Район Павленки: від козацького селища до сучасного мікрорайону

Павленки Дальні та Ближні

Нині Павленками іменують значну територію, яка ще кілька десятків років тому була передмістям Полтави. У XVII столітті район був звичайнісіньким селом, яке належало представникам козацької старшини Павленкам. Скоріше за все, прізвище козаків з`явилося від пращура Павла, що, вочевидь, зажив за невідомих нам причин гарної слави. У другій половині XVII століття у вищезгаданому селі на околиці Полтави порядкували Грицько Павленко (заможний козак) із братами, та бургомістр Максим Павленко. На цей час у Павленках проживало 973 господарів та 71 підсусідок (так називали збіднілих селян, які жили у чужих хатинах). Село входило до складу Полтавської міської сотні Полтавського Полку разом із селами Будища, Жуки, Патлаївка, Яківці.

У період Полтавської битви та під час шведської облоги Павленки були не зовсім одностайні. Російську сторону підтримали передусім заможні козаки — ті, кому було що втрачати у випадку зміни влади. Щоб компенсувати витрати на відбуду Полтави 24 травня 1710 року гетьман Іван Скоропадський універсалом зобов`язав селян Павленок та селян низки інших сіл платити податки на потреби міста.

Питанням для істориків до сьогодні лишається, коли і як Павленки були частково передані Хрестовоздвиженському монастиреві. Проте вже у 1786 році за наказом Катерини ІІ, що прагла секуляризувати монастирські землі, було виведено з-під монаршої опіки Павленки, а їх населення частково зарахували до категорії казенних селян.

13 дільничний пункт міліції Київського району міста Полтава

Приблизно до 30-х років XIX століття межі міста сягали Сінної площі. Павленки ж лише «дотикалися» до меж Полтави. Вони тяглися від нинішнього ПУСКУ до площі Зигіна. Між собою мешканці місцевості ділили Павленки на Ближні (приблизно від Сінної площі до Тарапуньки) та Дальні (все, що розташувалося за річечкою). І якщо перші Павленки увійшли в межі Полтави у ХІХ столітті, то другі лишалися далекою околицею ледь не до ХХ століття. Літні люди навіть зараз пам`ятають місцевість за площею Зигіна напівпорожньою, із критими очеретом хатинами.

Місце релігійне і кримінальне

З 1707 року на Павленках стояла Покровська церква, яку кілька разів перебудовували. При храмові діяла школа, церковна бібліотека, а згодом було відкрито навіть земське училище. Проте у 1930-х роках церкву знищили. Занедбане кладовище, яке знаходилося поряд із церквою, за радянської влади почали забудовувати. Нині допоміжні будівлі Полтавської гімназії № 9 знаходяться фактично на межі з колишнім кладовищем. Якось на заняттях з військової допризовної підготовки тут копали окоп і натрапили на кістяк людини...

Покровська церква на Павленках. Поч. XX ст.

Павленківський парк

Павленки відомі також непересічними людьми, які жили й працювали тут у різні часи. Серед видатних представників Павленок — поміщик П.Тарнавський, георгіївський кавалер, учасник війни 1812 року Д.Розлач, засновник Полтавської школи садівництва і городництва І.Гуссон. У певний час у мальовничому селі проживали художник-передвижник Г.Мясоєдов, письменник І.Бунін, художники І.Репін та М.Ярошенко, скульптор Позен та інші. У «Щоденниках» Івана Буніна можна знайти записи про Павленки. Лікар Ц.Жеглинський побудував на Павленках цілу амбулаторію, де безкоштовно лікував бідняків.

Після громадянської війни Дальні Павленки (що офіційно лишалися селом) увійшли до складу Сем`янівської (нині — Кротенківська) сільської ради Полтавського повіту. В 20-х роках у Дальніх Павленках жило 318 чоловік у 66 господарствах. У 1926 році тут відкрито Полтавську гравіметричну обсерваторію, що діє по сьогодні. З 1929 року село нарешті увійшло у межі міста.

Могила Г.Мясоєдова

На жаль, ще з часів громадянської війни за Павленками закріпилася слава «кримінального району» (як і за Кобищанами та Юрівкою). Віддаленість від центру міста, сільська забудова, відсутність постійного контролю влади та численна зброя на руках призвела до посилення криміналітету.

Сьогодні ж Павленки — затишний мікрорайон нашого міста.

Олександр ЗГУРСЬКИЙ, «Полтавщина»