У Полтаві пам’ятнику Зигіну пошкодували гвоздик

Напередодні 9 Травня у Полтаві вшанували пам’ять загиблих під час Великої Вітчизняної війни. З цього приводу полтавці зібралися до пам’ятника Олексію Зигіну.

Оркестр грав пісню Давида Тухманова і Володимира Харитонова «День Победы». Бабусі та дідусі, які випадково проходили повз, не маючи квітів для покладання, просто присідали на лаву і слухали оркестр. Те саме робили і матусі з дітьми. Під пам’ятником же полтавські школярі та ветерани покладали квіти. Останні віддавали честь загиблим.

15-хвилинний захід був добре організований: поклали квіти та розійшлись. Лише кілька школярів залишили свої гвоздики (цілі і поламані) при собі — чи то надумали для них іншого господаря, чи то не вважають Зигіна достойною кандидатурою для вшанування. Один з хлопців, якого нам вдалося щодо цього запитати, відповів:

— У мене було чотири гвоздики. Одна зламалася — не класти ж її до пам’ятника! Тому лишив там три.

Інші юнаки та дівчата з цілими гвоздиками надто швидко зникли в громадському транспорті. При цьому змусити учнів цивілізовано переходити дорогу - на зелене світло - вдалося не всім педагогам. З ветеранами поговорити також не надто вдалося. Їх від журналістів майже забрали: захід-то добре організований — чоловіків та жінок швидко повсаджували в автобус (мабуть, поїхали далі на інші заходи). Єдиний, чию думку з приводу дійства нам вдалося почути, це Іван Ткаченко, який має відзнаки за звільнення Варшави, взяття Берліна та інші. І то тільки тому, що ветеран повільно ходить. І як би його не підганяли організатори, швидше рухатися до автобусу він не зміг. По дорозі спілкувався з нами.

За словами Івана Ткаченко, сьогодні він прийшов до пам’ятника вшанувати пам’ять загиблих воїнів та тих, хто залишився в живих. Паралельно ми запитали, що чоловік думає з приводу дискусії справжності подвигу Олексія Зигіна та більш ймовірної заслуги Григорія Кулика. Адже історики запевняють: Генерал Зигін був на полтавській землі лише один день і в жодних боях у нашому регіоні участі не брав. А маршал Григорій Кулик — один з тих, хто, справді, заслужив бути вшанованим — ще невідоміший полтавським школярам, ніж невідомий Олексій Зигін (звичайно, окрім того, що він — чоловік і якось пов’язаний з Полтавщиною). То на це Іван Ткаченко відповів:

— Дискутувати можна довго: герой Зигін чи ні. Я прийшов вклонитися тим, хто цього достойний. І пам’ятник — місце, де я зміг це зробити. Я вшанував сьогодні покладанням квітів, повторюся, достойних. Якщо Зигін, справді, достойний, то вшанував і його.

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»