Храм при лікарні вимушений сплачувати оренду

На території Полтавської обласної клінічної лікарні вже тривалий час діє тимчасовий лікувальний храм Великомученика Пантелеймона. Про храм знає не так багато людей, та й невеличка кімнатка каплиці ледве вміщує прихожан.

Отець Роман, який сьогодні проводив молебень у храмі, поспілкувався з нами, розповівши про минуле та сьогодення храму.

— Біля відновленого нині корпусу лікарні у ХІХ столітті знаходилася каплиця Різдва Пресвятої Богородиці. Будівля каплиці була невелика — майже 3 на 3 метри. У 1890-х роках на території нинішньої лікарні була богадільня, і лишилося кілька її фото та фото самої каплиці. Вона стояла приблизно поряд із нинішнім пам’ятником-бюстом М. В. Скліфософському. Існує кілька фото каплиці й 1905 року. За часів радянської влади вона була знищена.

Нині ми звертаємося до влади із проханням відбудувати каплицю на її місці, а поки вимушені орендувати приміщення у лікарні.

— Чому з церкви беруть оренду? Ви ж не комерційна структура?

— За українським законодавством церква є відділеною від держави. Земля та будівлі на території лікарні є держмайном, і ми можемо тут тільки орендувати територію. У місяць ми сплачуємо близько 500 гривень. Фактично тут «домова» або тимчасова церква. Коли буде відбудовано храм — вона перейде туди.

— Чому каплиця носить ім’я Пантелеймона?

— Святий Великомученик Пантелеймон був цілителем. Він же вважається покровителем хворих. А оскільки храм знаходиться на території лікарні, то було вирішено дати йому ім’я Великомученика.

— Коли працює храм? Хто сюди здебільшого приходить?

— Ми працюємо щодня з 10 по 13 годину. Молебні ми проводимо у суботу з 8:30. На жаль, я священик на троє церков і постійно перебувати тут не можу.

Приходять до хаму всі, хто має можливість. Здебільшого це хворі та лікарі, подекуди й місцеві. Багато віруючих хворих навіть не знають про наше існування, адже якщо людина лікується тут лише кілька днів, про нас вона може просто не дізнатись.

— Яку можете дати пораду нашим читачам?

— Головне завдання церкви — закликати до покаяння. Саме з покаяння має починатися пізнання Бога. Дуже погано, коли людина йде до церкви без усвідомлення та каяття. Хочеться, щоб у нашому житті було менше неусвідомлених глибоко традицій, адже коли люди приходять освятити паски, нічого не несучи в серці — це дуже погано. Я б щиро хотів побажати, щоб ми були не «традиційними» християнами, а були християнами з любов’ю.

Олександр ЗГУРСЬКИЙ, «Полтавщина»