Серед кандидатів у лауреати Нобелівської премії — полтавець

Про кандидата

Національна Академія наук України висунула українського письменника Бориса Олійника на здобуття Нобелівської премії 2012 року. До Шведській академії, яка опікується Нобелівською премією в галузі літератури, відповідне подання, підписане Борисом Патоном, вже надіслали.

Полтавщина мала б особливо пишатися цим. Оскільки Борис Олійник — наш земляк. Народився він у селі Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині. Найвідомішими його творами вважаються «Пісня про матір» («Посіяла людям літа свої літечка житом...», «Вибір», «Ринг», поема «Сім».

До речі, кандидатом на присудження Нобелівської премії миру у 2012 році «БЮТ-Батьківщина» висунула Юлію Тимошенко. Про це повідомила глава комітету Верховної Ради з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Наталія Королевська.

Нобель поза Україною

Найбільше нобелівських лауреатів у США (172), Великобританії (111) та Німеччині (96).

Нобелівські лауреати є навіть у Африки (Елен Джонсон Сірліф, перша демократично обрана жінка-Президент в Африці. Отримала Нобелівську премію за ненасильницьку боротьбу за права і безпеку жінок та їхню участь у миротворчих процесах). У галузі літератури Нобеля отримав навіть письменник з Нігерії (Воле Шоїнка, «За створення театру величезної культурної перспективи і поезії») та Єгипту (Нагіб Махфуз, «За реалізм і багатство відтінків арабського оповідання, яке має значення для всього людства»).

Українців серед лауреатів Нобелівської премії поки що немає (ані за національністю, ані за громадянством). Та серед відомих лауреатів є ті, що народилися, зростали чи жили в Україні, наприклад, Ілля Мечников (фізіологія та медицина). На здобуття номінували Івана Франка, Павла Тичину, Івана Багряного, Уласа Самчука, Василя Стуса, Олеся Гончара та інших. Проте з різних причин нагороду вони не отримали.

Наприклад, з української літератури ми знаємо, що Іван Франко не дожив до присудження премії (за правилами, її вручають лише живим претендентам). У 1985 році на отримання Нобелівської премії висунули кандидатуру Василя Стуса. На жаль, того ж року останній помер від тортур у таборі для політв’язнів. Лауреатом Нобелівської премії міг стати і Микола Бажан. Проте в надісланому листі він висловив сумніви в реальності та своєчасності висунення його кандидатури, тобто фактично відмовився від нагороди. І так можна говорити про кожного.

Чи вийде цього разу?

Сам Борис Олійник до пред’явлення на Нобеля своєї кандидатури відноситься скептично:

— Вони мене не питали, тепер хай розбираються. Я до цього ставлюся з гумором. Серед номінантів, як батько нації, мав би бути Олесь Гончар, а зараз — Ліна Василівна Костенко. Вона заслуговує на таку нагороду, вона ніколи ні перед ким не гнула спину. Але не мені розпоряджатися Нобелівською премією.

Викладач кафедри української літератури Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Ганна Радько ситуацію коментує так:

— Звичайно, Борис олійник достойний отримати Нобелівську премію. За образністю — так. За книгодрукуванням — це вже питання. Ось тут сумнівно: чи знають його у світі настільки добре, як це необхідно для надання премії. Тут-таки має спрацювати держава на те, аби його твори виходили перекладами у різних країнах світу. Мають бути зацікавлені у цьому особи. У нас було багато кандидатів на отримання Нобелівської премії. І варто зробити висновки, чому наші письменники їх-таки не отримали. Що, немає достойних? Звісно є. Питання в іншому. Наприклад, у тій самій ситуації з книгодрукуванням.

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»