Чи хочуть полтавці назад до СРСР

Як відомо, 1 грудня 1991 року відбувся загальнонаціональний референдум на території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України. У підручнику з історії України можна прочитати, що тоді право брати участь у референдумі і виборах Президента України мали 37 млн 885,6 тис. громадян, прізвища яких виборчі комісії внесли до списків для таємного голосування. До бюлетеню з референдуму були включені текст Акта проголошення незалежності України, прийнятого Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 p., і питання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?». З 31 млн. 891,7 тис. громадян, які прийшли на голосування, «Так, підтверджую» відповіло 90,3% голосуючих (28 млн 804,1 тис. осіб).

У Полтавській області 1 грудня 1991 року голосував 1 206 801 громадянин. З них 16 854 (1,4% від усіх голосів) бюлетені визнали не дійсними відповідно до умов проведення референдуму. Серед решти майже 94,9% (1 145 639) полтавців проголосувало за вихід з Радянського Союзу і лише 3,67% (44 308 осіб) — «проти».

Таким чином,"Полтавщина" запитала у полтавців: «Якби сьогодні вам знову довелося взяти участь у референдумі, чи підтвердили б ви Акт проголошення незалежності України?» Увімкнувши уяву та орієнтуючись на теоретичність запитання, мешканці міста зазначали «так», «ні», або давали більш розгорнуту відповідь. За підрахунками, з 30 опитаних 16 полтавців голосували б за те, аби не виходити зі складу Радянського Союзу, 10 — за незалежність України, 1 людина: «50 на 50» і 3 не визначилися з відповіддю. Аргументів «за» і «проти» у полтавців було багато. Наприклад, такі...

Инга:

— На сегодняшний день я не вижу ничего хорошего, чего достигла Украина своей независимостью за 20 лет. Я не могу назвать того, что могло бы поднять нашу страну до того уровня, на каком она находилась в составе СССР. Сейчас Украина экономически нестабильна. Поэтому я бы голосовала за то, чтобы не выходить из состава Советского Союза.

Валентина Петрівна:

— Я і тоді, і зараз залишаюся при одній єдиній думці: з СРСР виходити треба було. Тому що мене завжди непокоїло те, як до нас ставиться Росія. Зараз ми незалежні. А якби були в СРСР, «старший брат» гнув би нас до самої землі, бо «молодший брат» завжди залишається молодшим. І тому, на мою думку, добре, що ми усе-таки від’єдналися, і Росія не має на нас такого впливу, як мала тоді.

Ольга Михайлівна:

— Я б голосувала за вихід зі складу Радянського Союзу. Тому що тоді влада була централізована у Москві, тепер — ближче. І сьогодні ми приймаємо самостійні рішення: ніхто нам їх не надиктовує. Інше питання, які саме, але ж самостійні!

Марія Степанівна:

— Зараз я вже розумію, що в СРСР було добре. Хоча б з економічної точки зору. На жаль, як виявилося, після проголошення незалежності Україна одна «не витягла». А як було раніше? Ліки безкоштовні, навчання в інститутах — безкоштовне, продукти — якісні, дешеві, у піонерський табір дітей можна було за 7 рублів відправити, путівки людям силою у карман пхали, бо відпочивати можна було їхати, куди завгодно... Тоді нас розуміли, з нами рахувалися, та й робота була. Про сьогодні мовчу... Тому якби у мене була можливість переголосувати, я б виступила «за» Україну у складі СРСР.

Марія Степанівна:

— Я — тільки за незалежну Україну. Навіщо нам російська мова, їхня влада? Нам он своїх керуючих вистачає. І як би там не було (а важко зараз живеться), ми маємо бути окремою країною, а не під кимось. Я свою Україну люблю.

Георгій Миколайович:

— Я пам’ятаю 1991 рік. І тоді я голосував саме за незалежну Україну у складі Радянського Союзу. І багато хто так робив. Але вийшло не те, чого ми очікували. І обернулося не тим, що думали... В СРСР також не ідеально було: з певної точки зору і там був бардак, і тут — при незалежності. Але тоді можна було узяти з собою 30 рублів, сісти на потяг і поїхати на Дальній Схід: і ніякої тобі поліції, перевірок... Я ж не вбивця, не злодій! А такої краси тоді надивився, у стількох країнах побував — чудовий відпочинок! А зараз? Недавно до брата під Брест їздив — 1 200 гривень. Тому краще, звичайно, було в СРСР. Хоч жилося, а не виживалося.

Олексій Григорович:

— Я б сьогодні голосував за те, щоб залишитися у складі СРСР. Чому? Тоді люди жили нормально і були тим життям задоволені. А що зараз? Роботи немає, прожитковий мінімум «веселий». І тому люди нічого не роблять, сидять — і горілку п’ють. Ну, якби і виходили з Радянського Союзу, нехай би зберегли те, що мали. Але не змогли — заводи поруйнували, людей не зрозуміло до чого подоводили...

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»