Чого полтавцям потрібно остерігатися, крім грипу та ГРВІ

Сьогодні лікарі б’ють на сполох — зростає захворюваність на вітряну віспу, яка в 2010–2011 роках збільшилась в 5 разів порівняно з минулими. Тому слід звернути особливу увагу на цю «дитячу інфекцію», що становить реальну загрозу життю дорослих.

Симптоми захворювання

Вітряна віспа — гостре інфекційне захворювання, що передається повітряно-крапельним шляхом, характеризується підвищенням температури та появою везикульозної (везикула — пухирець до 0,5 см в діаметрі) висипки на шкірі та слизових оболонках.

Збудником хвороби є вірус, який належить до родини герпесвірусів. Вірус дуже нестійкий в зовнішньому середовищі, але з повітрям може переноситись на відстань до 20 м, як по горизонталі, так і по вертикалі. В медичній практиці відомі випадки зараження від хворого, що знаходився на іншому поверсі будівлі. Звідси і назва хвороби — вітряна віспа або «вітрянка». Але це не означає, що інфікуються всі, хто знаходився в одному приміщені: як правило в полон хвороби потрапляє 20% контактуючих з хворим.

Єдиним джерелом інфекції є хвора людина, яка стає заразною з останніх 2-х днів прихованого (інкубаційного) періоду і залишається такою до 5-го дня після появи останнього висипного елементу. Максимальна тривалість прихованого періоду становить 21 добу, тому карантин встановлюється саме на цей термін. Захворюваність на вітряну віспу характеризується епідемічними підйомами через 3–5 років, однак раніше епідемічні спалахи обмежувались організованими дитячими колективами, а в останні роки спостерігається підвищення захворюваності як серед дітей, так і серед дорослих. Треба знати, що якщо у дітей ця хвороба частіше перебігає в легкій формі, то у дорослих має тяжкий перебіг та більшу ймовірність розвитку ускладнень, навіть таких, що загрожують життю.

З приводу значного підвищення захворюваності на вітряну віспу серед дорослих вчені дають такі пояснення. По-перше, в середині 80-х років минулого сторіччя «модно» було не водити дітей до дитячого садку, отже вони не мали контакту з хворими, і, як наслідок, «своєчасно» не перехворіли на цю інфекцію та не набули імунітету. По-друге — це особливості імунної системи сучасної людини, яка ослаблена постійними стресами та невтішним станом довкілля. І, по-третє, — безпідставне призначення противірусних препаратів при даній інфекції, що прискорює одужання, але не дає можливості сформуватися повноцінному імунітету і обумовлює можливість повторного захворювання.

Клінічні прояви вітряної віспи з’являються через 11–21 день після контакту з хворою людиною. У дітей це, як правило, підвищення температури тіла до 38–38,5°С з одночасною появою везикульозної висипки (пухирців) на тілі, волосистій частині голови, інколи — на слизовій оболонці порожнини рота. У дорослих підвищення температури тіла більш виражене (39–40°С), супроводжується вираженою інтоксикацією, а саме порушенням сну, головним і м’язовим болем, іноді нудотою, блюванням. Висипка більш рясна, може бути на кон’юнктиві очей та на слизових оболонках статевих органів. Часто збільшуються лімфатичні вузли, що у дітей спостерігається рідко. Період висипки у дітей частіше триває 3–5, у дорослих 7–10 днів, а інколи і довше. Висипка з’являється не одночасно. Кожне наступне підсипання супроводжується новим підвищенням температури тіла та погіршенням самопочуття. Особливістю висипки є те, що вже протягом 1-ої доби вміст пухирців мутніє, вони швидко стухають, підсихають і вкриваються кірочками. На 1–3 тижні кірочки злущуються зі свербінням, на їх місці тривалий час зберігається легка пігментація і лише в рідких випадках — рубчики.

Ускладнення вітряної віспи

При тяжкому перебігу, як у дітей, так і у дорослих можуть виникнути ускладнення. Ускладнення можуть бути обумовлені як дією вірусу, так і нашаруванням бактеріальної інфекції. Серед ускладнень найтяжчими є енцефаліт (запалення мозку), менінгоенцефаліт (запалення мозку та його оболонок) та пневмонія (запалення легень). Саме від цих ускладнень найчастіше помирають дорослі та діти. При недотриманні правил особистої гігієни можливе виникнення запальних процесів шкіри.

Вітряна віспа особливо небезпечна для людей з ослабленим імунітетом (із захворюваннями крові, тяжкими вродженими вадами, людей похилого віку, ВІЛ-інфікованих) та вагітних.

При виникненні вітряної віспи в останні дні вагітності, у новонародженого можлива вроджена вітряна віспа, яка закінчується летально. Якщо хвороба виникає за 5–10 днів до пологів, перші клінічні ознаки хвороби у немовляти з’являються відразу після появи на світ. Перебіг хвороби в цьому випадку легший, оскільки у матері встигають виробитися специфічні антитіла, які передаються через плаценту та захищають дитину. Якщо вітряною віспою хворіє жінка в перші чотири місяці вагітності, може народитися дитина з так званим синдромом «вітряної віспи» — малою масою тіла, недорозвиненням рук і ніг, катарактою і навіть сліпотою, відставанням у психомоторному розвитку.

Лікування вітряної віспи

Лікування вітряної віспи як у дітей, так і у дорослих повинен проводити лікар. Саме лікар повинен визначити ступінь тяжкості хвороби, необхідність призначення противірусних препаратів та доцільність госпіталізації.

Кожна людина повинна знати, що головним в лікуванні та попередженні ускладнень є дотримання ліжкового режиму весь період висипки і не менше 3-х діб нормальної температури, а також рясне пиття, збалансоване харчування (бажано молочно-рослинна дієта). Всім хворим без виключення рекомендується змащувати щоденно нові пухирці 1% розчином діамантового зеленого або 1–2% розчином калію перманганату, що попереджує занесення бактеріальної інфекції і є обліковою процедурою, тому що через 5 днів після появи останньої висипки людина стає незаразною. Рекомендовані щоденні ванни із слабким розчином перманганату калію, прасування натільної білизни. При наявності елементів висипки в ротовій порожнині — полоскання дезінфікуючим розчином (розчин фурациліну, відвар ромашки). Інші лікарські засоби призначає тільки лікар!

Активна і пасивна профілактика хвороби

Профілактика вітряної віспи поділяється на активну і пасивну.

Активна — це введення вакцини. На теперішній час у світі відомо дві вакцини, які використовують для профілактики вітряної віспи — «Окавакс» французької компанії «AventisPasteur» та «Варілрикс» бельгійської компанії «GlaxoSmithKlineBiologicals». Вакцина «Окавакс» не зареєстрована в країнах СНД, тому досвіду її застосування немає. Вакцина «Варілрикс» зареєстрована та успішно використовується в США, Канаді, Австралії, Японії, ряді країн Європи, вона введена до національних календарів щеплень цих країн. В Україні вакцина «Варілрикс» зареєстрована в 2002 році. Щеплення проти вітряної віспи введені до календаря щеплень МОЗ України з 2006 року як рекомендовані, тобто ті, що проводяться за бажанням пацієнта при рекомендації лікаря в осередках спалахів інфекційних хвороб. Також рекомендується вакцинувати тих людей, які не хворіли на вітряну віспу і не мають специфічних антитіл в крові, а саме жінок в період планування вагітності, здорових дітей від 12-місячного віку, дітей при вступі до школи, працівників охорони здоров’я та освіти, які мають високий ризик інфікування. За бажанням, громадяни можуть придбати вакцину за власні кошти. Ефективність вакцинації — 88%, побічні реакції майже відсутні. Імунітет до вітряної віспи після вакцинації зберігається протягом 10–20 років.

Масова вакцинація проти вітряної віспи в нашій країні та у більшості країн Європи вважається недоцільною.Для пасивної імунізації використовують специфічний імуноглобулін, який вводиться не пізніше, ніж через 72 години після контакту з хворим. Показання до застосування імуноглобуліну обмежені, тому призначати його може тільки лікар.

Галина ДУБИНСЬКА, Людмила СИЗОВА ,ОЦЗ