Про музику, романтику і честь у лавах полтавських правоохоронців

Міліція, яка налаштована музично і романтично

— Вам житло вже в міліції дали?

— Ні, квартири у нас немає, знімаємо житло з дружиною. У гуртожитку педуніверситету прожили дуже багато років і зараз би жили, але... Але у нас підростає син, а студенти поруч співають пісні, влаштовують дискотеки і тому подібне. Ми сина іноді шукали вночі, він ходив до дівчат в гості, а вони на ньому ставили педагогічні експерименти. Хоча це дало свій, ви знаєте, позитивний виховний ефект. І тамтешній колективізм, хороша студентська аура також пішли на користь.

— У вас, я знаю, співуча родина...

— Так, моя дружина Наталія Сулаєва нині навчається в докторантурі. Вона — заслужена артистка України, викладає в педуніверситеті. А до того, як почала писати докторську, була проректором, завкафедрою. Я й сам співав у відомому хорі «Калина», попри те, що займався спортом. З 1986-го і до 2001 року я із нею всю Європу об’їздив (коли почав працювати, то везло — відпустки співпадали із гастролями). Тому в мене є кругозір і власне світосприйняття, і обмін культурним досвідом був, і рівень життя за кордоном я бачив, є, із чим порівнювати.

Син у нас теж співає і грає на музичних інструментах. Він лауреат багатьох конкурсів обласних і всеукраїнських. Зараз захопився гітарою, але закінчив музичну школу по класу ксилофон і ударні інструменти. Вчиться до того ж у ліцеї № 1, а там вимоги до учнів серйозні, — приходить додому, як і ми, підморений. Таке в нас життя, активне.

— Які види спорту ви любите і як ви проводите вільний час?

— Я люблю всі ігрові види спорту. Я не є спортсменом високого рівня, але в свій час був інструктором з рукопашного бою, у диверсійній групі полку, був спортінструктором Державтоінспекції. Але найбільше сьогодні люблю настільний теніс і більярд — це для душі. Син теж зацікавився тенісом, підріс мені партнер.

Що стосується вільного часу, то його практично немає.

— А на вихідних?

— Я завжди на зв’язку. Але, якщо випадає щаслива мить, у першу чергу відвідуємо батьків дружини, вони у Кобеляках проживають. Там прекрасний садок біля хати. Любимо там романтично проводити час, смажимо шашлики або рибу. Там місце гарне, на півострові, який омиває річка Кобелячка, притока Ворскли. На жаль, рідко випадає туди поїхати через напружені графіки роботи.

Міліція, яка розмірковує

— Вам траплялися кумедні порушники законодавства?

— Адміністративного. Якось у поле зору потрапив нетверезий водій, який займає певну відому посаду, такий керівник середньої ланки. Він почав себе вести неадекватно, але неагресивно. Коли його попросили вийти з машини, став співати, жартувати, вмовляти його відпустити. Потім влаштував показове ходіння по рівній лінії, став віджиматися від землі. Лікарям-наркологам, коли його до них привезли, станцював гопак. Але вони все одно виявили в нього алкогольне сп’яніння середньої тяжкості. Це все знімалося на відеокамеру. А порушник заплатив штраф.

— У мене, як у журналіста, враження, що в нас сьогодні людина для держави, а не держава для людини. Чи станеться коли-небудь навпаки?

— Останнім часом, думаю, в окремих відомствам відбуваються зрушення щодо покращення атмосфери у суспільстві. Сьогодні полярно міняється підхід правоохоронних органів до людей. Я працюю тут, я тут живу, у цій системі, і я відчуваю позитивні зрушення.

— А це стосується плану розкриття злочинів?

— Переконливо хочу спростувати подібну тезу. Жодних планів немає сьогодні. За радянських часів — були. За часів незалежності раніше було не зовсім коректне відношення до заявників у райвідділах — у людей, траплялося, не приймали заяви про злочини. Тому що за затягнуті розслідування, «висяки» могли зняти керівника. Заявники своїм болем ділилися із рідними, друзями — і міліцію у такому випадку лаяли цілком справедливо. Сьогодні ж ми працюємо, допомагаючи людям. В Європі нині розкривають 40-50% злочинів, у нас — за 70%.

Немає у нас плану до двору. Правоохоронців карають не за нерозкриті злочині, а за непрофесіоналізм, за відсутність слідчих дій.

— Останнім часом спостерігається збільшення кількості різноманітних злочинів. Що, дожилися до криміналізації суспільства?

— Ні, такого у нас не існує, це хибна думка. Ми щодня аналізуємо події за добу, і я вам відверто кажу: ріст злочинності пов’язаний зовсім із іншим. Сплеск злочинності — це ніщо інше, як тотальна реєстрація заяв від потерпілих. Це по-перше, а по-друге, — кількість притягнутих до відповідальності злочинців також зросла.

Знаєте, нині у нас надзвичайна подія — відмова від реєстрації заяви громадянина. За це, як мінімум, винні будуть звільнені, як максимум, за укриття або сприяння злочину матеріали направляються до прокуратури, а у суді «світить» реальний термін позбавлення волі. Коли Олександр Рудяк тільки очолив наше Управління, він попросив усіх працювати по-новому. Не всі зрозуміли його посил, тому в перші місяці були гучні затримання — від начальника райвідділу до дільничного, який наркотики підкинув. Тобто, це наша внутрішня безпека і це наша честь.

«Полтавщина» вітає всіх правоохоронців області із професійним святом.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»