Музей, який об’єднав ворогів, збирає друзів

Саме у стінах дітища Івана Павловського зібралися історики, представники громадськості, науковці, щоб ще раз обговорити його творчу спадщину.

Після смерті Павловського його будинок пограбували і викрали багато особистих речей і документів, записні книжки знищили рідні у буремні роки політичних репресій, є невивчені рукописи і в Центральному історичному архіві. На жаль, було втрачено багато документів саме із приватного архіву. Тому дискусії про таку непересічну особистість завжди доречні, говорить заступник директора Полтавського обласного архіву Тарас Пустовіт:

— За радянської доби було все ясно, Павловського класифікували, як буржуазного історика. Сучасні історики йому закидають те, що його праці дуже перевантажені цитатами, архівними документами. Він тільки збирав і подавав фактичний матеріал, а не робив узагальнень, як зараз це прийнято. Мені пощастило ще у 93 році поспілкуватися з онуком Павловського Анатолієм Івановичем Фроловим, тоді мені вдалося перезняти кілька фотографій з родинного альбому і записати спогади онука.

Утім, небагатьом громадянам відомо, що 1915 року Іван Францевич Павловський розіслав у архіви губернії півтори тисячі опитувальних листів, щоб з’ясувати, в якому стані перебувають заклади, і на основі відповідей написав перший путівник архівосховищами.

Більше ста років тому Іван Павловський фактично втілив у життя сучасну ідею науковців про те, що кожну видатну подію треба відтворювати на її історичному місці. 14 років напруженої роботи і напередодні 200-ліття баталії відкрив двері музей Полтавської битви — головна справа життя історика. Хоча в експозиції переважали ілюстративні матеріали, але були й історичні реліквії: картина «Апофеоз Петра І», якою колись зустрічали у Хрестовоздвиженському монастирі Катерину ІІ, мідна дошка з першого пам’ятника на честь битви, встановленого в кінці XVIII століття бургомістром Павлом Руденком, військове спорядження та зброя.

У першій експозиції музею, більшість стендів якої Павловський оформляв власноруч, було понад 60 портретів Петра І, дуже багато зображень самої Полтавської битви, — зазначив старший науковий співробітник Центру охорони та досліджень пам’яток археології Віталій Сальніков. Але важливо відзначити, що Павловський зробив не музей самого Петра І, а й розмістив там портрети його супротивників, зокрема, шведських генералів, до речі, дуже рідкісні. В цьому музеї були і зображення гетьмана Івана Мазепи, що на той час багато хто вважав незрозумілим. У музеї Полтавської битви було 2 листа із зображенням Івана Мазепи. На одному власне сам гетьман, а на іншому було 7 зображень Мазепи, — ті, що і зараз експонуються в музеї Полтавської битви.

Нині важко уявити Полтаву і майже неможливо — її туристичні маршрути без відвідин музею Полтавської битви. І відразу на вході в експозицію зустрічає гостей, дивлячись із великого портрета, засновник закладу і перший його директор Іван Францевич Павловський. Людина, яка прагнула, щоб нащадки не забували історію свого народу.

Віктор РАДЧЕНКО для «Полтавщини»