У Полтаві відбулася емоційно-поетична тусівка
28 квітня у пивниці «Сто доріг» відбулася унікальна для Полтави літературно-музична подія — ЕПТ (Емоційно-Поетична Тусівка)
Захід був проведений незалежним мистецьким об’єднанням «Magnum Opus» та арт-групою «Творчий Кременчук».
Полтаву представляли такі молоді поети як Анна Єгорова, Роман Повзик, Андрій Коновалов, Сергій Одаренко, Вікторія Ткаченко (Сергій і Віка були неперевершеними ведучими вечору), Роман Могілат, Ірина Домненко, Дмитро Козуленко і Михайло Кишкань. Від Кременчука були Олеся Міфтахова, Олександр Ємець, Богдан Духевич, Павло Жидков і Сашко Ткаченко.
Концепція вечору полягала у тому, що ведучі по черзі витягували папірці з іменами учасників. Поет, що виходив на сцену, мав прочитати 2 чи 3 вірша, причому кожен вірш мав виражати певну емоцію — вдячність, страх, надію, біль, цікавість, спустошеність... Розбавляла літературну частину Тетяна Колесник, яка своєю музикою і голосом просто зачарувала публіку.
Місць не вистачало, деяким поціновувачам сучасної поезії довелося стоячи насолоджуватися калейдоскопом образів, метафор, рим і емоцій. Сподіваємося, що кожен з глядачів отримав заряд позитиву, який поселиться у його серці, надовго зігріваючи душу.
Роман Повзик
Наприкінці дійства глядачі мали написати на своєму квитку прізвище поета, який сподобався їм найбільше. Після підрахунку голосів ним став молодий полтавський поет Роман Повзик, про якого наше видання вже нещодавно писало. Окрім прихильності і аплодисментів глядачів, він отримав нову книгу найвідомішого сучасного українського поета Сергія Жадана «Вогнепальні й ножові». Наприкінці Роман прочитав на біс вірш «Леді Гага», що вже став його візитівкою.
Ось, до речі, один з віршів переможця (емоція — натхненність):
Шкода про те, що з тобою не знаємо жодної давньої мови:
співали б на ній тихенько, розповідали б легенди.
Ти б переклала усі новини, жарти, погодні умови,
реклами, торгові марки, відомі й не дуже бренди.
А я б тоді прочитав усі вірші на мові отій забутій,
дивуючись з того, що зовсім не зникли рими.
І байдуже, що за вікнами — там середа чи лютий,
ми б і їх переклали, ми б говорили ними.
Заповнили б всю кімнату, квартиру оцим минулим,
забиваючи дихання ним, мов водою власні легені.
І усім би речам назавжди назви їхні старі повернули,
а далі б уже продовжили свої ні про що теревені.
Бажаємо Роману майбутніх поетичних перемог, а НМО «Magnum Opus» — і далі проводити такі літературні вечори. Приходьте на наступні заходи цього об’єднання і ви дізнаєтеся, що в нашому місті живе дивовижна поезія.