Полтавці не знають, що купаються у зараженій воді

Пляжний сезон у Полтаві продовжується, люди продовжують рятуватися від спеки у воді на міських пляжах, не дивлячись на попередження СЕС. Виявилося, що багато з полтавців просто не знають, до прикладу, що міський пляж Київського району — визначений як вкрай не бажаний для того, щоб там плавати й взагалі перебувати у такій воді. На цьому пляжі зафіксували підвищену концентрацію інфекційних елементів, зокрема підвищений вміст лактозопозитивної кишечної палички.

Про таку заборону, чи точніше сказати попередження — люди мають дізнаватися з інформації у місцевих ЗМІ. Окрім цього, найперший попереджувальний засіб заборони купатися у тій чи іншій водоймі — це попереджувальні таблички (написи), що містять коротку інформацію з приводу небезпеки для здоров’я.

За словами Андрія Хайлова, заввідділом комунальної гігієни Полтавської міської СЕС — такі інформативні таблички були встановлені майже одразу після Постанови головного санітарного лікаря Полтави про заборону купатися у річці Ворскла на окремих визначених ділянках води.

Але такі таблиці вже встигли пошкодити й взагалі позривати. Полтавцям, чомусь кожного літа, до вподоби такі таблички у тому сенсі, що їх використовують для будь-яких інших призначень, окрім запланованого — нести інформацію про заборону купання у водоймі, — каже санітарний спеціаліст Полтавської міської СЕС.

— Людям «сподобалася» табличка — чому б не розтрощити, взяли й розвели з неї багаття, використовуючи у якості дров, — розповів Андрій Хайлов, заввідділом комунальної гігієни Полтавської міської СЕС.

Щодо встановлення таких табличок нехай початково чи повторно — це компетенція керівництва окремого пляжу, тобто приватних підприємців у відповідності закріпленої за ними ділянки.

Завітавши на пляж Київського району (одразу під мостом) ми пересвідчились, що такі таблички на місці пляжу Київського району у Полтаві... ставлять. Саме так: приїхавши на пляж, ми застали одного із приватних підприємців — молодик встановлював одне з таких «картонних попереджень» обабіч дороги, мовляв, щоб при в’їзді було видно одразу.

По лінії пляжу на трьох деревах прибиті залізні (якісні) таблички з написом «Купатися заборонено», дві з яких — високо на стовбурі дерева й закриті гіллям. Шанси, що людина зверне увагу чи взагалі побачить таку таблицю — дуже низькі. Ці ж дві вже давно зі здертою фарбою, і схоже висять тут ще з радянських часів.

Картонні таблички майструють на місці, на задвірках тутешнього кафетерію: картонна коробка плюс дерев’яні кілки, елементи чіпляють одне до одного — ось вся і таблиця. На картоні звичний напис маркером «Купатися заборонено».

Чоловік, що встановлює таблички вже втретє, стверджує, що люди їх збивають. Або використовують коли розводять багаття чи просто від хуліганства.

Відпочиваючих на пляжі досить багато, як для понеділка. Люди кажуть, що про заборону не знають, деякі побачивши репортерів — збіглися питати «що й до чого». Більшість здивовані, точніше — розгублені, мовляв «нічого не чули».

— Ми тут майже кожного дня, — розповідають двоє чоловіків-пенсіонерів. — Сюди їдемо, бо недалеко, куди старістю на Дублянщину прямувати...Взагалі неозброєним оком видно — у вихідні вода дуже брудна, щось зливають — не інакше, а зелень ця у воді від очерету разом з усією заразою — тягнеться вже хтозна куди, шириться в об’ємі.

Що ж... Дуже схоже на наш народ: якщо десь і є табличка із забороною, то саме тут і зараз цю заборону потрібно власноруч «скасувати».

Наталія КЛИМЕНКО, «Полтавщина»