моєї попередньої статті змусило мене внести уточнення. Найменше я б хотів, щоб недобрим словом згадували Віктора Ющенка. Рекомендуючи обирати з трьох опозиційних партій, я керувався виключно соціологією Бекешкіної, якій довіряю повністю, а не якістю списку «Нашої України». Він нічим не гірший від інших, а в розумінні історичного процесу, навіть набагато сильніший. В чому ж він полягає цей історичний процес? Нещодавно був у гостях у Ю. Бадзя. Нинішньому поколінню це прізвище мало що говорить, як багато інших з тих, хто мучився і страждав за українську свободу, тобто за свободу української нації в комуністичних концтаборах. Ю. Бадзьо блискучий політолог, підкреслюю — політолог, а не політтехнолог, якими є 99% українських політологів, що за гроші працюють на владу чи на опозицію. Довголітній політв’язень, філософ, публіцист. Так от, в одній із своїх праць він вводить термін «троянська кобила історичного процесу». І по сьогодні українська нація не звільнилася від російської окупації і ця окупація в душах і головах людей. І по сьогодні російська мова, культура тяжіє над українцями, а своя перебуває у стані пасинки і відчайдушно бореться за виживання. Велика українська катастрофа 20 сторіччя, яку ми зазнали після поразки визвольних змагань 1918-21 років, коли окупанти фізично знищили половину нашої нації, а іншу половину поставили на коліна і впродовж 8 десятиліть існування російської імперії в її комуністичному різновиді ретельно стежили, щоб ніхто не піднявся. Для цього кожного п’ятого з аборигенів робили стукачами, для цього поети і письменники таврували український буржуазний націоналізм, історики борців за українську свободу, а зрадників і холуїв возвеличували. Вся ця падлюча рать день і ніч упосліджувала українську мову і культуру, залякувала, мародерствувала, ґвалтувала на загарбаній території не гірше ката Петра, якого так любить Матковський. Вся московська зграя збоченців і кримінальників, що обсіли Україну, жорстокість і підлість яких по відношенню до українців не знала меж, і яким за шмат гнилої ковбаси вірно служили українські холуї і по сьогодні хазяйнують в українській державі.

Аналіз національного складу олігархів, депутатів, президентської адміністрації також є свідченням нового поневолення України і політкоректність тут ні до чого. Серед олігархів виключно не українці, у парламенті українців меншість, в уряді та адміністрації Президента також. Очевидний факт національного поневолення. Щоб приховати його нова влада і взяла курс на розмивання української ідентичності, як це робили царі та комуністи. Ну й зрозуміло взяла нова влада на озброєння давню московська політику доведену до досконалості — розділяй і владарюй.

До речі, у світлі антиімперіалістичних студій Е. Саїди, Е. Томпсон, багатьох інших вчених, що працюють над проблемою — імперіалізму та культури, то російська культура є далеко не гуманістичною, від неї таки добряче тхне шовінізмом, а подекуди і фашизмом. Росіяни цього ж навіть не усвідомлюють, чи не хочуть, чи бояться усвідомити, щоб уникнути нових психологічних травм. Що говорити, розпад російської комуністичної імперії, яка за російським звичаєм вкрай нахабного цинізму називати своє гидотне колоніальне насильство над поневоленими народами великим благом і добром, названо Союзом радянських соціалістичних республік таки завдав досить глибоких психологічних травм непогрішимому богоносному російському народові. І замість осмислення новітніх історичних процесів на основі сучасних знань і сучасних підходів до співжиття народів, Росія кинулася відстоювати імперію як завжди брудними і огидними методами, які вона застосовувала у минулому, не бачачи, що надворі 21 сторіччя. Українцям зрештою треба усвідомити, що російська мова перестала бути мовою культури, а стала інструментом поневолення, а російська культура навіть не відрікшись від імперіалізму, не засудивши його по всіх напрямках культурної діяльності є так само інструментом поневолення, руїни як окремої особистості так і всієї нації.

Так от, з усіх президентів тільки Віктор Ющенко розумів завдання історичного процесу — звільнити українців з їхнього духовного, культурного, політичного рабства, звільнити поневолення душі і розуму, як конечної передумови створення демократичної української держави, справжньої ринкової економіки без олігархів, становлення середнього класу, ліквідування бідності. Ось за це і слід шанувати Ющенка. А що не все вдалося виконати, то значна доля вини, якщо не більша, лягає на БЮТ, який не зміг за дрібничковим окремішним, побачити загальноукраїнського історичного процесу. Звідси і сказав Ю. Бадзьо про БЮТ — «троянська кобила історичного процесу».

Зрозуміло, що поразка помаранчевих тимчасова. Аналіз її потребує спокійно і позаособистістно виключно наукової дискусії, яка має допомогти знайти причини поразки, позбутися їх і рухатись далі до виконання найголовнішого історичного завдання — звільнення і відродження української нації, що тільки й може дати творчу енергію для необхідних успіхів в усіх сферах суспільного життя, в тому числі і соціальній.

Коли я пропоную обирати серед трьох політичних сил, то тільки в силу того, що вони мають реальну підтримку громадян, отже реально можуть протистояти подальшому поневоленню українців. Якщо вони цього не усвідомлять, не будуть себе вдосконалювати, ставити загальне вище особистого і партійного, то й вони відійдуть у небуття разом із вічно минулими комуністами і регіоналами. Звичайно, тоді всім нам і нашим дітям прийдеться ще довго попомучитись. Та все-таки є надія, що БЮТ осмислить свої гріхи і провини перед Вітчизною, а «Свобода» й «УДАР» зрозуміють, які на них покладаються надії. Що ж до «Нашої України», то перед нею довгий шлях тяжкої праці задля повернення довіри виборців. Хотілося б, що б це відбулося. А ще більше хотілося б, щоб «усі бурлаки зібралися до однієї хати», як співається у давній пісні, тобто все, що є порядного і патріотичного скрізь по партійних кутках було зібрано в одній політичній силі і було виконано наше історичне завдання — відродження української нації. Впевнений — тільки тоді ми і матимемо державу конкурентну, комфортну для своїх громадян з високим рівнем захисту наших прав і свобод, а народ наш нарешті освоїть колосальні культурні пласти, які самовіддано творили для нього і великі попередники і великі сучасники, а рідна українська мова, як основа нашої культури та ідентичності, посяде на великокняжий Київський престол, що належить їй по праву.

Микола Кульчинський, народний депутат України,голова Полтавського обласного обєднання товариства «Просвіта» ім.Тараса Шевченка