Розмір тексту

У Гребінці вшанували поета Миколу Ткаченка

У Гребінці вшанували поета Миколу Ткаченка У Гребінці вшанували поета Миколу Ткаченка | Фото: grebenka.com

29 лютого в приміщенні Гребінківської районної бібліотеки відбувся вечір поезії «Благослови моє ім’я», присвячений пам’яті Миколи Ткаченка (Чорновуса)

Гребінківська земля з давніх-давен врожаїться талантами. Так, вірші Миколи Ткаченка (Чорновуса) чарівні і легкі, як пісня, прозорі в своїх образах, витончені та мелодійні. Можливо таке враження складається тому, що вони написані більше серцем, ніж розумом. Вони притягують, ніби магніт, близьке і далеке, солодке і гірке, хвилююче і жадане, стають ковтком прохолодної води і спраги.

У віршах Миколи Чорновуса — і далеке історичне минуле, і сьогодення з нашими тривогами, радощами та бідами. На поетичному вечорі учні Гребінківської загальноосвітньої школи № 1 ознайомилися з життєвим та творчим шляхом нашого земляка, і поета, повідомляє адміністрація сайту міста Гребінка.

На свято завітали дружина поета, поетеса і член спілки письменників України Ніна Ткаченко, директор телестудії «Гребінка» Ніна Третяк, поет-сатирик Микола Нетеса та поет Андрій Денисенко.

Микола Ткаченко (Чорновус)Микола Ткаченко (Чорновус)

Народився Ткаченко (Чорновус) Микола Никифорович (12.02.1948) і виріс в селі Павлівщина Гребінківського району. У сусідніх Лазірках закінчив 11 класів. Та перш ніж переступити поріг Київського державного університету студентом факультету журналістики, скуштував робітничого і солдатського хліба. Працював теслею. Після служби в армії здобув фах журналіста в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка.

З дипломом, дружиною-однокурсницею і маленькою донечкою Микола Ткаченко в 1976 році приїхав на Чернігівщину — до Прилук. Тут і трудився чверть віку у міськрайонній газеті «Правда Прилуччини», подолавши усі щаблі професійного росту — від кореспондента до редактора.

11 вересня 2006 року після тяжкої хвороби обірвалася земна дорога поета. Остання збірка Миколи Ткаченка (Чорновуса) «Благослови моє ім’я» вийшла вже по його смерті. Поезії Миколи Никифоровича хвилюють відвертістю та правдивістю. Збірку віршів М. Ткаченка спорядила у світ дружина поета Н. Ткаченко.

Як поетичний заповіт нащадкам сяють його рядки: «Межа — на те вона й межа: там — доля і недоля. Не проросте на ній іржа, бо нам ще світить воля!». І як побажання всім нам: «Хай буде Вам в усьому поміч Божа, хай буде в радість творчість для людей...»

Вірш Миколи Ткаченка (Чорновуса) «А сад цвіте»

Весни торішньої не жаль
і за дощем сліпим не плачу.
Знов сад цвіте, і гра скрипаль
мелодію гарячу.

Я знаю: мить не зупинить,
чаклує літо над гречками.
Прислухайся: бджола бринить
солодкими вустами.

Ген квітне райдуги чоло,
ширяють небом блискавиці.
Й купає щедре літепло
достиглі полуниці.

Мені минулого не жаль,
за непобаченим не плачу.
А сад цвіте, і гра скрипаль
мелодію гарячу.

Підготувала Тетяна ЄРМОЛЕНКО, «Полтавщина»

Останні новини

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему