Невидобуті природні багатства користі полтавцям не приносять

— Где исчезает газ и деньги за его реализацию добытый в Украине,хозяином которого согластно конституции является народ Украины а также земель и водных ресурсов,к которым ограничивается доступ созданием парков и прочих запретов.Это противоречит основному закону Украины Конституции. /людина/

— Справді, стаття 13 Конституції України проголошує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, морської економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.

Далі у цій статті вказано, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а також, що кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.

Що ж говорить Закон про право користування природними об’єктами?

Зокрема, стаття 13 Кодексу України про надра визначає, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

У статті 28 цього Кодексу вказано, що користування надрами — платне.  

Отже, за те, що суб’єкт господарювання чи громадянин користуються власністю народу України, вони мають сплачувати народу в особі держави визначені законодавством платежі.

До них відносяться: платежі за користування надрами, відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, збір за видачу спеціальних дозволів, акцизний збір, рентні платежі за видобуті нафту, газ і газовий конденсат. І це без урахування податку на додану вартість, податку на прибуток тощо.

Достатньо сказати, що сумарно ці платежі сягають понад 50% від ринкової вартості нафти, видобутої на території України.

Це ж стосується і користування водоймами, лісами та іншими природними ресурсами.

Якщо ви, як громадянин, збираєте гриби чи хмиз у лісі, ловите рибу у річці — за це ви державі не платите. А от якщо ви ведете заготівлю грибів чи риби у промислових масштабах — тобто, щоб продати, — маєте платити спеціальний збір за використання природних ресурсів. Якщо ви берете воду з колодязя для своїх потреб, ви за неї не платите. Але при розливі цієї води у пляшки для продажу іншим споживачам — маєте платити.

Всі ці платежі йдуть до державного та місцевих бюджетів і використовуються для виплати зарплати працівникам бюджетних установ, пільг і субсидій та інших витратних статей бюджетів, тобто повертаються народу України.

— Борис Павлович, скажіть будь-ласка, чому коли надра лежать у землі, то вони за Конституцією належать народу України, а тільки варто комусь із наших «слуг народу» поставити там вишку чи насос, народ одразу стає зайвим. /Proximon/

— На це питання я вже, по суті, відповів. Можу тільки додати, що ті ж нафта і газ, коли лежать у надрах, користі народу України не приносять. Їх необхідно видобути, а для цього потрібно здійснити ряд суттєво витратних робіт, а саме:

• отримати за плату всі необхідні дозволи;
• провести геофізичні та інші пошукові роботи;
• скласти та затвердити проект буріння;
• відвести землю під свердловини та інші об’єкти;
• пробурити свердловини і у разі отримання промислового припливу вуглеводнів провести відповідні дослідження та затвердити запаси відкритого родовища;
• спорудити промисел, який має підготувати нафту і газ — вилучити з них воду, тверді домішки та інші некорисні компоненти;
• побудувати нафто- і газопроводи, а за необхідності — компресорні станції, і тільки після цього приступити до реалізації нафти і газу.

Як ви розумієте, все це вимагає значних витрат. У середньому для відкриття родовища та переведення його у промислову розробку необхідно витратити від 250 до 500 мільйонів гривень. Але кожна нова свердловина вимагає додаткових витрат, а це близько 60-80 мільйонів гривень.

Так от, тільки за 2009 рік на геологічну розвідку надр, буріння свердловин і облаштування родовищ та видобування нафти і газу на Полтавщині всіма підприємствами витрачено 3 мільярди 50 мільйонів гривень, у тому числі майже 2 мільярди — приватними підприємствами.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»