Справу Віки Санжарівець відправили на дорозслідування
Минулої п’ятниці й цього вівторка у Кобеляцькому суді після двомісячної перерви відновилося слухання справи Вікторії Санжарівець, яку обвинувачують у вбивстві полтавського музиканта Сергія Звенигородського (творчий псевдо — Маріо) під час фестивалю «Вйо, Кобеляки!» торік 28 серпня.
Не тільки суд і захист, а навіть і державне обвинувачення в особі прокурора відділу підтримки державного обвинувачення прокуратури області Людмили Деряги, згодні з тим, що досудове слідство у цій кримінальній справі проведено, м’яко кажучи, неповно. І щоб усунути ці недоліки й таки встановити істину, суд змушений призначати експертизи, які займають чимало часу, викликати численних свідків, експертів, на допиті яких наполягають адвокати й прокурори.
Зокрема, адвокат підсудної Сергій Колотій звернув увагу суду на те, що в акті судово-медичного дослідження тіла загиблого вказано, що при розтині присутні кобеляцький судмедексперт О.Єрмолова та судмедексперти з Полтавського обласного бюро Г.Мустафіна й Є.Лукачина, але висновок підписаний лише О.Єрмоловою. Втім, відповіді, чому полтавські лікарі відмовилися підписувати акт, від них у суді ніхто й не почув, оскільки Мустафіна й Лукачина відмовилися про це говорити, а головуючий суддя В.Голубенко чомусь не зобов’язав їх пролити світло на цю «темну» ситуацію. А певно ж, якісь протиріччя виникли.
Вже вдруге (вперше — при допиті судмедексперта Єрмолової) довелося спостерігати зверхню поведінку в суді судмедекспертів. Вони ігнорували запитання адвоката, звинувачували його в некомпетентності, закликали вважати їхній стаж роботи головним критерієм професійності. Але С.Колотій цілим блоком запитань, по суті, змусив Г.Мустафіну та Є.Лукачину визнати, що висновок комплексної СМЕ «підтасований» під версію слідства. Зокрема, те, що смерть Маріо настала за 6 годин до першого дослідження тіла загиблого, тобто, близько 2-ї години ночі (на цей час у Санжарівець немає алібі), хоча за науковими підходами мали вказати часовий діапазон. Адже єдиної методики не існує, а за різними методиками (Ботезату, Новіков, Бурман, Білкун, Туровець, Муханов, Хенске та ін.), в основу яких покладено динаміку охолодження мертвого тіла, давність настання смерті в цьому конкретному випадку коливається від 5 год. 30 хв. до 7 год. 50 хв. плюс-мінус 4 години. На жодну з методик у своєму висновку медики не посилаються, що є порушенням Інструкції МОЗ про проведення розтину.
Не змогли судмедексперти аргументовано пояснити, на підставі яких об’єктивних даних вони вважають, що тілесні ушкодження на скроні загиблого нанесені дерев’яною паличкою (а не, скажімо, розволокненим тросом), адже посилаються лише на зізнання Вікторії Санжарівець, а не на дані лабораторних досліджень.
Не змогли судмедексперти пояснити, чи змогла дівчинка протягом 15 хвилин долати опір фізично здорового загиблого й одночасно здійснювати безперервне удушення. Я перепрошую у рідних Сергія Звенигородського, але суд має з’ясовувати й такі вельми неприємні речі.
Повторно був допитаний у суді начальник «убойного» відділу обласної міліції Олександр Власенко, якому Вікторія нібито добровільно, без примусу зізналася у вбивстві. Під час його розповіді підсудна неодноразово звинувачувала полковника у брехні та плакала.
Також повторно були допитані подруга Віки Леся Овчаренко, співробітники міліції Олександр Драний, Володимир Демченко. Але якщо два останні правоохоронці хоча трохи й плуталися в деталях (бо з часу трагедії минулого більше року), але були щирими у своїх показаннях, то Юрій Лісний, на той час оперуповноважений сектору карного розшуку Кобеляцького РВВС, просто шокував усіх майже суцільними провалами в пам’яті стосовно знайомства з Санжарівець з травня 2010 року й подій напередодні вбивства.
Він і його колега Драний у 27 серпня домовилися з Вікою та Лесею пізно увечері зустрітися погуляти. Купили пива й автомобілем Юрія, який був цього дня вихідним, виїхали на лівий берег Ворскли вниз за течією практично навпроти фестивальної сцени. Поспілкувалися, потім 16-річна Віка приревнувала 28-річного Юру до 21-річної Лесі, «псіхонула» й пішла. Оскільки Юра хотів продовжити спілкування з Лесею, котра, як він каже, йому подобалася, він відвіз Сашка на фестиваль, а сам повернувся з дівчиною на лавочку. Лісний так чітко й не пригадав, чи він потім відвіз Лесю додому, чи вона пішла сама, коли знову повернувся до сцени, коли й кого з друзів і знайомих розвозив по домівках, що то за дівчина Олена, з якою перед закінченням концерту його бачив Драний, о котрій він покинув фестиваль. Коротше кажучи, у самого Юрія алібі немає.
Але найцікавіше те, що 4 вересня молодший лейтенант Ю.Лісний, приховавши від керівництва райвідділу, що він знаходиться з Вікторією у дружніх стосунках і в день трагедії перебував з нею в одній компанії (і розпивав з неповнолітньою алкогольні напої), допитував Санжарівець як потенційного свідка вбивства музиканта. І від слідчого обласної міліції Е.Регеди Ю.Лісний теж утаїв, що спілкувався з В.Санжарівець у ніч убивства недалеко від місця трагедії. Чи випадково?
До цього часу залишилося нез’ясованим, чим завершилися виділені в окреме провадження кримінальні справи за фактом викрадення мобільного телефону Звенигородського, його дороговартісної відеокамери, жорстокого побиття місцевими парубками товаришів Маріо, з якими той проживав в одному наметі.
Захист і обвинувачення заявили клопотання про допит чималої групи свідків. Суддя В.Голубенко зазначив, що суд не може заміняти неякісне досудове слідство й адвокату треба просити суд направити справу на додаткове розслідування. Але ж, парирував С.Колотій, на початку свого входження у справу він неодноразово просив суд про це, однак головуючий ці клопотання тоді відхиляв.
Все ж після 15-хвилинної перерви в судовому засіданні С.Колотій заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування та про зміну запобіжного заходу його підсудній В.Санжарівець з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
Суддя В.Голубенко задовольнив клопотання частково: Віка залишилася в СІЗО, а справу направлено у міліцію на додаткове розслідування.