Сергій Ясинський про полтавський «космос», власників нафтогазових свердловин та чиновницькі кишені, набиті державними коштами

Запитання подаємо мовою оригіналу зі збереженням орфографії, пунктуації та стилістики авторів.

— Шановний, Сергій Ясинський! Скажіть будь ласька, чому керівництво Обласної державної адміністрації та Міської ради не можуть знайти спільної мови і разом вирішувати нагальні проблеми міста та області? Здається на чолі обох керівних установ працюють високоосвідчені люди, але чомусь постійно поливають брудом один одного і не розуміють, що працюючи разом на користь міста і області легше досягти поставлених цілей. Ця ситуація нагадує стосунки експрезидента України Віктора Ющенка та Прем’єр- міністра України Юлію Тимошенко, які постійно сварились і в результаті країна опинилась в безкраїх боргах, а її економіка в занепаді!
ВВВ12

— Голова Полтавської обласної адміністрації всю енергію спрямовує виключно в робоче русло. Рівень і оцінку його діяльності визначить час і самі полтавці. Прогрес із виконанням показників обласного бюджету очевидний. У нас кожного року перевиконання обласного бюджету становить не менше, ніж 50 мільйонів гривень. Найвищий рівень виконання областю частини державного бюджету. І це навіть в попередній, кризовий рік. Тому це не порівняння персон. Яскравий приклад — потрібно просто вийти на вулицю і подивитись на місто. Мабуть, полтавці цього заслуговують, їм так комфортно. У будь-якому іншому європейському місті при подібній ситуації через два дні мешканці мітлами вимели таку б мерію. От і все.

— Шановний, Сергій Євстахійович! Ви займайтесь громадською діяльністю, чи вирішуєте тільки державні питання?
Nyusia

— 90% свого часу і уваги я приділяю виключно роботі. Однак громадська організація «Славетні імена Полтавщини» інколи залучає мене до тих чи інших акцій. Особливо це стосується дитячих конкурсів і відзначення славетних імен Полтащини. Це презентації альбомів, персональних виставок, а також конкурси дитячих малюнків. Повторю, особливо це стосується дитячих конкурсів, зокрема я був керівником художньої ради конкурсу дитячого малюнку «Голодомор очима дітей». Ці роботи об’їздили і Сполучені Штати і Канаду, виставлялися в Українському домі. Я залюбки ставлюся до такої роботи.

— Можливо до 3 березня мій коментар буде неактуальним, але НАБОЛІЛО дивитися як наші батьки та матері перелазять, падають через ГЛИБИ які нагорнули відповідні служби, виконуючи свій обовязок на зупинці «Дослідна» в напрямку до вул. Зигіна. Дві полоси руху по вул, Зіньківська вкриті кригою, тож пасажирам, щоб потрапити до транспорту потрібно спочатку в одному напрямку штурмувати барикади з криги, а потім у зворотньому. Більшість так і стоїть на проїзджій частині, чим створює загрозу власному життю. Ще хотілося звернути увагу, що кількість мешканців цього району близько −15 тис. чоловік і пасажиропотік в данному місці величезний, в години пік на зупинці величезна кількість людей повинна розміститися на площі близько 15м2, або в грязюці біля зупинки в зоні посадки-висадки основного нині виду автоперевізників-маршрутного таксі(дякуємо Матковському). Питання не в тему-куди поділися 30% автобусів по 1грн?
Hjlvfy

— Цілком приєднуюся до стурбованості. Однак ніяк не розумію, чому Ви мовчите і не дієте? Наприклад, колись у Франції підняли ціни на бензин на якійсь мізер, у відповідь почався страйк. От із Люфтганзою яскравий приклад, що відбувається сьогодні. Чого страйки не проходять в інших містах? Тому що вони не мають подібних проблем? Чи існує якась інша причина? Про що можна говорити... Якщо говорити чесно, то в Дніпропетровській, Донецькій областях такої ситуації немає. Чи наступний приклад — Київ. У порівнянні із минулим, він зараз у дуже поганому стані. Але нещодавно до Полтави приїхали на виставку мої друзі. Сказали: «Ми думали, що наш Льоня-„Космос“, але ось побували у Полтаві, так наш мер ще ого-го, нормальний мер».

Є ж у нас громадський транспорт, їм дуже важко їздити по таких дорогах. Чого вони не застрайкують хоча б на один день? Чого лікарі, або вчителі на один день не вийдуть на роботу? Не тому, що вони не хочуть працювати, а тому, що вони не можуть нормально доїхати до роботи.

— Асадчев зібрався у відставку, а де Ви себе бачите, коли прийде новий губернатор і змінеться виконавча гілка влади області? Які плани на майбутнє?
Plplpl

— Плани на майбутнє... На жаль, в Україні сьогодні така ситуація, при якій державні особи не мають планів на майбутнє, тому ще не знають, який буде розклад далі. Тому що, знову ж таки, на жаль, все залежить від політичних розкладів, тому робити прогнози — річ не вдячна. Однозначно, що я буду продовжувати працювати на державу, ймовірно, хочу і думаю так, що переїду у Київ, що мій досвід (і життєвий і професійний) дозволить мені обіймати більш-менш високі державні посади.

— Чому всі муніципальні автобуси «Місто без околиць» маршруту «Огнівка-Центр» їздять з Огнівки у напрямку, протилежному центральній частині міста? Чому вони об’їжджають за годину всі мікрорайони Полтави, замість того, щоб прийняти головний пасажиропотік у Центр?
Ксения Сергеевна

— Це запитання адресуємо заступнику голови Полтавської облдержадміністрації Андрію Баранову. Давайте далі.

— Расскажите о проекте строительства моста в Кременчуге китайскими инвесторами. Почему не получилось?
Боцман Боб

— Будівництво моста передбачає виконання передпроектних і безпосередньо проектних робіт. У минулому році їх вартість була достатньо високою, вона обраховується мільярдами, тому ні область, ні місто самостійно цю проблему не вирішать. Проектні роботи коштують до 5% від загальної вартості робіт. І це повинна профінансувати держава. Фінансування ж із державного бюджету було у 2008 році, у 2009-му не було вже жодної копійки. На сьогоднішній день техніко-економічне обгрунтування будівництва моста Уряд не підписував, тому що немає візи міністерства фінансів. А візи мінфіну немає, тому що все упирається в кошти. Я переконаний, що із зміною Уряду ця робота буде продовжена. Що стосується інвесторів, то були різні пропозиції, але про китайських інвесторів мені нічого невідомо, а вірніше — їх просто не було на сьогоднішній день.

— Есть ли законные основания для частных инвестиций в дорожное строительство. Например, предприниматель берет на себя обязанность поддержания в должном состоянии участка дорожного покрытия, а за это получает права на размещение рекламоносителей, объектов торговли и общепита, преференции по налогам? Ведь недофинансирование буде, по-видимому, еще долго.
Боцман Боб

— Світ знає єдину форму утримання доріг і автотранспортних магістралей. Це таке поняття, як концесія. В Україні прийнятий закон про концесії. Ми за те, щоб магістралі міжнародного значення, наприклад, найбільш навантажена в Україні автомагістраль Київ-Харків-Довжанський однозначно були передані в концесію. Що це таке? Магістраль віддається у тимчасове користування на певних умовах приватному власнику, зокрема, окрема ділянка, збудована за приватні кошти. Однак це передбачає платність послуг. Не реклама, не сервісна мережа, а сама проїжджа частина вимагає платність послуг. Але при умові, що паралельна дорога буде безоплатною, не буде також жодних населених пунктів, переходів і таке інше. Це автобан. Така практика існує у всьому світі, у нас, на жаль, ще немає таких прикладів. Я думаю, що це неправильно. А не вкладають кошти, тому що недосконала законодавча база. Закон існує, але є безліч нормативних документів, які не врегульовують питання. Також додам, що в країні склалася така політико-економічна ситуація, яка не є привабливою для інвесторів, а державних коштів не вистачає. Хоча у нас існують деякі плани запровадити збір за реалізацію світлих нафтопродуктів, який би потім направлявся на утримання доріг.

— Есть ли планы перехода от ежегодного ремонта к организации покрытия по мировым стандартам, ежегодные ремонты не требуются. Ведь ездить по дорогам, например, Полтавы, невозможно в принципе. До октября они перерыты ремонтной техникой, потом снег, потом опять ямы.
Боцман Боб

— Я можу дещо сказати із цього приводу. Виконання ремонтних робіт має відбуватися послідовно, циклічно і в повному обсязі. Тоді ми можемо утримувати у належному стані дорожнє покриття. Якщо є перебої із виконанням ремонтних робіт (вони не виконуються вчасно, або не в повному обсязі), то відповідно і ямковість зростатиме. Фінансування таких робіт відбувається виключно за рахунок державного бюджету. Із перебоями із фінансуванням, а найгірше із недофінансуванням ремонтних робіт, відповідно, відсутні послідовність і циклічність. А вони тягнуть і недоремонти. А недоремонти... Ось і вся логіка.

— Чи будуть застосовувати щебенево-мастичний асфальтобетон при ремонті автомобільних доріг області для запобігання колійності, напливів, тріщин, вибоїн та інших дефектів дороги?
ViVaya

— Це дещо перегукується із попереднім запитанням, тому я додам. На сьогоднішній день фінансування дорожнього господарства України перебуває на рівні не більше 20% від нормативних потреб. Уявляєте собі? Капітальних видатків у нас немає взагалі. Розмір потреб на річний поточний ремонт усіх доріг області доходить до мільйярда гривень.

У державному бюджеті минулого року було передбачено 315 мільйонів гривень, а реально витрачено 215 мільйонів. І в кінці року ще з десяток мільйонів зависли у Держказначействі. От і ставлення минулого Уряду до дорожнього господарства. Всі сподівання у нас на прихід в «Укравтодор» нових менеджерів. Якщо вони прийдуть, то думаю, що ситуація кардинально зміниться.

Відповідаючи вже конкретно на запитання, скажу, що, починаючи із 2007 року, при капітальних ремонтах доріг верхні шари дорожнього одягу облаштовуються щебеневим, мастиковим асфальтобетоном.

— Расскажите о качестве газа, который поступает для отопления. Складывается впечатление, что он «не горит». Его, очевидно, сильно «разбавляют». Расход значительно увеличился, а теплоотдача уменьшилась.
Uncle Ben

— Постачанням газу безпосередньо населенню займаються обласні газопостачальні підприємства. Це «Полтавагаз», «Лубнигаз», «Кременчукгаз» та «Гадячгаз». Запитання до них. Єдине, що можу сказати, — щільність українського газу достатньо висока. Це з технологічної точки зору, хоча тут є над чим працювати.

— Деякі із свердловин Полтавщини надані в оренду невідомо кому. Прибуток шалений — десятки тисяч доларів за день. Хто саме наживається на нашій власності, адже за конституцією надра належать саме українському народу?
JPL-76

— Надра належать українському народу, без питань, але форма власності є державна і приватна. Наприклад, на Полтавщині мають ліцензії і працюють 23 підприємства, які видобувають вуглеводні. Із них 19 мають приватну форму власності. В тому числі і підприємства із стовідсотковим іноземним капіталом. Це публічні компанії, акції яких можна купити на Лондонській біржі.

При цьому частка видобутку приватними підприємсвтами щороку зростає. По природному газу частка видобутку підприємств із недержавною формою власності складає 19%. По нафті — майже 40%.

Однак є і підприємства, які здобули майно «хапужним» чином. Це родовища і свердловини. Кому вони належать? Засновники приватних компаній є як фізичні, так і юридичні особи. А те, про що запитує читач, як правило, оформлено через офшорні зони. Юридично прослідкувати, хто стоїть за тими чи іншими підприємствами, практично неможливо. Потрібно звертатися до країн, які є власниками офшорів. А суть офшору саме в тому, щоб не показати, хто є власником компанії. Держава, власник офшору, бере фіксований податок за користування офшором, все інше її не цікавить. Чим хочеш, тим і займайся, це суть офшору, і з цього вони живуть. Така цікава пропозиція дорого коштує. Для того, щоб відкрити офшор, потрібно отримати дозвіл від національного банку, це треба мати резидента цієї країни. І обслуговування офшору коштує в місяць: на Кіпрі до 10 тисяч доларів, до 50 тисяч в Англії. Це тільки обслуговування. Ти можеш взагалі нічого не робити, але за послугу повинен заплатити. Чому у цих цифрах існує така різниця? Тому, що звернутися до Кіпру ще можна, а ось в Англію вже — без варіантів. Ніхто нічого не розповість. Хоча, хто стоїть за кожною компанією, я особисто прекрасно знаю, і знає все керівництво області. Це відомі політичні особи в Україні. Я неодноразово говорив про це наступним чином: «Я чув, що люди кажуть... такі свердловини, про які ми говорили, має Нестор Шуфрич, Сергій Буряк, Микола Мартиненко».

— По какому принципу осуществляется финансирование строительства и ремонта дорожного покрытия? Знакомые дорожники жалуются, что часто финансирование получают зимой, когда дорожные работы проводить нельзя, иначе сильно страдает качество. Но они не могут отказаться делать работу, потому что иначе могут остаться вообще без денег.
Dimich

— Передайте читачу, що я солідаризуюся із його занепокоєнням. Але про це вже говорили вище.

— Прокомментируйте, пожалуйста, ситуацию с «Полтаванефтегазгеологией».
Геннадий Сикалов утверждает, что себестоимость газа, добываемого в Полтавской области 190-220 гривен за 1000 кубометров, но при этом предприятие находится в состоянии «подвешенного банкротства», а Украина закупает российский газ по 350 долларов.
Dimich

— Я не можу говорити про будь-яке підприємство окремо від галузі геології України. Геологічна ж галузь знищена. Прикладом є «Полтаванафтогазгеологія». Ситуацію можна оздоровити лише наступним чином: по-перше, змінити керівників Мінприроди, тих хто займається питаннями надрокористування, по-друге, розробити стратегію подальшого розвитку галузі. Це має бути, тому що без геології не має видобутку. Для того, щоб він був, потрібно розвідати запаси. Якщо ми будемо це робити, то дійдемо до точки «ікс», коли не буде вже чого видобувати. Нормальна світова практика передбачає, що темпи розвитку розвідки мають у два рази випереджати темпи видобутку. В Україні із 1994 року темпи видобутку значно випереджають темпи розвідки.

Світова практика свідчить, що успішність вкладання у розвідку становить 50%, тобто це 50/50. Тому приватники у розвідку і не вкладають. Їм краще забрати те, що раніше розвідала держава і займатися там видобутком. Що стосується ціни на газ, то тут потрібно бути коректним. Бо сюди включається все: і геологорозвідувальні роботи, і транспорт, і все, і все і все... Тому собівартість в 200 гривень — це собівартість лише технічного викачування вуглеводнів. Що стосується ціни, за якою ми купуємо газ у «Газпрому», то це ціна політична. По такій ціні не купує жодна країна Європи. Це політичний хабар попереднього Уряду, переданий Росії.

— Кто сливает в речку Тарапуньку какую-то гадость? В районе Полтавской обсерватории в ней иногда течет странная мыльноватая вода.
Dimich

— dimich, поддерживаю вопрос. Эта ж гадость как раз вытекает в Ворсклу недалеко от городского пляжа!
Tvikvik

— Це запитання до санепідемстанції. Є ще екологічна інспекція. От і все. Спочатку потрібно встановити, так це, або не так, можливо, маємо справу із недостовірною інформацією.

Наприкінці нашого спілкування Сергій Ясинський підсумував, що усі проблеми України, й Полтавщини зокрема, мають місце через відсутність планування у роботі. В Україні немає чітких концепцій розвитку житлово-комунального господарства, паливно-енергетичного комплексу, дорожнього господарства тощо. Як наслідок, маємо ручне керування економікою із поточним латанням бюджетних дірок і таким же поточним набиванням чиновницьких кишень державними коштами.

— Я розумію чисто людський інстинкт забезпечити себе та свою сім’ю, — сказав Сергій Ясинський. — Без проблем: нехай такий чиновник іде у бізнес. А коли ти тут — на державній службі — то повинен обходитися заробітною платою, і до того ж високою заробітною платою. А також працювати на своїй посаді 24 години на добу, і не тільки на свою галузь, а задля добробуту громадян.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»