Держава не підтримує виробництво здорової їжі

Про те, як нагодувати людей екологічно чистими продуктами, йшлося сьогодні в Полтавській державній аграрній академії на засіданні круглого столу «Органічне землеробство на Полтавщині: проблеми та перспективи», організованому газетою «Урядовий кур’єр» та Полтавською облдержадміністрацією. Участь у ньому взяли аграрії, науковці, чиновники, журналісти. Учасники зібрання говорили про те, що Полтавщина має передумови, щоб стати тим центром, де можна налагодити виробництво екологічно чистої продукції і звідки цей досвід поширювався б по Україні. 

Утім, реально такий вид землеробства існує лише в кількох господарствах. Найвідоміше серед них, звісно, ПП «Агроекологія» Шишацького району, засноване Героєм України, Героєм Соціалістичної Праці, почесним професором ПДАА Семеном Антонцем. Тут з 1976 року землю не обробляють плугом, з 1978 — отрутохімікатами, 15 років не вносять мінеральних добрив. І разом з тим отримують хороші урожаї сільгоспкультур, розвивають тваринництво. Але послідовників у Семена Антонця небагато. Щоправда, є кілька господарств в області, де вже по 8-15 років на використовують хімічні добрива — «Дружба» у Чутівському районі, «Здобуток» — у Кобеляцькому, «Нива» — у Шишацькому, два господарства у Чорнухинському районі... Загалом — можна по пальцях перерахувати. 

А чому? Адже, здавалося б, все дуже просто: виробляй екологічно чисте зерно, молоко, м’ясо, овочі, продавай їх дорожче, ніж вирощене на «хімії», отримуй кровно зароблені гроші і радій, що працюєш на здоров?я нації... На жаль, у нашій державі це поки що — лише мрії.

Як зазначив заступник начальника головного управління агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації Семен Москаленко, органічне землеробство поки що не має ніякої підтримки від держави: немає відповідного законодавства, політики, програми тощо. Управління вже неодноразово піднімало питання про те, щоб присвоїти особливий статус землям, на яких господарює Семен Антонець. Такий статус дозволив би назавжди заборонити тут використання плугу, отрутохімікатів, мінеральних добрив. Тобто, унікальний досвід органічного землеробства слугував би багатьом поколінням аграріїв та науковців. Утім, підтримки з боку держави така пропозиція не мала. Майже всі президенти нашої країни, прем’єри, міністри побували в «Агроекології», висловлювали своє захоплення технологією, якістю продукції..., а закону про органічне землеробство як не було, так і немає. Не відрізняються у нас і ціни на екологічно чисту продукцію і вирощену з «хімією».

Отже, виробники найчастіше не зацікавлені у впровадженні органічного землеробства. Їм набагато легше і дешевше вирощувати врожаї, застосовуючи величезну кількість пестицидів, гербіцидів і мінеральних добрив. Як це зрештою вплине на здоров’я споживачів, нікого не цікавить. Як і те, що таким «господарюванням» буквально вбивають землю і все живе на ній. Студенти ПДАА, які проходили практику в одному з великих надсучасних господарств, розповідали, що в ньому не побачиш жодної бджоли... На пряме запитання журналістів, для чого вирощують зараз великі урожаї кукурудзи агрофірми-гіганти — для людей чи для грошей, Семен Москаленко так само прямо відповів: «Для грошей».

Учасники круглого столу, намагаючись привернути увагу громадськості і держави до питання органічного землеробства, прийняли звернення до владних структур країни. У ньому вони, зокрема, закликали до прийняття базового закону про органічне землеробство та сертифікацію екологічно безпечної продукції; розробки ефективної національної системи сертифікації та контролю господарств, що перейшли на органічне землеробство і виробленої ними продукції; створення інфраструктури виробників такої продукції; інтеграції в міжнародні структури та забезпечення доступу на зовнішні ринки української екологічно безпечної продукції; встановлення надбавок до реалізаційних цін на таку продукцію.

Залишається сподіватися, що держава почує аграріїв та споживачів їхньої продукції і на ділі подбає про забезпечення здорового харчування народу.

Ганна КОЗЕЛЬСЬКА, «Полтавщина»